Ухвала суду № 38820110, 26.03.2014, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

26.03.2014 Єдиний унікальний номер 205/351/14-ц

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

26 березня 2014 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого судді Остапенко Н.Г. розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 248 675,81 гривень.

Крім того, позивачем додано до позову, заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на частину квартири АДРЕСА_1 та належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2.

Розглянувши вказану заяву та матеріали справи, суд приходить до висновку, що зазначена заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, у тому числі, накладанням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановлення обов'язку вчиняти певні дії; забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання, зупиненням продажу описаного майна, якщо подано позов про право власності на це майно або про виключення його з опису зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам. Відповідно до ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Відповідно до вимог ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У відповідності з роз'ясненнями, викладеними в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається із заяви про забезпечення позову, позивач надав копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно, відповідно до якого квартира АДРЕСА_1 в м Дніпропетровську належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4.

Суду не надано доказів того, що відповідачу належить якась частка вищевказаної квартири, а тому є неможливим розглянути питання про накладення арешту на частку цієї квартири, оскільки в цьому випадку буде порушено право власності інших співвласників.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що вимога позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на частину квартири АДРЕСА_1 на даний час є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити Публічному акціонерному товариству «Укрсоцбанк» в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на частину квартири АДРЕСА_1 по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Г. Остапенко