Рішення № 38812859, 21.05.2014, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2014 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Перепелюк Л. М.

суддів Винту Ю.М., Кулянди М.І.

секретар Тодоряк Г.Д.

з участю ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2, ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 14 березня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи на стороні позивача ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні власністю та вселення, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, треті особи на стороні позивача ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні власністю та вселення.

Посилалася на те, що є власником 70/100 частин домоволодіння, що розташоване по АДРЕСА_1. Співвласниками 70/100 домоволодіння є треті особи у справі: ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Власником іншої частини домоволодіння в розмірі 30/100 є ОСОБА_7 відповідно до ухвали Хотинського районного суду Чернівецької області від 23 лютого 1995 р. Вказана частина домоволодіння значиться за адресою АДРЕСА_1.

Кожна частина будинковолодіння обладнана окремим входом.

Вказувала, що у своїй частині домоволодіння вона періодично проживає з 2003 року - з часу її виїзду на роботу за межі України, однак на час відпустки вона проживала в будинку. У листопаді 2012 року вона повернулася на проживання до свого будинку.

№22-ц/794/781/2014 Головуючий у 1 інстанції Єфтеньєв О.Г.

Категорія 41 Доповідач Перепелюк Л.М.

З приводу того, що позивачка має намір постійно проживати в будинку, у неї з колишньою невісткою виник конфлікт. Відповідачка поміняла замок від вхідних дверей, що ведуть до частини будинку позивачки, та не впускає її в будинок. Як тільки вона намагається зайти в будинок, відповідачка викликає працівників Хотинського РВ УМВС та сільського голову.

ОСОБА_2 є колишньою дружиною сина позивачки ОСОБА_5 та проживає у спірній частині домоволодіння без належної правової підстави.

19 жовтня 2012 року ОСОБА_7, власник 30/100 частин будинку, дав згоду на реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 та її неповнолітніх дітей - ОСОБА_8 та ОСОБА_9, у своїй частині будинку, що значиться за адресою АДРЕСА_1, яка складається з приміщень: жила кімната 1-2 площею 26,50 кв.м.; коридор 1-1 площею 8,0кв.м.

Отже, у відповідності до реєстрації відповідачка вправі займати лише вказане приміщення за адресою АДРЕСА_1. А право користування житлом за адресою АДРЕСА_1 у відповідачки ніколи не виникало, позивачка своєї згоди на її проживання не надавала. Попереднє місце реєстрації у відповідачки було - АДРЕСА_2.

Незважаючи на те, що відповідачка має визначене місце проживання, вона неправомірно перешкоджає позивачці у користуванні належним їй жилим приміщенням, чим порушує її право як власника.

Відповідачка поміняла замок на вхідних дверях до частини жилого будинку позивачки, фізичними діями не дає ОСОБА_4, як власнику, заходити у жиле приміщення та користуватися ним.

Позивачці на даний момент доводиться проживати не в своєму будинку. Крім того, проживаючи у спірній частині будинку, відповідачка не здійснює за ним вчасний та належний догляд, що призводить до руйнації будинку. Враховуючи агресивну поведінку ОСОБА_2, позивачка не має змоги проводити ремонт у своєму житлі.

Просила постановити рішення, яким усунути перешкоди, які чиняться їй відповідачкою ОСОБА_2 у користуванні 70/100 частин жилого будинку, що розташований по АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання відповідачки: передати позивачці ключ від вхідних дверей до її частини будинку; не чинити ОСОБА_4 перешкод фізичними діями у користуванні вказаним жилим приміщенням - частиною будинку позивачки; не чинити ОСОБА_4 перешкод у застосуванні заходів щодо припинення руйнування будинку, проведенні ремонту.

Вселити ОСОБА_4 у 70/100 частин житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1, який належить їй на праві власності.

Стягнути з відповідачки на користь позивачки судові витрати та витрати на правову допомогу.

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 14 березня 2014 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи на стороні позивача ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні власністю та вселення - задоволено.

Усунено перешкоди ОСОБА_4 у користуванні 70/100 частини житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання ОСОБА_2:

передати ОСОБА_4 ключ від вхідних дверей до її частини будинку;

не чинити ОСОБА_4 перешкод фізичними діями у користуванні вказаним жилим приміщенням - її частиною будинку;

не чинити ОСОБА_4 перешкод у застосуванні заходів щодо припинення руйнування будинку, проведенні ремонту;

Вселити ОСОБА_4 у 70/100 частини житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1, який належить їй на праві власності.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 4114 грн. 70 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 14 березня 2014 року, та прийняти рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні його позовних вимог.

Вважає рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд не взяв до уваги докази, які стосуються предмета доказування та не застосував до правовідносин, які склалися, закон, який підлягав застосуванню.

