Постанова № 38811720, 06.02.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2014 року 18:17Справа № 0870/9580/12 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Заболотньої Н.ІО. та представників

позивача: Лучко О.М., Мельник М.І.

відповідача: Гавриленка Д.В., Шпака О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Запорізького окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство «Запорізький абразивний комбінат» (далі - позивач або ПАТ «Запорізький абразивний комбінат») з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (з урахуванням процесуальної заміни сторони, сторони далі - відповідач або СДПІ), в якому просить суд (з урахуванням уточнень позовних вимог):

- визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 07 червня 2012 року №0000170025, винесене СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС, в частині заниження податку на прибуток на суму 2 606 480 грн. та штрафні санкції у розмірі 21 560 грн.;

- визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 07 червня 2012 року №0000230025, винесене СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС, в частині завищення податкового кредиту по податку на додану вартість на суму 314 329 грн. (від'ємне значення);

- визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 07 червня 2012 року №0000220025, винесене СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС, у частині бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 245 250 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 38 408 грн.

Ухвалою суду від 01 листопада 2012 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду на 13 листопада 2012 року.

Провадження у справі неодноразово зупинялось.

06.02.2014 провадження у справі поновлено.

Крім того, ухвалою суду від 24.01.2013 судом у справі було призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз.

На виконання ухвали суду від 24.01.2013на адресу суду надійшов висновок судово- економічної експертизи від 25.10.2013 №534/535-13.

Позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві (з урахуванням прийнятих судом уточнень позовних вимог) та додаткових поясненнях. Зазначає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими. Позивачем правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства віднесено до складу валових витрат, витрати операційної діяльності суми собівартості реалізованої продукції готової продукції та витрати на виготовлення продукції власного виробництва, та сформовано податковий кредит. Позивач мав всі правові підстави для формування валових витрат та податкового кредиту. Вважає спірні податкові повідомлення - рішення в зазначених вище частинах такими, що прийняті з порушенням норм податкового законодавства, в зв'язку з чим підлягають скасуванню. Просить позов задовольнити.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали вимоги позовної заяви.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у запереченнях та додаткових поясненнях. Зазначив, що висновки податківців про порушення позивачем п.1.32 ст.1, п. 5.1 ст.5, пп.5.2.1 п.5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР та пп.14.1.27., пп.14.1.36. п.14.1 ст.14, п.п.138.1.1 п.138.1, п. 138.2, п.138.3 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139, п.187.8 ст.187, п.193.1 ст.193, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3, абз. «а» п.200.4 ст.200, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, пп.7.2.1, пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.3.6 п.7.3, пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4, п.7.7.1, абз. «а» п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, в результаті чого позивачем завищено податкові зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість, є обґрунтованими, а спірні податкові повідомлення - рішення є законними. Просить у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали заперечення з підстав викладених вище. Просили у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 06 лютого 2014 року на підставі ст.160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено матеріалами справи, в період часу з 05.03.2012 по 08.05.2012 фахівцями СДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» (код ЄДРПОУ 00222226) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011, за наслідками якої складено акт перевірки №126/25-1/00222226 від 23.05.2012.

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення:

1. п.1.32 ст.1, п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі - Закон України від 28.12.1994 №334/94-ВР) та пп.14.1.27., пп.14.1.36. п.14.1 ст.14, п.п.138.1.1 п.138.1, п. 138.2, п.138.3 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.07.2010 по 31.12.2011 на суму 2 750 058 грн.;

2. пп.7.2.1, пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4, п. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР), п.193.1 ст. 193, п.198.1 п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за період з 01.07.2010 по 31.21.2011 на суму 442 778 грн.

3. пп.7.2.1, пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.3.6 п.7.3, пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1, абз. «а» 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР, п.187.8 ст.187, п.193.1 ст.193, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3, абз. «а» п.200.4 ст.200, п.201.1, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України завищено суму бюджетного відшкодування за період з 01.07.2010 по 31.12.2011 на суму 371 539 грн.

За наслідками встановлених порушень відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0000170025 від 07.06.2012, яким збільшено податок на прибуток за період з 01.07.2010 по 31.21.2011 за основним платежем на суму 2 750 058 грн. з визначенням штрафної (фінансової) санкції у розмірі 50 862 грн.;

- №0000230025 від 07.06.2012, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за період з 01.07.2010 по 31.21.2011 на суму 442 778 грн.;

- №0000220025 від 07.06.2012, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за період з 01.07.2010 по 31.21.2011 у сумі 371 539 грн. з визначенням штрафної (фінансової) санкції у розмірі 42 627,50 грн.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що адміністративним позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

І. Щодо валових витрат та податку на прибуток.

