Ухвала суду № 38820386, 14.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2014 року м. Київ К/9991/315/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Лосєв А.М. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2010 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010 р.

у справі №2а-2635/10/2070

за позовом Закритого акціонерного товариства «Агрофірма « 8 Березня»

до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області

про скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ :

Закрите акціонерне товариство «Агрофірма «8 Березня» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2010 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010 р., позовні вимоги задоволено частково, скасовано рішення від 11.09.2009 р. №0000312310 про застосування штрафних (фінансових) санкцій. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити .

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2009 р., про що складено акт від 04.09.2009 р. за № 1189/23-32015641.

Вказаною перевіркою було встановлено порушення, зокрема, абз. 2, абз. 6 ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» із змінами та доповненнями та п. 2.11, п. 3.10, п. 7.23, п. 7.25, п.7.43 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою НБУ від 15.12. 2004 р. № 637, на підставі яких було прийнято спірне рішення від 11.09.2009 р. №0000312310 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 193 146,14 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, фактичною підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій вказаним рішенням слугував висновок податкового органу, викладений в акті перевірки, про наявність понадлімітного залишку у касі підприємства у сумі 8 507,57 грн., а саме згідно видаткового касового ордеру від 08.01.2009 р. №22 на суму 10 000,00 грн., видано грошові кошти ОСОБА_4, що підтверджено підписом одержувача та ним були фактично отримані 09.01.2009 р., а також проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового касового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині суди попередніх інстанцій виходили з того, що вказані висновки податкового органу є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам справи і нормам законодавства, а отже прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є незаконним та підлягає скасуванню.

Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637 затверджено «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні». Положення, розроблене відповідно до ст. 33 Закону України «Про Національний банк України» та визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

Відповідно до п.1.2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», ліміт залишку готівки в касі - це граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в поза робочий час.

Пунктом 5.2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» визначено, що встановлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, що підписується головним бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою особою).

Відповідно до п.5.14 зазначеного Положення, керівники підприємств несуть відповідальність за дотримання вимог цього Положення щодо встановлення ліміту каси та за достовірність відповідних показників, які зазначені в розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі.

Згідно п. 7.23 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», для визначення понадлімітних залишків готівки в касі порівнюються записи про фактичні її залишки в касі за касовою книгою з установленим лімітом каси за кожний день незалежно від того, здійснювалися в цей день касові обороти чи ні.

Абзацом 12 п.12 вказаного Положення визначено поняття касового ордеру, за яким це первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, згідно копії касової книги підприємства позивача, залишок коштів на початок дня 08.01.2009 р. склав 3 295,00 грн., залишок на кінець дня - 10 507,57 грн.

Ліміт каси, відповідно до наказу генерального директора позивача від 08.01.2009 р. №1/1, складає 12 000,00 грн.

Станом на початок дня 09.01.2009 р. залишок по касі підприємства склав 10 507,57 грн.

Як свідчать матеріали справи, за видатковими касовими ордерами від 08.01.2009 р. та 09.01.2009 р. ОСОБА_4 було отримано грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн. за кожен день, що підтверджується її підписами на видаткових касових ордерах, відповідно 08.01.2009 р. та 09.01.2009 р.

З огляду на встановлений судами факт відсутності станом на 08.01.2009 р. понадлімітних коштів у касі позивача, безпідставними є висновки податкового органу про необхідність застосування фінансових санкцій за вказане порушення.

Крім того, перевіряючими було встановлено проведення позивачем готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового касового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2009 р. у сумі 176 131,00 грн.

Абзацом 6 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» передбачено, що фінансові санкції у вигляді штрафу передбачені за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів.

У той же час, відповідальність, згідно приписів абз. 6 ст. 1 наведеного Указу, передбачена тільки у разі проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів квитанції до прибуткового касового ордера, іншого письмового документу, тоді як по авансовим звітам позивача, останнім надано розрахункові документи, які підтверджують сплату покупцем готівкових коштів.

Судами було також обгрунтовано зазначено, що позивач, перебуваючи на спрощеній системні оподаткування та звітності, наділений правом не застосовувати електронні контрольно-касові апарати для проведення розрахунків із споживачами, що виключає висновок відповідача стосовно того, що документ довільної форми, який платники єдиного податку видають покупцю товарів (послуг), повинен містити реквізити аналогічні розрахунковим документам.

З огляду на викладене колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність прийнятого податковим органом спірного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та наявності підстав для його скасування.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2010 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010 р. у справі №2а-2635/10/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Лосєв А.М. Пилипчук Н.Г.