Постанова № 38813789, 15.05.2014, Луганський окружний адміністративний суд

10.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/8280/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ковальової Т.І.,

при секретарі судового засідання - Білоконь Д.І.,

за участю :

представника позивача - ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

представника першого відповідача - управління Пенсійного Фонду України в м.

Сєвєродонецьку Луганської області - Котова А.С.,

представника другого відповідача - Сєвєродонецького міського управління юстиції

Луганської області (реєстраційна служба) - не прибув,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -

Головного управління Пенсійного фонду України у Луганській області - Ткаченко

О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області (реєстраційна служба), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Пенсійного фонду України у Луганській області - про визнання незаконними дій, скасування державної реєстрації, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з позовними вимогами. В обґрунтування своїх позовних вимог вказала, що 13.05.2013 p. листом з рекомендованим повідомленням про вручення № 9340400799294 вона отримала Вимогу про сплату недоїмки №Ф/1000 від 03.05.2013 року ( далі Вимога №Ф/1000 від 03.05.2013 року), яку складено управлінням Пенсійного Фонду України в м. Сєвєродонецьку ( ЄДРПОУ №21792459)( далі - особа УПФУ в м. Сєвєродонецьку). На суму 4180 грн. 30 коп. Позивач вважає, що вимоги заявлені без жодної законної підстави та за відсутності будь-яких договірних чи інших зобов'язань за угодами чи правочинами та без її на те згоди. Вона їх оскаржила в адміністративному порядку, але скарги не були задоволені, вимога № Ф/1000 від 03.05.2013 не скасована.

Відповідно до ст.25 ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" станом на 13.05.2013р. вимоги про сплату недоїмки мали б складати виключно органи Пенсійного фонду України.

Із змісту Вимоги №Ф/1000 від 13.05. 2013 р. вбачається, що вона видана особою з назвою "УПФУ в м. Сєвєродонецьку ".

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (далі у тексті - ЄДР ) за № 16826433(Серія НОМЕР_1) про особу з назвою "УПФУ в м. Сєвєродонецьку "( далі - Витяг № 16826433) відомості про останню внесені в ЄДР 13.11.2002р.

Особа з назвою "УПФУ в м. Сєвєродонецьку" не є територіальним органом Пенсійного фонду України, оскільки вказана особа ніколи не утворювалась Пенсійним фондом України.

З Витягу № 16826433 вбачається, що особа з назвою "УПФУ Сєвєродонецьку" не було створено у результаті перетворення, оскільки відомості створення цієї особи шляхом перетворення відсутні у ЄДР.

Згідно ст.17 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних - підприємців", у ЄДР про юридичну особу мають міститись такі відомості, як форма власності приватної особи, дані про розпорядчий акт, на підставі якого створено юридичну дата створення юридичної особи; орган, до сфери управління якого належить юридична особа державної форми власності , засновники юридичної особи.

Особу з назвою "УПФУ в м. Сєвєродонецьку" зареєстровано 13.11.2002р. Дата створення особи з назвою "УПФУ в м. Сєвєродонецьку " не відома. Засновників у особи з назвою "УПФУ в м. Сєвєродонецьку" не існує.

Вимога № Ф 1000 від 13.05. 2013 р. видана з порушенням ст. 25 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме видана особою з назвою "УПФУ в м. Сєвєродонецьку", яка не є уповноваженим територіальним органом Пенсійного фонду України і не має жодних повноважень щодо видання будь яких рішень або вимог у порядку ЗУ "Про збір та облік внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Дії особи з назвою "УПФУ в м. Сєвєродонецьку " щодо складання Вимоги № Ф 1000 від 13.05. 2013 р. є незаконними оскільки ця особа не має відповідних повноважень згідно із ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ".

Вищенаведені обставини свідчать про те, що особа з назвою "УПФУ в м. Сєвєродонецьку" є незаконно зареєстрованою юридичною особою, яка не є органом та не має жодних відповідних установчих документів.

Зокрема, державна реєстрація особи з назвою «УПФУ в м. Сєвєродонецьку» проведена з істотними порушеннями вимог ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", що є підставою для її скасування з огляду наявність очевидних підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи.

