Ухвала суду № 38820402, 14.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2014 року м. Київ К/9991/17157/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Лосєв А.М. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Міського комунального підприємства «Ремдільниця»

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.12.2010 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2011 р.

у справі №2а-7822/10/1870

за позовом Міського комунального підприємства «Ремдільниця»

до Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

про визнання протиправними податкові повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Міське комунальне підприємство «Ремдільниця» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (далі - відповідач) про визнання протиправними податкові повідомлення-рішення.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 07.12.2010 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2011 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р. про що складено акт перевірки від 07.09.2010 р. №1036/23/31156689, яким встановлено порушення позивачем вимог пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на 37 258,00 грн. та пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено податок на додану вартість на 7 674,00 грн.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.09.2010 р. №0000132301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 52 161,20 гр., з яких 37 258,00 грн. за основним платежем та 14 903,20 грн. штрафних (фінансових) санкцій та №0000142301/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 11 511,00 грн., з яких 7 674,00 гр. за основним платежем та 3 837,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про те, що позивачем не включено до складу валового доходу вартість безоплатно отриманого щебеню, а також безпідставно сформовано валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість за результатом виконання нікчемних правочинів укладених з ТОВ «Діана» та ПП ПКФ «Приватпостачсервіс».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не підтверджено належними первинними документами правомірність формування податкового кредиту за результатами вчинених господарських відносин з ТОВ «Діана» та ПП ПКФ «Приватпостачсервіс», а також не доведено оплату отриманого щебеню.

Що стосується правомірності формування валового доходу по отриманому позивачем щебеню слід зазначити наступне.

Згідно рішення виконавчого комітету Кролевецької міської ради від 23.07.2009 р. «Про внесення змін до помісячного розпису міського бюджету на 2009 рік» виділено кошти на доставку техніки і переробку залізобетонних уламків плит верхнього шару дорожнього покриття у сумі 25 000,00 грн., які залишилися після капітального ремонту автомагістралі Кіплі-Глухів-Бачівськ.

Рішенням 31 сесії 5 скликання Кролевецької міської ради від 28.07.2009 р. «Про внесення змін до міського бюджету на 2009 рік» по коду «Благоустрій міст» по КЕКВ 1310 «Поточні трансферти підприємств (організацій, установ)» було виділено 100 000,00 грн. для оплати за виконані роботи по благоустрою міст.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Кролевецької міської ради від 29.10.2009 р. №362 «Про затвердження акту про оприбуткування щебеню та надання дозволу на його використання», щебінь поставлено на баланс позивача у кількості 1013 куб. м. по ціні 147,12 грн. за 1 куб. м. на загальну суму 149 032,56 грн. для подальшого використання при будівництві та ремонті доріг.

У бухгалтерському обліку позивачем проведено господарську операцію Д-т рахунку 201 «Сировина і матеріали», К-т бухгалтерського рахунку 745 «Дохід від безоплатно одержаних активів».

За висновками акту перевірки, щебінь вартістю 149 032,56 грн. було отримано позивачем безкоштовно, з огляду на що, він повинен був включити його вартість до складу валового доходу.

Так, за приписами п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 вказаного Закону, до складу валового доходу включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

З огляду на встановлений судами попередніх інстанцій факт безоплатного отримання позивачем щебеню, обґрунтованими є висновки податкового органу про порушення позивачем пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, позивачем у жовтні, грудні 2007 року на підставі усної угоди придбано у МПП «Діана» рукавиці х/б, рукавиці брезентові, редуктор заднього мосту ГАЗ-53, автокамери, автошини, ЮМЗ корпус муфти скріплення на загальну суму 4 143,59 грн., у тому числі ПДВ - 690,60 грн.

Також, у 2008 році позивачем на підставі усних угод купівлі-продажу укладених з ПП ПКФ «ПриватПостачСервіс», придбано будівельні матеріали (цемент, шифер, фарба, лист цинкований, гвіздки та інші), запасні частини (стартер, пусковий двигун, КПП ГАЗ-53 б/у, автошини та інші), МПШ (щітки), перфоратор ККАРТ 1150 XV, шуруповерт на загальну суму 31 956,52 грн., у тому числі ПДВ - 6 983,58 грн.

На виконання вказаних угод МПП «Діана» та ПП ПКФ «ПриватПостачСервіс» складено накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит.

За висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки, позивачем здійснено безтоварні господарські операції з МПП «Діана» та ПП ПКФ «Приватпостачсервіс», оскільки купівля-продаж вказаних товарно-матеріальних цінностей оформлена тільки документально, шляхом виписки рахунків, видаткових та податкових накладних. Будь-яких інших доказів, які б могли свідчити про факт придбання товару позивачем не надано.

Так, положеннями пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 названого Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

Зважаючи на наведені законодавчі приписи, формування складу податкового кредиту є правомірним лише за умови придбання або виготовлення товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку з обов'язковим документальним підтвердженням таких операцій.

Між тим, судами попередніх інстанцій обставини реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового кредиту, встановлені не були.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність формування позивачем складу податкового кредиту на підставі податкових накладних отриманих від МПП «Діана» та ПП ПКФ «ПриватПостачСервіс».

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Міського комунального підприємства «Ремдільниця» залишити без задоволення.

2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.12.2010 р. та Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2011 р. у справі №2а-7822/10/1870 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Лосєв А.М. Пилипчук Н.Г.