Ухвала суду № 38820467, 17.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2014 року м. Київ К/800/46665/13

К/800/45424/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18 лютого 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року

у справі № 2а-4118/12/0170/1

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (надалі також - позивач, ФОП ОСОБА_4) звернулась до суду з адміністративний позовом до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим (правонаступник - Євпаторійська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим надалі також - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 квітня 2012 року № 0000711702, №0000701702, №0000721702, №0000731702.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18 лютого 2013 року позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 11 квітня 2012 року № 0000701702 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку з доходів від заняття підприємницькою діяльністю на 1418,43 грн., в т.ч. 1243,12 грн. основного платежу та 175,31 грн. штрафних (фінансових санкцій). Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 11 квітня 2012 року №0000721702 про збільшення суми грошового зобов'язання по ПДВ на суму 1042,50 гривень, в т.ч. 936 грн. основного платежу та 106,50 грн. штрафних (фінансових санкцій).В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 18 лютого 2013 року по справі №2а-4118/12/0170/1 - без змін.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18 лютого 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач в касаційній скарзі просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційних скарг та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, фактичною підставою донарахування грошового зобов'язання на підставі податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір стали висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 30 березня 2012 року № 254/17-02-1974405043, про порушення позивачем вимог:

- підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4, статей 8, 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року № 889-VI зі змінами і доповненнями у зв'язку з не перерахування податку з доходів фізичних осіб за серпень 2009 року у сумі 75 грн., за вересень 2009 року у сумі 75 грн., за жовтень 2009 року у сумі 75 грн., усього у сумі 225,00 грн.

- пункту19.1 статті 19 Закону України «Про податок на доходи фізичних осіб» , пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України №2755-VI у зв'язку із неналежним веденням книги обліку доходів і витрат;

- статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 року № 13-92 (із змінами і доповненнями), статті 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності усього у сумі 5434,21 грн., у т.ч. за 2010 рік у сумі 541,87 грн., за 2011 рік у сумі 4892,34 грн.

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту188.1 статті 188, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України внаслідок чого донараховано податку на додану вартість у сумі 31120,00 грн., у т.ч. по періодам: лютий 2011 року - 5605 грн., березень 2011 року - 6375 грн., квітень 2011 року - 3973 грн., травень 2011 року. - 3610 грн., червень 2011 року - 3347 грн., липень 2011 року - 5584 грн., серпень 2011 року - 2063 грн., жовтень 2011 року - 213 грн., листопад 2011 оку - 350 грн.

- підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 та пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України в частині ненадання звіту по збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за грудень 2011 року.

На підставі акту перевірки ДПІ 11 квітня 2012 року прийняті податкові повідомлення - рішення:

- № 0000711702 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на 281,25 грн., в т.ч. 225,00 грн. основного платежу та 56,25 грн. штрафних (фінансових санкцій);

- № 0000701702 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку з доходів від заняття підприємницькою діяльністю на 6657,30 грн., в т.ч. 5434,21 грн. основного платежу та 1223,09 грн. штрафних (фінансових санкцій);

- № 0000721702 про збільшення суми грошового зобов'язання по ПДВ на 33177,50 грн., в т.ч. 31120 грн. основного платежу та 2057,50 грн. штрафних (фінансових санкцій);

- № 0000731702 про збільшення суми грошового зобов'язання по збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства на 170,00 грн., в т.ч. 170,00 штрафних (фінансових санкцій).

Як встановлено в ході проведення судово-економічної експертизи, що підтверджується висновком від 25 січня 2013 року, згідно наданих позивачем до перевірки книг обліку розрахункових операцій, контрольних стрічок, звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій, відомостей за ф.1ДФ у ФОП ОСОБА_4 у січні 2011 року. відбулося перевищення загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг 300000 грн., протягом останніх 12 календарних місяців сукупно, що складає 308297,85 грн., у т.ч.: лютий 2010 року - 7308,87 грн. згідно звіту РРО; березень 2010 року - 9447,96 грн. згідно звіту РРО; квітень 2010 року- 7900,58 грн. згідно звіту РРО; травень 2010 року - 11474,32 грн. згідно звіту РРО; червень 2010 року - 17704,73 грн., у т.ч. 16642,27 грн. згідно звіту РРО та 1062,46 грн. отримані за готівку від ПРАТ «Філіп Морріс Україна»; липень 2010 року - 41081,43 грн. згідно звіту РРО; серпень 2010 року - 44890,95 грн., у т.ч. 43615,95 грн. згідно звіту РРО та 1275,00 грн. отримані за готівку від ПРАТ «Філіп Морріс Україна»; вересень 2010 року - 34776,19 грн. згідно звіту РРО; жовтень 2010 року - 36478,52 грн., в т.ч. 35203,52 грн. згідно звіту РРО та 1275,00 грн. отримані за готівку від ПРАТ «Філіп Морріс Україна»; листопад 2010 року - 33279,75 грн. згідно звіту РРО; грудень 2010 р. - 31092,28 грн. згідно звіту РРО; січень 2011 р. - 32862,27 грн. згідно звіту РРО.

