Рішення № 38821767, 20.05.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.05.2014 Справа № 905/2774/14

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Горячовій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м.Маріуполь, Донецька область,

до відповідача: Державного підприємства "Донецька залізниця", м.Донецьк,

про: стягнення 5465грн.14коп.

за участю уповноважених представників:

від Позивача: Шевелев В.Г. (довіреність №09/30 від 01.01.2014р.);

від Відповідача: Ляшко Д.В. (довіреність від 06.05.2014р. № Н-01/1127);

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м.Маріуполь, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства "Донецька залізниця", м.Донецьк про стягнення збитків, які виникли у зв'язку з несхоронністю вантажу при перевезенні у розмірі 5465грн.14коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у виконання зобов'язань за договором №УПр14/28/162 від 30.12.2013р., який укладений між позивачем та ТОВ «Дтек Трейдінг», ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» на адресу позивача за накладною №48901201 відправив вантаж у вагоні № 67664607, однак вказаний вагон на станцію призначення прибув з недостачею вантажу, про що був складений комерційний акт АQ 654351/2/80 від 15.02.2014р.

Ухвалою суду від 23.04.2014р. провадження у справі було порушено та призначено до розгляду на 20.05.2014р.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 20.05.2014р., з'явився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 20.05.2014р., з'явився, проти задоволення позовних вимог усно заперечив, письмово свою позицію по суті спору не виклав, вимоги ухвали суду від 23.04.2014р. не виконав. Під час судового засідання представник відповідача висловив позицію відносно того, що спір може бути розглянутий за наявними в справі матеріалами.

Під час судового засідання 20.05.2014р. сторони повідомили про відсутність будь-яких додаткових доказів в обґрунтування власної позиції зі спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

З врахуванням вищенаведеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ТРЕЙДІНГ» (постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (покупець) був укладений договір поставки УПр14/28/162 від 30.12.2013р., на підставі якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію, за марочним складом, цінам і в кількості, зазначеній у відповідних специфікаціях до договору.

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного Кодексу України, за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної.

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

13.02.2014р. за накладною №48901201 Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» (вантажовідправник) зі станції відправлення Лобовські Копи Донецької залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці відвантажив на адресу Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (вантажоотримувач) у вагоні № 67664607 вантаж - антрацит, масою нетто 69000кг.

У накладній відображено, що поверхня вантажу розрівняна та ущільнена, маркування здійснено шляхом нанесення три борозни та вапна на поверхню вантажу.

При проходженні зазначеного вагону з вантажем станції Волноваха Донецької залізниці (попутна станція) у відповідності до ст.24 Статуту залізниць України залізницею було виявлено, що маса вантажу, зазначена у накладній, не відповідає фактичній масі вантажу.

З посиланням на складені на станції Волноваха актів ГУ-23 №10016, ГУ-106 №2 від 14.02.2014р., попутною станцією був складений комерційний акт АQ 654351/2/80 від 15.02.2014р., відповідно до якого за наслідками комісійної перевіски вагону №67664607, виявилось: брутто 85500кг., тара 23800кг., нетто 61700кг., що менше документа на 7300кг.

У комерційному акті також відображено, що завантаження нижче рівня бортів на 30-40см., розрівняно, марковано двома паралельними смугами вдовж 3,5м на всю ширину вагону, вглиб на 1,5м. В місці поглиблення маркування відсутнє. Течі вантажу нема. Вагон технічно справний. Наявні конструктивні зазори над 1,2 розвантажувальними люками з півночі між армованими смугами та кришками люків довжиною 50см., шириною 5см. Зазори закладені ветошью. Вагон бездвірний, люки зачинені на запірний механізм.

В комерційному акті № АQ 654351/2/80 від 15.02.2014р. на першій сторінці зазначено, що вагон у технічному відношенні справний.

Комерційний акт підписаний належними особами згідно п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002р.

Позивачем відповідно до платіжного доручення №9852 від 13.03.2014р. здійснена оплата вантажу на підставі договору №УПР14/28/162 від 30.12.2013р. в сумі 12192131грн.57коп.

Згідно із ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами за визначенням статей 32-36 ГПК України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язується доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Згідно ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 12 Закону України "Про залізничний транспорт" та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Ст.23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст.113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Згідно ст.26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Підставою для покладання на відправника відповідальності, згідно ст. 122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст.129 Статуту.

Так, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено належним доказом - комерційним актом АQ 654351/2/80 від 15.02.2014р.

Вказаний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу.

Суд також відзначає наступні обставини.

Відповідно до ч. 3 ст. 32 Статуту залізниць України, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Пунктом 3.8 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" №04-5/601 від 29.05.2002 року зазначено, що відповідно до параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.

Згідно абзацу 4 пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 року встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Згідно даних накладної № 48901201 вантаж завантажено у вагон відправником, вантаж розміщено й закріплено «згідно гл.1 прил. 14кСМГС 3-5 р.2 п.4.1,4.3,8».

На станції відправлення залізницею будь-яких зауважень до стану вантажу та вагону не було, наведене вище дає підстави вважати, що нестача виникла під час перевезення, оскільки після візуального огляду вагону, вантажу, його маркування та розміщення у вагоні, залізницею на станції відправлення вантаж був прийнятий без зауважень, протікання вантажу не було виявлено, про наявність заглиблень у спірному вагоні залізницею зазначено не було, не зазначалось і про наявність зазорів.

Зауважень з боку залізниці до стану вагону №67664607 та вантажу у ньому не було і на попутних залізничних станціях від станції відправлення до станції Волноваха, про наявність поглиблень та відсутність маркування не зазначалось, інше не доведено матеріалами справи.

Крім того ч. 3 ст. 32 Статуту залізниць України та п.4 Правил приймання вантажів до перевезення передбачено обов'язок відправника підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку та захист навколишнього середовища, а не вагон.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що залізниця не довела відсутність своєї вини у виникненні недостачі.

Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно з п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 року, при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) у даному спірному перевезенні становить 1 % маси, зазначеної в перевізних документах.

Нестача згідно комерційного акту № АQ 654351/2/80 від 15.02.2014р. складає 7300кг.

Таким чином, відповідальна недостача у спірному вагоні складає 6,61т.

Згідно ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до наявного в матеріалах справи рахунку ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» (вантажовідправник) № 210 від 13.02.2014р. вартість 1 тони вугілля складає 826,80грн. з ПДВ.

Згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи, вартість недостачі розрахована позивачем з урахуванням норми природної втрати маси вантажу з застосуванням 1% маси, зазначеної в перевізному документі, виходячи із вартості вантажу, зазначеного у рахунку № 210 від 13.02.2014р. та складає 5465грн.14коп. Судом встановлено, що розрахунок позовних вимог є арифметично вірним.

Відповідач заперечень проти розрахунку не надав.

У зв'язку з викладеним суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані, доведені належним чином та підлягають задоволенню у розмірі 5465грн.14коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 110, 113, 114, 127, 129 Статуту залізниць України, ст. ст.23, 26 Закону України „Про залізничний транспорт", ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м.Маріуполь, Донецька область, до Державного підприємства "Донецька залізниця", м.Донецьк, про стягнення збитків у розмірі 5465грн.14коп.- задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Донецька залізниця" (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченко, 1; код ЄДРПОУ 00191129) суму збитків у розмірі 5465грн.14коп., а також витрати на оплату судового збору в розмірі 1827грн.00коп.

В судовому засіданні 20.05.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення.

Повний текст рішення складено і підписано 23.05.2014р.

Суддя Ю.В. Макарова