Так, перевіркою встановлені порушення п.1.32 ст.1, п. 5.1 ст.5, пп.5.2.1 п.5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР та пп.14.1.27., пп.14.1.36. п.14.1 ст.14, п.п.138.1.1 п.138.1, п. 138.2, п.138.3 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.07.2010 по 31.12.2011 на суму 2 750 058 грн..

На підставі зазначених порушень винесено податкове повідомлення - рішення №0000170025 від 07.06.2012, яким збільшено податок на прибуток за період з 01.07.2010 по 31.21.2011 за основним платежем на суму 2 750 058 грн. з визначенням штрафної (фінансової) санкції у розмірі 50 862 грн.

Зазначене податкове повідомлення - рішення оскаржується позивачем в частині нарахування основного платежу у сумі 2 606 480 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 21 560 грн., що, в свою чергу, складає донарахування основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій за:

1.неперахунок залишків готової продукції і незавершеного виробництва на 01.04.2011 - 2 054 122 грн.;

2.продаж готової продукції за цінами нижче собівартості - 552 358 грн. - основний платіж та 21 560 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Щодо першого порушення. Так, перевіркою встановлено, що ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» включено до складу витрат операційної діяльності суми собівартості реалізованої готової продукції в повному обсязі без коригування цього показника на суму витрат, що вже увійшли до складу валових витрат до 01.04.2011, в результаті чого завищено витрати операційної діяльності за перевіряємий період з 01.04.2011 по 31.12.2011 на загальну суму 8 930 967 грн.

Під час проведення перевірки встановлено, що залишки на рахунках бухгалтерського обліку станом на 01.04.2011 відповідно даних Головної книги склали: - незавершеного виробництва, напівфабрикатів (дебетове сальдо по балансових рахунках №23 «Незавершене виробництво» №25 «Напівфабрикати» у сумі 9 336 477 грн.; готової продукції (дебетове сальдо по балансовому рахунку №26 «Готова продукція» у сумі 11 731 466 грн., а в частині матеріальної складової, що відображено підприємством відповідно до п.5.9 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР у Додатку К1/1 до Декларації з податку на прибуток підприємства за 1-й квартал 2011 року (на кінець звітного періоду) склали: - незавершеного виробництва, напівфабрикатів у сумі 3 138 655 грн.; готової продукції у сумі 3 943 781 грн.

Тобто, на думку перевіряючих, до 01.04.2011 підприємство ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» здійснювало податковий облік приросту (убутку) балансової вартості сировини, матеріалів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат відповідно до п.5.9 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/97-ВР, але не по повній балансовій вартості запасів, а лише її частини (матеріальної складової), розрахованої підприємством самостійно за встановленою підприємством методою.

Фактично доля матеріальної складової за 1-й квартал 2011 року склала 33,62% (3138655+3943781)/(9336477+11731466)*100.

В акті перевірки вказано, що підприємством надано розрахунки матеріальної складової в вартості незавершеного виробництва та готової продукції за період з 01.07.2010 по 31.03.2011 (додатки до акту №3.1.2.4) з яких свідчить, що підприємством у розрахунок матеріальної складової враховувалась вартість сировини, допоміжних матеріалів, запчастин та малоцінних та швидкозношувальних предметів та не враховувались витрати на заробітну платню, відрахування в фонди на заробітну платню, амортизацію, витрати на придбання електроенергії, палива (газа), води та інших послуг.

Решта витрат - нематеріальна складова ресурсів, що брала участь в процесі виробництва та використана для виготовлення готової продукції (витрати на заробітну платню, відрахування в фонди на заробітну платню, амортизацію, витрати на придбання електроенергії, палива (газа), води та інших послуг) віднесена підприємством ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» до складу валових витрат повністю до 01.04.2011 та на підставі п.138.3 ст.138 Податкового Кодексу України має бути відкоригована в момент реалізації готової продукції, що була виготовлена та рахувалась в залишках станом на 01.04.2011.

Пунктом.138.3 статті 138 «Склад витрат та порядок їх визнання» Податкового Кодексу України передбачено, що у цілях цього розділу суми, відображені у складі витрат платника податку, у тому числі в частині амортизації необоротних активів, не підлягають повторному включенню до складу його витрат.».