На підставі вищевикладеного позивач просила суд визнати незаконними дії особи з назвою «управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку» (ЄДРПОУ №21792459) щодо складення Вимоги № Ф 1000 від 13.05.2013 р., у зв'язку з відсутністю у останньої відповідного обсягу повноважень.

Скасувати державну реєстрацію особи з назвою «управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку» (ЄДРПОУ №21792459), як таку що проведена за відсутності факту створення цієї особи та за відсутності жодного установчого документу з істотнім порушенням порядку створення юридичної особи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник першого відповідача - управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку позовні вимоги не визнав, надав суду заперечення, згідно яких вказав, що відповідно до п.3 ч.І ст.7 Закону України №2464 для даної категорії єдиного внеску Єдиний внесок нараховується у розмірі 34,7% від суми, що визначається такими платниками самостійно, при цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Зазначені платники зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий період, не пізніше 20-го числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. При цьому базовим звітним періодом є календарний рік (ч.8 ст.9 Закону).

Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати у 2011 році мінімальний страховий внесок становить: у січні, лютому, березні - 326,53 грн., квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні, - 333,12 грн., жовтні, листопаді - 341,80 грн., грудні - 348,39 грн. (щомісяця).

Протягом 2011 року позивач перебував на спрощеній системі оподаткування (сплачував єдиний податок). Відповідно до вимог чинного законодавства, сума єдиного внеску нарахована до сплати за 2011 рік становить 4010,30 грн. У зв'язку із тим, що позивачем не було надано звітності за 2011 рік до Пенсійного фонду та не сплачено єдиний внесок, відповідач сформував повідомлення-розрахунок про нарахування внеску та застосував фінансову санкцію у розмірі 170,00 грн.

У відповідності до ч.4 ст.25 Закону України №2464, п.п.6.3, 6.4 Інструкції порядок нарахування і оплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування від 27.09.2010 №212-5, 14.05.2013 (далі - Інструкція) позивачеві вислано вимогу про сплату недоїмки №Ф/1058 від 03.05.2013 на загальну суму 4180,30 грн.

Відповідно до абз. 2 п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.04 №497 „Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду" Пенсійному фонду України було наказано утворити на базі районних міських, та районних у містах відділів Пенсійного фонду, в тому числі, і у Луганській, відповідні районні, міські, районні у місті управління Пенсійного фонду.

На виконання даної вимоги Правлінням Пенсійного фонду України 30 квітня 2002 року було прийнято Постанову № 8-1 „Про затвердження структури Пенсійного фонду України" та Постанову №8-2 „Про затвердження Положення про управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах", останнім з яких управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганській області безпосередньо керується в своїй роботі.

На виконання вищевказаних Постанов Пенсійного фонду України, Луганське обласне управління Пенсійного фонду України наказом №90 від 10 травня 2002 року затвердило структуру апарату обласного управління та наказало утворити на базі підвідомчих районних, міських та районних у місті Луганську відділів Луганського обласного управління Пенсійного фонду України районні, міські, районні у місті Луганську управління (в т.ч. - Сєвєродонецьке міське управління), які є правонаступниками відповідних відділів.

Наказом управління Пенсійного фонду України в Луганській області №161 від 22.07.2002 наказано згідно затверджених Положень та рекомендацій, викладених в листі Пенсійного фонду України від 04.06.2002 №06/3068, прийняти до використання найменування управлінь Пенсійного фонду України в Луганській області згідно додатку (і серед них під номером 16 Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області.

Крім того в даному наказі в п.3 зазначається, що відповідно до статей 25 та 26 Цивільного кодексу України, згідно роз'яснення, викладеного в листі Пенсійного фонду України від 27.06.2002 №06/3632, усі управління Пенсійного фонду України в Луганській області діють на підставі Положень затверджених постановою правління Пенсійного фонду України № 8-2 від 30.04.2002 як центральним органом виконавчої влади, що підпорядкований Кабінету Міністрів України. У зв'язку із цим будь-яке додаткове затвердження Положень про управління Фонду не відповідає вимогам законодавства.

