Ухвала суду № 38815126, 21.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/674/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кульчицький С.О. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

21 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Каневі та Канівському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в місті Каневі та Канівському районі Черкаської області про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Каневі та Канівському районі Черкаської області (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправною та скасувати вимогу від 13.02.2013 року № Ф-37; зобов'язання відповідача повернути позивачу безпідставно сплачені кошти за серпень-грудень 2011 року в сумі 1698 грн. 23 коп.

Черкаський окружний адміністративний суд своєю постановою від 24 квітня 2013 року адміністративний позов задовольнив повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Колегія суддів погоджується із наведеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець 30.05.2002 року виконавчим комітетом Канівської міської Черкаської області, перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Як вбачається з матеріалів справи позивач є громадянином, який постійно проживає, або постійно працює на території посиленого радіологічного контролю (категорія 4), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон N 1058-IV) та Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ).

Так, у частині 4 статті 25 Закону N 1058-IV передбачено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку. У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Частиною 1 статті 26 Закону N 1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до частини 1 статті 55 Закону № 796-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.

Згідно до пункту 4 частини 1 статті 14 зазначеного Закону, для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

Згідно до частини 7 статті 1 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», особи, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу і обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Отже, з положень законодавства у галузі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування вбачається, що визначення пільг при сплаті єдиного внеску застосовується до осіб, яким призначений вид пенсії «за віком», без встановлення необхідності досягнення особою конкретного віку, як про це зазначає відповідач у своїй апеляційній скарзі.

Таким чином, для виникнення в особи права на використання пільг при сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування вимагається наявність двох обставин: 1) вихід особи на пенсію за віком; 2) наявність статусу платника єдиного податку. Додаткових умов для отримання вказаної пільги закон не передбачає.

Доводи апелянта стосовно того, що для отримання пільг при сплаті єдиного внеску необхідним є призначення особі пенсії на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не можуть бути прийняті до уваги, оскільки Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є спеціальним законом по відношенню до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який у частині врегулювання правовідносин у галузі пенсійного забезпечення окремих категорій громадян не суперечить змісту останнього, засновується на його загальних принципах та, зокрема, деталізує умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову повністю, а тому, апеляційна скарга управління Пенсійного фонду України в місті Каневі та Канівському районі Черкаської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Каневі та Канівському районі Черкаської області - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Мєзєнцев Є.І.