Рішення № 38818587, 20.05.2014, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.05.2014 року Справа № 907/219/14

За позовом Державного підприємства „Словечанське лісове господарство”, с. Словечне Житомирська область

до Приватного підприємства „Кречет”, м. Рахів

про стягнення 8 877,29 грн.

Суддя господарського суду –Кривка В.П.

представники:

Позивача – не з’явився;

Відповідача – не з’явився;

СУТЬ СПОРУ: Державним підприємством „Словечанське лісове господарство”, с. Словечне Житомирська область заявлено позов до приватного підприємства „Кречет”, м. Рахів про стягнення 8 877,29 грн.

За клопотанням відповідача з метою надання додаткового часу для можливого врегулювання спору дану справу вирішено в строк визначений положеннями ст. 69 ГПК України.

Позивач звернувся з позовними вимогами та просить їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, заяві про уточнення та зміну підстав позову, покликаючись на їх обґрунтованість матеріалами справи. Зокрема вказав, що ПП „Кречет” надавав послуги по лісозаготівлі відповідно до договору №33 від 12.06.2012 року, в рахунок оплати за надані послуги позивач здійснював з ним розрахунок, як шляхом перерахування грошових коштів так і за домовленістю - відпуском лісопродукції, однак відповідач в повному обсязі свої зобов’язання щодо надання послуг не виконав, чим допустив заборгованість за відпущений йому товар та паливно-мастильні матеріали на загальну суму 8 877,29 грн.

До початку судового засідання на адресу господарського суду надійшла факсограма від уповноваженого представника позивача, в якій позов підтримано в повному обсязі та наполягає на вирішенні спору по суті на підставі долучених до справи матеріалів без участі уповноваженого представника. При цьому, інформував суд, що відповідач для врегулювання спору не зявився.

У ході судового розгляду відповідач викладені в позові обставини підтвердив, заявлену до стягнення суму боргу за отриману лісопродукцію та паливно-мастильні матеріали визнав, про що подав відповідно письмову заяву (а.с. 68).

Вивчивши матеріали справи,

суд встановив:

12 червня 2012 року між Державним підприємством „Словечанське лісове господарство” (Замовник) та Приватним підприємством „Кречет” (Підрядник) було укладено Договір №33 підряду, відповідно до п.1.2. якого Підрядник зобов’язується на власний ризик виконати у відповідності до умов даного договору, а Замовник зобов’язується прийняти роботу та оплатити її (а.с.43-44).

Згідно Договору Замовник проводить розрахунки з Підрядником виходячи з обсягів виконаних робіт та вартості 1м3 заготовленої деревини, 1 м3 навантаженої деревини, які визначені в протоколі погодження цін, що додається до Договору, Замовник зобов’язаний оплачувати об’єми виконаної роботи на підставі актів, що підтверджують виконання робіт, підписаних уповноваженими особами від Замовника і Підрядника. Замовник виконує оплату частково по факту виконаних робіт. Після закінчення всього комплексу робіт проводиться повний розрахунок. (п. 5.1, 5.2.,5.3 Договору).

Між тим, як вбачається з долучених до матеріалів справи доказів на виконання умов даного договору позивачем в червні-липні 2012 року ПП „Кречет” надав послуги по лісозаготівлі на загальну суму 18 8077,60 грн. (узгоджені акти прийняття –виконання виконаних робіт в матеріалах справи). На виконання своїх зобовязань з оплати виконаних робіт ДП „Словечанське лісове господарство” перерахувало ПП”Кречет” 10 000 грн. (платіжні доручення №2337 від 07.07.2012 року та №2464 від 08.08.2012 року), за домовленістю сторін відповідачу було відпущено та отримано ним 01.08.2012 року та 02.08.2012 року лісопродукцію на суму 13 478,70 грн. (довіреність серії НАЇ №421495 від 01.08.2012 року узгоджені товарно-транспортні накладні №123274 від 01.08.2012 року, №123262 від 02.08.2012 року). Крім цього, позивачем відпущено ПП ”Кречет” дизпаливо за довіреністю серії НАЇ№421498 від 30.07.2012 року в кількості 340 л. на суму 3 476,16 грн. Проте відповідач в подальшому свої зобов’язання за договором не виконував, у зв’язку з чим, позивачем було проведено часткове зарахування і в останнього виникла заборгованість за відпущений товар на загальну суму 8 877, 29 грн. (розгорнутий розрахунок в матеріалах справи).

Про наявність боргу та вказані обставини позивач звертався до відповідача з листом вимогою №1078 від 13.12.2013 року щодо погашення вказаної заборгованості за відпущений товар, однак така вимога була залишена без належного реагування заборгованість погашено не було (а.с. 17).

У ході судового розгляду відповідач вищезазначені обставини підтвердив, заявлену до стягнення суму боргу за отриману лісопродукцію та паливно-мастильні матеріали визнав, про що подав відповідно письмову заяву (а.с. 68).

Згідно ст. 175 ГК України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 11 ЦК України регламентовано, що цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов’язки.

Згідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або у письмовій формі. Сторони мають право обрати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до. ч.1 ст. 639 УК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ст. 181 ГК України допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Згідно ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Ч. 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналізуючи дійсні обставини справи суд дійшов висновку, що цивільні відносини сторін характеризуються, як правовідносини з приводу виникнення зобов’язань внаслідок вчинення правочину купівлі продажу товару (ст. 655 ЦК України).

Згідно зі ст. 509 зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо в зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. 692 ЦК України).

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.03 № 436-IV з наступними змінами та доповненнями (ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.03 № 435-IV з наступними змінами та доповненнями) господарське зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.

За таких обставин, заявлені вимоги позивача про стягнення суми основного боргу за поставлений товар підтверджені вищезазначеними доказами, пред’явленою вимогою, обумовлені коментованими положеннями закону, відповідачем у встановленому порядку визнано, тому порушене право позивача підлягає захисту судом, шляхом стягнення з відповідача на його користь 8 877,29 грн. заборгованості.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 43, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Кречет”, м. Рахівський район, с. Костилівка, вул. Борканюка,25 (код ЄДРПОУ 3232618) на користь Державного підприємства „Словечанське лісове господарство”, с. Словечне, вул. Сабурова,13, Овруцького району Житомирська область (код ЄДРПОУ 00991953) суму 8 877 (Вісім тисяч вісімсот сімдесят сім) грн. 29 коп., а також суму 1 827 (Одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 22.05.2014 року.

Суддя В.Кривка