Згідно відомостей зі Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, управлінню Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, місцем проведення державної реєстрації управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області є Виконавчий комітет Сєвєродонецької міської ради Луганської області, дата проведення державної реєстрації - 13.11.2002.

Таким чином, починаючи з 2002 року діє управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" від 4 липня 2013 року № 406-VII (далі - Закон України №406), Процедури адміністрування, які здійснюють органи доходів і зборів, встановлені цим Законом, поширюються на періоди до набрання чинності цим Законом., В той же час, органи Пенсійного фонду України продовжують адмініструвати єдиний внесок у частині завершення процедур такого адміністрування.

Таким чином, у зв'язку із тим, що заборгованість позивача виникла за період до впровадження вищевказаної адміністративної реформи та набрання Законом України №406 чинності управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області продовжує адміністрування в частині стягнення недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з відповідача за вимогою №Ф/1000 від 03.05.2013 р.

Просив суд у задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.

Представник другого відповідача - Сєвєродонецького міського управління юстиції

Луганської області (реєстраційна служба) в судове засідання не прибув, просив справу слухати за його відсутності, надав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що відповідно до підпунктів 1 - 4, 7 та 8 пункту 28 розділу І Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Міністерства юстиції України, Міністерства культури України, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через відповідних міністрів, а також Державного космічного агентства України" від 16 жовтня 2012 № 5461-VI внесено зміни до Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якими встановлено, що державні реєстратори є посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто функція державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з 01.07.2013 року була передана від виконавчих комітетів міських рад та районних державних адміністрацій до повноважень реєстраційних служб районних, міських та міськрайонних управлінь юстиції.

Державних реєстраторів реєстраційної служби Сєвєродонецького міського управління юстиції було призначено наказами начальника після 01.07.2013 року. Державні реєстратори юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Сєвєродонецького міського управління юстиції не вносили жодного запису до Єдиного державного реєстру, щодо державної реєстрації Управління пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку, які містяться у Єдиному державному реєстрі. Включення відомостей про юридичну особу відбулося 03.09.2008 року на підставі поданих документів заступника начальника відділу Бутко Євгенії Леонідівни (довіреність НБК № 465140 від 03.09.2008 року) а саме:

1.) реєстраційна картка про включення відомостей про юридичну особу (форма № 6 - включення);

2) копія наказу луганського обласного управління пенсійного фонду України від 10.05.2002 року; 3.) завірена копія положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах затверджена постановою правління пенсійного фонду України 30.04.2002 року № 8-2, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.05.2002 року за № 442/6730.

4) копія довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 29865 від13.11.2002 року.

На підставі поданих документів державним реєстратором Виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради проведено реєстраційну дію «Включення відомостей про юридичну особу».

Відповідно до абзацу другому частини 6 ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» державному реєстратору забороняється видавати копії документів, які знаходяться у відповідній реєстраційній справі. У відповідності до вимог частини 1 статті 13 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" витребування документів з реєстраційної справи здійснюється на підставі судового рішення.

Просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -

Головного управління Пенсійного фонду України у Луганській області в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, дала аналогічні пояснення представника першого відповідача - УПФУ в м. Сєвєродонецьку, вказавши, що цілком обґрунтовано позивачеві була виставлена вимога та ніяких порушень в реєстрації УПФУ не було допущено державним реєстратором. Просила у задоволенні позовних відмовити ОСОБА_1

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити за необгрунтованністю, виходячи із наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконання Закону України від 17 січня 2002 року №2981 про внесення змін до деяких законів України, зокрема, в Закон України "Про пенсійне забезпечення", де зазначено, що пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року № 497 «Про забезпечення виконання функції призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду», затверджено Порядок передачі функцій з призначення і виплати пенсій органами праці та соціального захисту населення органам Пенсійного фонду у Вінницькій, Волинській, Житомирській, Запорізькій, Івано-Франківській, Кіровоградській, Луганській, Одеській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Херсонській, Черкаській, Чернівецькій, Чернігівській областях та м. Севастополі.