Отже, зазначеною нормою встановлено, що витрати не повинні відображатися платником податку подвійно. Тобто, якщо витрати вже були відображені до 01.04.2011 (у складі валових витрат), то із введенням Податкового Кодексу України, такі витрати мають бути відкориговані.

Листом ДПА України від 22.04.2011 №7788/6/15-0216 наголошено на необхідність коригування собівартості реалізованих товарів, а саме: «...витрати, понесені до 01.04.2011, враховуються у складі собівартості реалізованих товарів після цієї дати лише в частині балансової вартості запасів, що відображена в обліку відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 №334/97-ВР.».

Як зазначено в акті перевірки, під час її проведення підприємством надано аналітичні відомості оборотів та сальдо по об'єктам, на підставі яких вираховано загальну собівартість готової продукції, що була виготовлена та рахувалась в залишках станом на 01.04.2011 та реалізованої на протязі періоду 01.04.2011 - 31.12.2011.

Слід зазначити, що в аналітичних відомостях за квітень 2011 року відображено залишок готової продукції станом на 01.04.2011 (балансові рахунки №26-1 «Готова продукція» №26-3 «Магазин») на загальну суму 11 677 689 грн. 39 коп., а в Головній книзі дебетове сальдо станом на 01.04.2011 по бухгалтерському рахунку 26 «Готова продукція» складає 11 731 466 грн. 19 коп. Різниця між двома показниками (11 731 466,19 грн. мінус 11 677 689,39 грн.) складає вартість неліквідів у розмірі 53 776,80 грн., що відображено підприємством по бухгалтерському рахунку №26-4 «Неліквіди», руху по цьому рахунку за період з 01.04.2011 по 31.12.2011 не було.

Під час перевірки здійснено розрахунок загальної собівартості готової продукції, що була виготовлена та рахувалась в залишках станом на 01.04.2011 та згодом, відповідно до даних аналітичних відомостей, реалізованої. Розрахунок було проведено по кожному виду готової продукції, що була виготовлена та рахувалась в залишках станом на 01.04.2011 за кожен місяць у періоді з 01.04.2011 по 31.12.2011 із застосуванням при вибутті (реалізації) готової продукції тих цін, що склались станом на 01.04.2011.

Так, підприємством списано на собівартість реалізованої продукції (в дебет бухгалтерського рахунку 26 «Готова продукція») собівартість залишків готової продукції, що рахувались станом на 01.04.2011 за період з 01.04.2011 по 31.12.2011 у розмірі 8 201 893,27 грн.

Таким чином, залишок «старих» (тобто сформованих на 01.04.2011) залишків готової продукції станом на 31.12.2011 склав: 3 475 796,12 грн. (11 677 689,39 мінус 8 201 893,27) та собівартість по яких має бути відкоригована підприємством протягом періоду їх реалізації.

Відповідно до Розрахунків матеріальної складової в вартості незавершеного виробництва та готової продукції за період з 01.07.2010 по 31.03.2011, що були надані на перевірку, середній відсоток матеріальної складової на підприємстві за цей період склав 37,77%, відповідно, нематеріальна складова, 62,23 % (100% мінус 37,77%). Розрахований таким чином показник нематеріальної складової застосовано у ході проведення перевірки до сум собівартості при вибутті «старих» залишків готової продукції та для коригування сум її собівартості.

Коригування собівартості реалізованої продукції підприємством ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» на суму, що відповідає нематеріальній складовій залишків готової продукції, що була виготовлена станом на 01.04.2011 та реалізована у періоді 01.04.2011-31.12.2011 проведено не було.

Крім цього, на балансі підприємства станом на 01.04.2011 рахувались залишки незавершеного виробництва (дебетове сальдо по балансовому рахунку № 23 «Незавершене виробництво») у сумі 6 548 024,61 грн. та напівфабрикатів (дебетове сальдо по балансовому рахунку № 25 «Напівфабрикати») у сумі 2 788 452 грн. 54 коп., всього у сумі 9 336 477 грн., а в розрахунку приросту (убутку) запасів залишки незавершеного виробництва та готової продукції враховано теж не по повній балансовій вартості, а лише в частині матеріальної складової.

Так, підприємством списано на собівартість реалізованої продукції собівартість залишків незавершеного виробництва та напівфабрикатів, що рахувались станом на 01.04.2011 за період з 01.04.2011 по 31.12.2011 у розмірі 6 149 653,50 грн.

Таким чином, залишок «старих» (тобто сформованих на 01.04.2011) залишків незавершеного виробництва та напівфабрикатів станом на 31.12.2011 склав: 3 186 823,65 грн. (9 336 477,15 грн. мінус 6 149 653,50 грн.) та собівартість по яких має бути відкоригована підприємством протягом періоду їх реалізації.