Відповідачем, до загальної сума, що нарахована (сплачена) ФОП ОСОБА_4 від здійснення операцій з постачання товарів/послуг склала позивач, згідно акту перевірки, включені винагороди за виконання Програми роздрібної торгівлі отримані ОСОБА_4 як фізичною особою готівкою від ПрАТ «Філіп Морріс Україна» в загальній сумі 8712,46 грн., у т.ч. за 2010 рік - 3612,46 грн. (червень 1062,46 грн., серпень 1275,00 грн., жовтень 1275,00 грн.), за 2011 рік - 5100,00 грн. (лютий 1275,00 грн., квітень 1275,00 грн., серпень 1275,00 грн., жовтень 1275,00 грн.)

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно висновку судово-економічної експертизи, фактично протягом 12 місяців, за період з лютого 2010 року по січень 2011 року, сума нарахована (сплачена) ФОП ОСОБА_4 від здійснення операцій з постачання товарів/послуг склала 304 685,39 грн., у т.ч.: лютий 2010 року - 7308,87 грн.; березень 2010 року - 9447,96 грн.; квітень 2010 року - 7900,58 грн.; травень 2010 року - 11474,32 грн.; червень 2010 року - 16642,27 грн.; липень 2010 року - 41081,43 грн.; серпень 2010 року - 43615,95 грн.; вересень 2010 року - 34776,19 грн.; жовтень 2010 року - 35203,52 грн.; листопад 2010 року - 33279,75 грн.; грудень 2010 року - 31092,28 грн.; січень 2011 року - 32862,27 грн.

При цьому, до вказаної суми не входять суми, що отриманні ОСОБА_4 як фізичною особою від ПАТ «Філіп Морріс Україна» за 2010 рік, які виплачувались як винагорода за виконання Програми роздрібної торгівлі і з якої останнім, як податковим агентом, утримувались суми податку з доходів фізичних осіб.

Відтак, суми, що отриманні ОСОБА_4 як фізичною особою від ПАТ «Філіп Морріс Україна» за 2010 рік як винагорода за виконання Програми роздрібної торгівлі не входять до загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг ФОП ОСОБА_4

Відповідно до пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Згідно з пунктом 183.2 статті 183 Податкового кодексу України у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу."

Пунктом 183.10 статті 183 Податкового кодексу України визначено, що будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Відтак, з урахуванням наведених норм, якщо особа, у якої обсяг оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг за останні 12 місяців перевищив 300 000 грн., не подала до органу державної податкової служби заяву, то обов'язок нарахування та сплати податкових зобов'язань з ПДВ у такої особи виникає з дня, наступного за граничним днем, який встановлений для подання заяви, тобто з 11 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг понад 300 тис. гривень.

Разом з тим, незважаючи на те, що протягом 12 місяців (з лютого 2010 року по січень 2011 року), сума нарахована (сплачена) позивачем від здійснення операцій з постачання товарів/послуг перевищила 300 тис. грн., він не дотримався обов'язку визначеного пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України щодо за реєстрації як платник податку на додану вартість, подавши до органу ДПС заяву про реєстрацію у строк не пізніше 10 лютого 2011 року. В порушення наведених норм позивач зареєстрована як платник ПДВ лише з 10 серпня 2011 року, а відтак має нести відповідальність за ненарахування або несплату податку на додану вартість на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування з 11 лютого 2011 року по 9 серпня 2011 року.

При цьому, відповідачем помилково включено до складу податкових зобов'язань суми податку на додану вартість внаслідок отримання доходу ОСОБА_4, як фізичною особою у 2011 році в розмірі 936 грн. Вказані обставини відповідачем не спростовуються у касаційній скарзі.

Таким чином, з урахуванням наведених обставин та норм податкового законодавства, відповідачем необґрунтовано донараховано позивачу податкове зобов'язання на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000721702 за основним платежем в розмірі 936 грн. Правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права при визначенні розміру штрафних санкцій, що підлягає сплаті на підставі наведеного вище податкового повідомлення-рішення сторонами не ставиться під сумнів.