Пенсійному фонду, зокрема:

утворити на базі районних, міських та районних у містах відділів Пенсійного фонду у Вінницькій, Волинській, Житомирській, Запорізькій, Івано-Франківській, Кіровоградській, Луганській, Одеській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Херсонській, Черкаській, Чернівецькій, Чернігівській областях та м. Севастополі відповідні районні, міські, районні у містах управління Пенсійного фонду;

утворити у Вінницькому, Волинському, Житомирському, Запорізькому, Івано-Франківському, Кіровоградському, Луганському, Одеському, Рівненському, Сумському, Тернопільському, Херсонському, Черкаському, Чернівецькому, Чернігівському обласних, Севастопольському міському управліннях, відповідних районних, міських та районних у містах управліннях Пенсійного фонду структурні підрозділи, які забезпечуватимуть організацію функцій з призначення і виплати пенсій;

затвердити штатну чисельність працівників органів Пенсійного фонду та забезпечити прийняття без конкурсного відбору на рівнозначні посади державних службовців працівників органів праці та соціального захисту населення, які переводяться на роботу до структурних підрозділів органів Пенсійного фонду, що виконуватимуть функції з призначення і виплати пенсій.

На виконання абз. 1 п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 № 497 правлінням Пенсійного фонду України 30.04.2002 року була прийнята постанова № 8-1 "Про затвердження структури органів Пенсійного фонду України", згідно з п. 3 якої Пенсійний фонд України зобов'язав начальників Вінницької, Волинської, Житомирської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Луганської, Одеської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Херсонської, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської обласного та Севастопольського міського управлінь Пенсійного фонду утворити на базі підвідомчих районних, міських та районних у містах відділів Фонду районні, міські, районні у містах управління Пенсійного фонду, які є правонаступниками відповідних відділів.

Відповідно до Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади № 493 від 03..10.1993 та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою КМ України від 28.12.1992 р. № 731 Постанова правління Пенсійного фонду України № 8-1 від 30.04.2002 року спрямована на організацію виконання рішень вищестоящих органів, міністерств, інших органів виконавчої влади, не має нових правових норм, є організаційним документом тому реєстрації в Міністерстві юстиції України не потребує (том 2 а.с.80-84).

Правлінням Пенсійного фонду України винесені постанови

- від 20.04.2001 № 8-5 "Про затвердження Положення про Кримське республіканське, обласне, Київське та Севастопольське міські управління Пенсійного фонду, Положення про районне, міське, районне у місті управління Пенсійного фонду та Положення про районний, міський, районний у місті відділ Пенсійного фонду";

- від 30.04.2002 № 8-2 "Про затвердження Положення про Кримське республіканське, обласне, Київське та Севастопольське міське управління Пенсійного фонду України, Положення про районне, міське, районне у місті управління Пенсійного фонду України", якою скасовано постанову правління Пенсійного фонду України від 20.04.2011 № 8-5.

Постанова правління Пенсійного фонду України від 20.04.2001 № 8-5 державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України не проходила.

Постанова правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2 зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 року № 441/6729. (т.2 а.с.45-74).

На виконання вищевказаних Постанов Пенсійного фонду України, Луганське обласне управління Пенсійного фонду України наказом №90 від 10 травня 2002 року затвердило структуру апарату обласного управління та наказало утворити на базі підвідомчих районних, міських та районних у місті Луганську відділів Луганського обласного управління Пенсійного фонду України районні, міські, районні у місті Луганську управління, в тому числі Сєвєродонецьке міське управління, які є правонаступниками відповідних відділів.

Наказом управління Пенсійного фонду України в Луганській області №161 від 22.07.2002, згідно затверджених Положень, прийняти до використання найменування управлінь Пенсійного фонду України в Луганській області згідно додатку, в тому числі, управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області (т. 2 а.с.34-41).

Відповідно до ст. 2, 3 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (далі-Закон) відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, регулюються Конституцією України, Законом про реєстрацію та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до закону про реєстрацію; дія закону про реєстрацію поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкуванню, а також фізичних осіб - підприємців.

Згідно ст. 4 Закону України від 15.05.2003 року № 755 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області має свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, серія А00, номер 049856, ідентифікаційний код 21792459, дата проведення державної реєстрації 13.11.2002 року, номер запису в ЄДРПОУ 1 383 120 0000 002540 (том 1 а.с.83-84).

Включення відомостей про юридичну особу - управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до ЄДРПОУ відбулося 03.09.2008 року (том. 1 а.с.195-244).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державну статистику» № 2614 від 17.09.1992 року із змінами та доповненнями, державна статистика - централізована система збирання, опрацювання, аналізу, поширення, збереження, захисту та використання статистичної інформації.

Органи державної статистики є користувачем ЄДРПОУ і дії органів статистики щодо внесення даних до ЄДРПОУ є похідними від дій державних реєстраторів.(т.1 а.с.190).

На підставі вищенаведеного, суд не вбачає порушень норм закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та осіб-підприємців» з приводу утворення, реєстрації, включення до ЄДРПОУ - УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області.

Відповідно до картки особливого рахунку фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування та повідомлення про розрахунок за ОСОБА_1 рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску на 23.04.2013 року 4010 грн. та штрафні санкції - 170 грн., за 2011 рік, всього заборгованості - 4180 грн.(том 1 а.с 78-80, 81-82,137,139).

03 травня 2013 року УПФУ в м. Сєвєродонецку Луганської області направили позивачу ОСОБА_6 вимогу про сплату недоїмки № Ф/1000 на суму 4180 грн. (том 1 а.с. 105).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 (далі Закон № 2464), діючий в редакції на момент виниклих спірних правовідношень.

Статтею 1 Закону № 2464 передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску, зокрема, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.

Частиною 3 ст.7 Закону України № 2464 визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Стаття 9 Закону України №2464 передбачає порядок обчислення і сплати єдиного внеску : платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з територіальним органом Пенсійного фонду за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до територіального органу Пенсійного фонду (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

9. Обчислення і сплата єдиного внеску за платників, зазначених у пунктах 2, 3, 6, 7, 8, 9 та 11 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюються платниками, зазначеними у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, за рахунок сум, на які внесок нарахований.

10. Днем сплати єдиного внеску вважається:

1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки Пенсійного фонду - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок Пенсійного фонду;

2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі;

3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки Пенсійного фонду, відкриті в Державній казначейській службі України.

11. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

12. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

На підставі пункту 7 частини 1 статті 13 Закону №2464-VІ, діючий на момент виниклих спірних правовідношень, Пенсійний фонд та його територіальні органи мали право стягувати з платників несплачену суму єдиного внеску.

Частиною 4 статті 25 Закону №2464-VІ передбачено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відповідно до п.6.4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка затверджена Постановою Пенсійного фонду України № 21-5, 27.09.2010 (яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що вимога про сплату боргу формується на підставі даних з картки особового рахунку платників.

Відповідно до змісту вимоги від 03 травня 2013 року № Ф /1000 підставами її формування, є те, що станом на 01.05. 2013 за позивачем обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску, приписи ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та дані картки особового рахунку платника (а.с.6, 133-134).

Доводів про відсутність заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування позивачем не наведено.

На підставі Указу Президента від 06.04.2011 № 384 "Про Положення про Пенсійний фонд України" Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України (далі - Міністр).

Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України (далі - Міністерство), іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Відповідно до «Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах» затвердженого Постановою Пенсійниго фонду України № 8-2 від 30.04.2002 року :

1.1. Управління Пенсійного фонду України (далі - Фонд) у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах (далі - Управління) є органами Фонду, підпорядкованими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - регіональні управління), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.

Основним завданням Управління, зокрема, є

- ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;

- стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів;

Управління відповідно до покладених на нього завдань, в тому числі, веде облік платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, забезпечує надходження платежів відповідно до законодавства, та має право, зокрема:

- стягувати несплачені суми страхових внесків та інших платежів з їх платників;

- порушувати в установленому законом порядку питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

- у разі виявлення фактів порушення порядку нарахування, обчислення і сплати страхових внесків звертатися в установленому законом порядку до відповідних правоохоронних органів.

Відповідно до п. З Прикінцевих положень Закону України „Про внесення змін до законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" від 4 2013 року № 406-VII (далі - Закон України №406), Процедури адміністрування, які здійс органи доходів і зборів, встановлені цим Законом, поширюються на періоди до на чинності цим Законом., В той же час,органи Пенсійного фонду України продов адмініструвати єдиний внесок у частині завершення процедур такого адміністрування.

Зважаючи на вищевикладене, перший відповідач, складаючи вимогу про сплату недоїмки діяв, як відповідний орган Пенсійного фонду, створений для забезпечення в тому числі, стягнення у передбаченому порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів, надходження платежів відповідно до законодавства, тобто УПФУ в місті Севєродонецьку діяло в межах своєї компетенції та відповідно до вимог чинного законодавства.

Розглядаючи вимоги позивача до другого відповідача про скасування державної реєстрації першого відповідача, суд виходить з наступного.

Положеннями ст. 17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

За приписами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

В силу норм статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Виходячи з системного аналізу вищенаведених норм Кодексу адміністративного судочинства України, фізична особа має право, в тому числі в судовому порядку, вимагати скасування чи прийняття рішень, вчинення чи утримання від вчинення дій, усунення бездіяльності виключно при здійсненні суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій саме щодо цієї фізичної особи.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців регулює Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-IV (надалі - Закон 755) .

В силу норм Закону №755 посадовою особою, яка від імені держави здійснює державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців є державний реєстратор.

Відповідно до ст. 4 Закону №755 державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Частиною 2 статті 38 Закону № 755 встановлено, що визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом, зокрема, є підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи.

Обставини, які згідно з вказаною нормою є підставою для припинення юридичної особи, підлягають встановленню в судовому процесі як підстава для прийняття відповідного судового рішення та не є предметом самостійних позовних вимог.

При цьому, чинним законодавством України не передбачено права фізичної особи, що не є засновником юридичної особи, вимагати припинення такої юридичної особи чи скасування її державної реєстрації.

Владні управлінські функції відповідача щодо внесення записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у спорі, що розглядався, безпосередньо не стосуються позивача у справі, як фізичної особи, не створюють саме для нього юридичних наслідків, оскільки направлені на вчинення реєстраційних дій щодо юридичної особи (в даному випадку першого відповідача - управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області). Саме для цієї юридичної особи дії державного реєстратора як суб'єкта владних повноважень і мають наслідком виникнення певних прав та обов'язків.

Позивачем не надано суду жодних доказів, які свідчили б про наявність порушень його прав та інтересів, як фізичної особи, з боку відповідачів при створенні та реєстрації управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області.

Тобто, в даному випадку безпосередньо між позивачем та другим відповідачем відсутні будь-які правовідносини, оскільки дії другого відповідача направлені до іншої особи.

У спорі, що розглядався, мають місце правовідносини, що склались виключно між позивачем та першим відповідачем. Саме у відносинах з першим відповідачем, у позивача, як особи, що зареєстрована платником страхових внесків (єдиного внеску), і можуть виникати певні права та обов'язки.

Отже, відсутність з боку другого відповідача порушення прав, свобод та інтересів позивача при здійсненні державної юридичної особи першого відповідача виключає можливість захисту судом порушеного права та, відповідно, прийняття судом рішення на користь позивача.

Посилання позивача щодо того, що складання та направлення вимоги першим відповідачем стало наслідком саме неправомірної державної реєстрації особи з назвою управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку у Луганській області не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

За таких обставин, суд приходить висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до положень ст. 94 КАС України у випадку відмови у задоволенні позову судовий збір не повертається.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області (реєстраційна служба), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Пенсійного фонду України у Луганській області - про визнання незаконними дій, скасування державної реєстрації, - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено 20 травня 2014 року.

Суддя Т.І. Ковальова