Відповідно до Розрахунків матеріальної складової в вартості незавершеного виробництва та готової продукції за період з 01.07.2010 по 31.03.2011, що були надані на перевірку, середній відсоток матеріальної складової на підприємстві за цей період склав 37,77%, відповідно, нематеріальна складова, 62,23 % (100% мінус 37,77%). Розрахований таким чином показник нематеріальної складової застосовано у ході проведення перевірки до сум собівартості при вибутті «старих» залишків незавершеного виробництва та напівфабрикатів та для коригування сум її собівартості:

Коригування собівартості реалізованої продукції підприємством ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» на суму, що відповідає нематеріальній складовій залишків незавершеного виробництва та напівфабрикатів станом на 01.01.2011 у 2-му кварталі 2011 року проведено не було.

Відповідно до вимог п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового Кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності

Витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.3 статті 138 Податкового кодексу України «Склад витрат та порядок їх визнання» визначено, що у цілях цього розділу суми, відображені у складі витрат платника податку, у тому числі в частині амортизації необоротних активів, не підлягають повторному включенню до складу його витрат.

З урахуванням наведених норм, витрати, що вже увійшли до складу витрат попереднього податкового періоду (до 01.04.2011) не можуть вважатись витратами операційної діяльності.

На підставі вищевикладеного, суд вважає обґрунтованими висновки податківців про порушення позивачем п.п.138.1.1 п.138.1 та п.138.3 ст.138 Податкового Кодексу України, в результаті чого було допущене завищення суми операційних витрат, що призвело до завищення показника витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування на загальну суму 8 930 967 грн. що, в свою чергу, призвело до заниження податку на прибуток у сумі 2 054 122 грн., а тому податкове повідомлення - рішення від 07.06.2012 №0000170025 в цій частині слід залишити в силі.

Щодо встановленого порушення, а саме продажу готової продукції за цінами нижче собівартості, у зв'язку з чим податковою нараховано - 552 358 грн. - основного платежу та 21 560 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Так, як зазначено в акті перевірки, згідно наданих позивачем до перевірки щомісячних виробничо-технічних звітів виробництва шліфувальної шкірки та виробів з неї, аналітичних відомостей оборотів та сальдо по 26 рахунку «Готова продукція», помісячних звітних калькуляцій собівартості у розрізі окремих заказів продукції, рахунків - фактур на відвантаження продукції, видаткових накладних за період з 01.07.2010 по 31.03.2011 було встановлено, що деякі види готової продукції, а саме: шліфувальної шкірки, шліфувальної стрічки, шліфувальної бобіни реалізовувались на адресу контрагентів за цінами, нижче її повної собівартості.

Згідно наказу керівника підприємства позивача «Про організацію бухгалтерського, податкового обліку та облікову політику на підприємстві на 2011 рік» №44 від 03.03.2011:

п.2.35 Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

п.2.36 Загальновиробничі витрати вважати постійними нерозподіленими і включати до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення.

Зведені дані щодо статей калькуляції виробничої та повної собівартості 1 тис.м/кв. продукції ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» наведено у додатку № 3.1.2.1.1 до акту.

Порівнянням цін реалізації шліфувальних виробів та показників повної собівартості відповідних калькуляцій встановлено, що за період з 01.07.2010 по 31.03.2011 позивачем отримано збиток від реалізації продукції на загальну суму 1 311 157 грн. 02 коп. (Зведені данні по збитковим операціям наведено у додатку № 3.1.2.2 до акту).

Перевіряючими зроблено висновок, що ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» при реалізації готової продукції власного виробництва було отримано виручку від покупців за продукцію, що є нижчою за повну фактичну собівартість, яка була розрахована та складена підприємством із витрат, віднесених комбінатом до складу валових витрат. В зв'язку з тим, що дії підприємства по реалізації покупцям власної продукції за цінами нижчими її собівартості призвели до збитку, які крім цього є неприпустимими відповідно до п.2.1 Статуту позивача, згідно якого метою діяльності товариства є одержання прибутку на вкладений акціонерний капітал шляхом здійснення господарсько-фінансової, іншої діяльності, визначених законодавством і статутом, на підставі п.1.32 ст.1 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР, і тільки для цілей оподаткування, не можуть бути визнанні, як господарська діяльність, та у відповідності до п.5.1 ст.5 вказаного Закону, витрати на виготовлення цієї власної продукції, що реалізована за цінами, нижчими її повної собівартості, не підлягають включенню до складу валових витрат в сумі 1 311 158 грн.

Також, перевіркою встановлено, що позивачем завищено витрати операційної діяльності та, відповідно витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, на суму збитків, отриманих від реалізації продукції за цінами, нижчими за собівартість, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства за перевіряємий період з 01.04.2011 по 31.12.2011 на загальну суму 976 385 грн.

Так, у ході перевірки встановлено, що підприємством у рядку 5 Податкових декларацій «витрати операційної діяльності» відображались показники собівартості реалізованої готової продукції, у тому числі такої, що підприємством було реалізовано за цінами, нижчими за собівартість.

Порівнянням цін продажу (без ПДВ) відповідно видаткових накладних та показників повної собівартості відповідно калькуляцій, що складаються підприємством на кожен вид продукції, встановлено, що деякі види готової продукції реалізуються підприємством з негативним фінансовим результатом. У ході перевірки за період з 01.04.2011 по 31.12.2011 обраховано загальний негативний фінансовий результат у розмірі 976 384,85 грн. (суми негативного фінансового результату по видам продукції помісячно наведено у додатках до акту № 3.1.2.1.2 та № 3.1.2.2.).

Перевіряючими зроблено висновок, що в порушення пп.14.1.27, пп.14.1.36. п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України позивачем завищено витрати операційної діяльності, а, відповідно і витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, на суму збитків, отриманих від реалізації продукції за цінами, нижчими за собівартість, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, на загальну суму 976 385 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 224 569 грн.

Згідно з пп. 14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України, який кореспондуються з п.1.32 Закону України від 28.12.1994 №334/97-ВР господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, господарська діяльність - це діяльність особи або юридичної чи фізичної, тобто підприємства в цілому, а не діяльність одного із видів його виробництва, як зазначає відповідач.

Законодавець при визначенні терміну «господарська діяльність» робить акцент на меті діяльності платника податку, якою повинна бути спрямованість на отримання доходу. Саме «спрямованість» та саме «доходу», а не отримання прибутку, як вказує податковий орган у акті перевірки.

Ототожнювання доходу та прибутку, як по конкретній операції, так і по податковому періоду в цілому, суперечить Податкового кодексу України.

Так, об'єктом оподаткування, згідно ст.134 Податкового кодексу України є прибуток за звітний податковий період, який визначається шляхом зменшення суми доходів на суму витрат та суму амортизаційних відрахувань. Тобто, оподаткування здійснюється не по окремим операціям, а за результатами усієї діяльності підприємства за податковий період.

Згідно з пп.14.1.56 ст.14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

За змістом статті 135 Податкового кодексу України, дохід визначається як сума доходів платника податку від усіх видів діяльності.

Таким чином, Податковий кодекс України відрізняє дохід і прибуток, як об'єкт оподаткування.

Дохід від продажу продукції, у тому числі і вказаної у акті перевірки, підприємство отримало у вигляді коштів на поточний рахунок. Доказів неотримання доходу підприємством податковий орган не наводить.

Отже, суд вважає твердження відповідача стосовно невизнання у даному випадку діяльності підприємства позивача як господарської необґрунтованими.

Крім того, твердження відповідача про те, що подія господарської операції повинна мати потенційну можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів, тобто з урахуванням ст.142 Господарського кодексу України повинна містити у собі отримання прибутку..., свідчить про те, що податковий орган ототожнює поняття «господарська операція» та «господарська діяльність».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон України від 16.07.1999 №996-ХІV), господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Будь-яка господарська операція по придбанню товарів, матеріалів, робіт, послуг призводить до зміни у структурі активів, але ніяким чином не призводить до отримання доходу. Взагалі при придбанні товарів, матеріалів по виробництву продукції з цих товарів, діяльність підприємства обов'язково супроводжується витратами підприємства. На цих стадіях, при здійсненні окремих господарських операцій,таких як, наприклад, придбання товарів, матеріалів підприємство ніяких доходів не отримує, натомість - лише витрати. Тоді як, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Перевіряючими також не враховується можливість того, що підприємством або була отримана передплата, яка згідно норм бухгалтерського обліку та П(С)БО №1 та №11 є зобов'язанням, яке зменшується у момент реалізації продукції, або продукція була реалізована на умовах післяплати, що супроводжується надходженням грошових коштів, які для підприємства є активами.