Перевіряючи законність та обґрунтованість податкового повідомлення - рішення № 0000711702 судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Позивачем з ОСОБА_5 укладена угода про внесення змін в договір оренди № б/н від 25червня 2009 року, предметом якого є надання у строкове оплатне користування частину приміщення. Орендна плата, згідно умов договору, відсутня, а Орендатор (позивач) відшкодовує Орендодавцю (ОСОБА_5) витрати, понесені ним у зв'язку з сплатою земельного податку за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди і земельною ділянкою, прилеглою до об'єкта оренди, а також витрати по сплаті комунальних послуг (електрика, вода, каналізація, опалення), в загальній сумі 500,00 грн. на місяць.

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включаються суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Згідно з підпунктом 8.1.1 пунктом 8.1 статті 8 Закону податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Разом з тим, як встановлено в ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, як податковий агент не утримував податок з доходів фізичних осіб з доходу, що сплачений на користь ОСОБА_5, а відтак, позивачем було занижено податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 225 грн., у т.ч. за серпень 2009 року в сумі 75 грн., за вересень 2009 року в сумі 75 грн., за жовтень 2009 року в сумі 75 грн., у зв'язку з чим податкове повідомлення - рішення є обґрунтованим та не підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000701702 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку з доходів від заняття підприємницькою діяльністю на 6657,30 грн., в т.ч. 5434,21 грн. основного платежу та 1223,09 грн. штрафних (фінансових санкцій), встановлено наступне.

Згідно висновку судово-економічної експертизи від 25 січня 2013 року №134/12 висновок за актом перевірки про заниження податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на 5434,21 грн., у т.ч. за 2010 рік у сумі 541,87 грн., за 2011 рік у сумі 4892,34 грн. первинними документами ФОП ОСОБА_4 підтверджується частково, в розмірі 4191,09 грн., і не підтверджується в розмірі 1243,12 грн.

При цьому, висновки зроблені експертом ні позивачем не спростовані належними та допустимими доказами.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли юридично правильного висновку про те, що податкове повідомлення-рішення № 0000701702 є протиправним та підлягає скасуванню в частині донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від заняття підприємницькою діяльністю в сумі 1418,43 грн., у тому числі стосовно визначення податкового зобов'язання за основним платежем в сумі 1243,12 грн. та фінансових санкцій в сумі 175,31 грн..

Перевіряючи законність та обґрунтованість податкового повідомлення - рішення № 0000731702 про збільшення суми грошового зобов'язання по збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства на 170,00 грн., в т.ч. 170,00 штрафних (фінансових санкцій), встановлено наступне.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та статей 252, 254 Цивільного кодексу України суб'єкт господарювання має право здійснювати торгівлю алкогольними напоями до дати зазначеної в ліцензії на право здійснення торгівлі алкогольними напоями.

Також згідно зі статтею 15 зазначеного Закону ліцензія на торгівлю алкогольними напоями анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставах визначених у цій статті, однією з яких є подання заяви платником. Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб'єктом підприємницької діяльності письмового розпорядження про її анулювання.

Враховуючи вищевикладене, суб'єкт підприємницької діяльності може надати податковому органу, на обліку в якому він перебуває, письмове повідомлення (заяву) про припинення в подальшому господарської діяльності з реалізації алкогольних напоїв і пива в оптовій та/або в роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування, якщо він протягом поточного року припиняє продаж зазначеної продукції та у подальшому не передбачає її реалізацію.

Для суб'єкта підприємницької діяльності, що здійснював реалізацію алкогольних напоїв додатковою умовою є одночасне завершення строку дії ліцензії або отримання податковим органом письмового повідомлення про анулювання ліцензії на реалізацію в оптовій та/або в роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольних напоїв.

У цьому випадку суб'єкт підприємницької діяльності може не надавати розрахунок, починаючи із податкового звітного періоду (місяця) наступного за місяцем отримання податковим органом таких документів.

Із наведеного слідує, що право платника щодо не подання звіту по збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства обумовлене двома умовами: надання до податкового органу заяви про припинення в подальшому господарської діяльності з реалізації алкогольних напоїв і пива та завершення строку дії ліцензії.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутнє повідомлення (заява) позивача про припинення в подальшому господарської діяльності з реалізації алкогольних напоїв і пива в оптовій та/або в роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування, а відтак, позивачем не підтверджено його право щодо неподання звіту по збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за грудень 2011 року. Таким чином, відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні санкції передбачені пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України.

Доводи касаційних скарг висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначені в касаційних скаргах позиції не знаходять свого підтвердження за матеріалами справи та не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, суд, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційні скарги слід відхилити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18 лютого 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

Є.А. Усенко