У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_4, просить рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 14 березня 2014 року залишити без змін, апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_4

Такий висновок суду ґрунтується на обставинах, встановлених судом, та нормах матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 є співвласником 70/100 частин домоволодіння, яке розташоване по АДРЕСА_1, разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_5, згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.08.2013р., виданого реєстраційною службою Хотинського районного управління юстиції Чернівецької області на підставі ухвали Хотинського районного суду Чернівецької області від 23.02.1995р. про затвердження мирової угоди. (а.с.4, 5).

Згідно довідки № 164 Шиловецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області від 31.05.2013р., в 30/100 частини зазначеного домоволодіння, яке належить ОСОБА_7, зареєстрована відповідачка ОСОБА_2 та її неповнолітні діти - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2. (а.с.7).

ОСОБА_2 перешкоджала ОСОБА_4 користуватися належним їй на праві власності житловим приміщенням, що знаходиться по АДРЕСА_1, зокрема, відповідачка проживає у частині будинку, який належить позивачці на праві власності, без її згоди, не впускає її у спірне приміщення, змінивши замок від вхідних дверей до її частини будинку, чинить ОСОБА_4 перешкоди фізичними діями заходити та користуватися вказаним жилим приміщенням, у зв'язку з чим остання змушена проживати в іншому житловому приміщенні, чинить ОСОБА_4 перешкоди у застосуванні заходів щодо припинення руйнування будинку, проведенні ремонту.

Зазначені обставини підтверджуються показами свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_7, зверненнями позивачки в Хотинський РВ УМВС України в Чернівецькій області.

Відповідно до ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати,

дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати,

укладати інші не заборонені законом угоди.

Стаття 321 ЦК України передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Стаття 155 ЖК України передбачено, що жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Посилання апеляційної скарги на недоведеність встановлених судом обставин спростовується вищенаведеним. Твердження апелянта про те, що їй ніде проживати з неповнолітніми дітьми, а приміщення, у якому вона з дітьми зареєстрована, непридатне для проживання, що порушує права дітей, а тому в позові слід відмовити, є надуманими, оскільки позивачка ОСОБА_4 питання про виселення відповідачки ОСОБА_2 з неповнолітніми дітьми не ставить.

Апелянт, посилаючись в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не зазначив, які ж норми закону порушено.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в цій частині повно та всебічно дослідив обставини справи та надані сторонами докази, в результаті чого дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_4, рішення суду в цій частині відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Проте, судом неправильно проведено розрахунок та стягнуто з відповідача ОСОБА_2 судові витрати в сумі 4000 грн. за надання правової допомоги.

Відповідно ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011 року розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Як вбачається з матеріалів справи, судовий розгляд, згідно журналів судового засідання, відбувався 17 січня, 04 лютого, 13 березня та 14 березня 2014 року із загальною тривалістю 5 год. 55 хв., тобто майже 6 год.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» установлено у 2014 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 1218 гривень, 40 % мінімальної заробітної плати становитиме 487,20 грн., тому сума витрат на правову допомогу, яка підлягає компенсації, становитиме 2923,20 грн., а не 4000 грн.

Таким чином, рішення суду в частині стягнення витрат на правову допомогу слід змінити, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на відшкодування витрат на оплату правової допомоги 2923, 20 грн.

Щодо витрат, понесених позивачкою у зв»язку з наданням правової допомоги, які зазначали адвокати ОСОБА_11 та ОСОБА_3 у своїх розрахунках суми гонорару за надану правову допомогу, то вони не знайшли свого підтвердження належними доказами. Зокрема, не зазначена та не доведена необхідність у наданні консультацій двома адвокатами, хто із них складав процесуальні документи та протягом якого часу, тому у стягненні інших витрат, які понесла позивачка у зв»язку із розглядом даної справи слід відмовити за недоведеністю.

Крім того, суд першої інстанції у мотивувальній частині помилково зазначив, що необхідно стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 4114 грн. 70 коп., оскільки згідно квитанції, долученої до справи, ОСОБА_4 сплатила 114 грн. 70 коп. судового збору, які підлягають стягненню з відповідачки, а стягнені судом 4114 грн. 70 коп. - це судові витрати, які включають у себе 114 грн. 70 коп. - судовий збір і 4000 грн. - витрати на правову допомогу.

В решті рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 88, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 14 березня 2014 року в частині стягнення на користь ОСОБА_4 витрат на оплату правової допомоги змінити.

Стягнути на користь ОСОБА_4 з ОСОБА_2 на відшкодування витрат на оплату правової допомоги 2923, 20 грн.

В решті рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 14 березня 2014 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: