Рішення № 3881760, 15.06.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.09 Справа№ 3/114

Суддя Н.Березяк при секретарі І. Торській розглянула матеріали справи

За позовом: ЗАТ „Нафтогазбуд”, м. Львів

До відповідача: ДП „Константа –Захід”, м. Львів

Про стягнення 7 322,00 грн.

В судове засідання з’явились:

від позивача: Дудич Ю.Б. –представник

від відповідача: не з’явився

Представнику позивачу роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов ЗАТ „Нафтогазбуд” до ДП „Константа –Захід” про стягнення 7 322,00 грн.

Ухвалою суду від 05.06.2009 року порушено провадження та призначено справу до розгляду на 15.06.2009 року в 12 год.30 хв. Зазначеною ухвалою було зобов’язано відповідача подати обґрунтований відзив на позовну заяву та докази оплати боргу. Участь представника відповідача була визнана не обов’язковою ( на свій розсуд).

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Відповідач в судове засідання 15.06.2009 року в 12 год.30 хв. не з’явився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які направлялись йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому завданні 15.06.2009 року в 12 год. 55 хв. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

30.09.2008 року та 06.10.2008 року між ЗАТ „Нафтогазбуд” та ДП „Константа –Захід” укладено договори №170/ВГМ та №176/ВГМ на роботу механізмів за змінними рапортами.

На виконання умов договорів позивач надав відповідачу в оренду автокран. За орендований кран відповідач зобов’язувався проводити оплату згідно умов договорів, однак, свої договірні зобов’язання виконав частково.

16.04.2009 року позивачем були направлені претензії № 14/309 та № 14/310 про оплату заборгованості, які залишені відповідачем без відповіді і задоволення.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 6 012,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 670,24 грн. та три відсотки річних в сумі 99,80 грн. Крім того, в порядку п.7.1 Договору № 170/ВГМ та п. 4.1 Договору № 176/ВГМ позивачем нарахована пеня в розмірі 539,96 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договорів №170/ВГМ та №176/ВГМ позивач надав відповідачу в оренду автокран 1055 „Лібхер”. Відповідач використовував автокран за призначенням 16 машино-годин, що підтверджується актами приймання виконаних послуг, які підписані та скріплені печатками сторін.

Згідно Договорів №170/ВГМ та №176/ВГМ відповідач зобов’язувався сплачувати орендну плату в безготівковому порядку на рахунок Орендодавця .

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов’язання виконав частково, оплативши 5 316,00 грн. Решта суми боргу за отримані послуги залишилась непогашеною.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги складає 6 012,00 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 21.01.2009 року підписаним та скріпленим печатками сторін.

За несвоєчасне виконання договірних зобов’язань за період з 21.10.2008 року по 21.04.2009 року по договору №170/ВГМ позивачем нарахована пеня в розмірі 179,51 грн. , та 360,45 грн. по договору № 176/ВГМ за період з 11.11.2008 року по 11.05.2009 року, що в сумі складає 539,96 грн. Вимоги позивача про стягнення пені за зазначений вище період є необґрунтовані і не підлягають до задоволення.

Відповідно до пункту 7.1 Договору №170/ВГМ та пункту 4.1. Договору 176/ВГМ, в разі несвоєчасного розрахунку з „Орендодавцем-Виконавцем” „Орендарю-Замовнику” нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми боргу. Пунктом 3.4 Договору №176/ВГМ передбачено, що замовник зобов’язується проводити оплату за надані послуги на протязі 10 календарних днів після підписання акту виконаних послуг. Як вбачається із актів виконаних робіт, на них відсутня дата їх підписання. Договором оренди №170/ВГМ від 30.09.2008 року взагалі не передбачено строку здійснення орендних платежів.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений, або визначений моментом вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Претензія-вимога про оплату суми боргу була направлена позивачем 16.04.2009 року та отримана відповідачем 18.04.2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Як вбачається із поданого позивачем розрахунку, пеня нарахована за період з жовтня по квітень 2009 року, який передував моменту вимоги про сплату суми боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За несвоєчасне виконання грошових зобов’язань за період з жовтня 2008 року по квітень 2009 року позивачем нараховано три відсотки річних в розмірі 99,80 грн. та інфляційні в сумі 670,24 грн., які не підлягають до стягнення, оскільки вимога про оплату заборгованості отримана відповідачем лише 18.04.2009 року.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судове засідання не з’явився, доказів оплати боргу чи заперечень на позов суду не представив.

Враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу –6012,00 грн. обґрунтовані та підлягають до задоволення .

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

З урахуванням положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, керуючись ст.ст. 12, 32-38, 43, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства „Константа –Захід” (79025, м. Львів, вул. Левандівська, 3, код ЄДРПОУ 32712109) на користь Закритого акціонерного товариства –фірми „Нафтогазбуд” (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 144, код ЄДРПОУ 01293961) -6 012,00 грн. - заборгованості, 102,00 грн. - державного мита та 118,00 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решта частині позовних вимог –відмовити.

4. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 16.06.2009 року.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя Березяк Н.Є.