Відповідно визначенню у стандартах бухгалтерського обліку, дохід - це, насамперед, збільшення економічних вигод підприємства. Термін «економічні вигоди» наведено у ст.1 Закону України від16.07.1999 №996-ХІV, а саме, це потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів.

Аналогічна позиція висловлена і у рішеннях Вищого адміністративного суду України (ухвали ВАСУ від 10,09.2012 №К-16278/09, від 12.07.2012 №К-60157/09-с, від 14.12.2011 №К-25597/08, від 13.04.2011 №К-12081/08 та інші).

Таким чином, суд вважає необґрунтованими висновки відповідача щодо порушення позивачем п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР за період з 01.07.2010 по 31.03.2011, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 327 790 грн. та пп.14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України за період з 01.04.2011 по 31.12.2011, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 224 569 грн., а тому податкове повідомлення - рішення від 07.06.2013 №0000170025 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 552 358 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 21 560 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

ІІ. Щодо податку на додану вартість.

Так, перевіркою встановлені порушення пп.7.2.1, пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4, п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР, п.193.1 ст. 193, п.198.1 п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за період з 01.07.2010 по 31.21.2011 на суму 442 778 грн.

За результатами встановлених порушень податковою винесено податкове повідомлення - рішення від №0000230025 від 07.06.2012, яким зменшено розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за період з 01.07.2010 по 31.21.2011 на суму 442 778 грн.

Позивач оскаржує зазначене податкове повідомлення - рішення в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 314 329 грн.

Так, в акті перевірки зазначено, що за результатами здійсненого аналізу ціноутворення (придбання, реалізація, співставлення із середньогалузевими) у звітних періодах, які підлягають перевірці, встановлено порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п. 7.4., ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР, п.193.1 ст.193 п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України підприємством завищено суму податкового кредиту за період з 01.07.2010 по 31.12.2011 на 314 328 грн. 73 коп.

В ході перевірки визначено суму податку на додану вартість по вартості матеріалів, які використані не у господарській діяльності в результаті їх реалізації у складі готової продукції за цінами нижче собівартості. Тобто, ПАТ «Запоріжабразив» в періоді з 01.07.2010 по 31.12.2011 було реалізовано готову продукцію на суму 11 733 154,40 грн., собівартість якої дорівнює 14 020 696,92 грн. (розрахунок собівартості наведено у додатку № 3.1.2.2), в результаті чого отримано збиток від реалізації у сумі 2 287 541,88 грн. (розрахунок збитку наведено у додатку № 3.1.2.2.).

ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» у перевіряємому періоді відвантажено готову продукцію власного виробництва, за цінами, нижчими, ніж виробнича собівартість виготовленої продукції, покупцям: ТОВ «Корунд південь»; ТОВ «Амі»; ТОВ «ВТК «Квант плюс»; ТОВ «МД Груп»; ТОВ «Украбразив плюс»; ТОВ «Компанія Олександр»; ВАТ «Мотор Січ» та інші.

Таким чином, в ході перевірки визначено суму податку на додану вартість по вартості сировини та матеріалів, які відповідно до вимог Податкового кодексу України в подальшому не використані в оподатковуваних операціях у межах господарській діяльності.

Крім того, відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0000220025 від 07.06.2012, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за період з 01.07.2010 по 31.21.2011 у сумі 371 539 грн. з визначенням штрафної (фінансової) санкції у розмірі 42 627,50 грн.

Позивачем зазначене податкове повідомлення - рішення оскаржується у частині бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 245 250 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 38 408 грн.

Питання щодо відповідності діяльності позивача визначенню терміну «господарська діяльність» розглядалося судом при визначені правомірності нарахування податку на прибуток вище.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, який кореспондується з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 04.03.1997 №168/97, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За діючим податковим законодавством підприємство-платник податків має право на податковий кредит по операціям з придбання товарів (послуг) з податком на додану вартість, які використані ним в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Відповідно до 7.7.1. Закону України від 04.03.1997 №168/97, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судом встановлено, що позивач одержав ці ТМЦ, сплатив за них грошові кошти, одержав податкову накладну і використав їх для виробництва продукції.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків відповідача про завищення позивачем суми податкового кредиту за період з 01.07.2010 по 31.12.2011, а тому податкові повідомлення - рішення від 07.06.2012 №0000230025 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 314 329,00 грн. та від 07.06.2012 №0000220025 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 283 658, 00 грн. в т. ч. 245 250 грн. за основною сумою та 38 408 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо висновку проведеної судово - економічної експертизі від 28.11.2013 №534/535/13, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону «Про судову експертизу» № 4038-XII від 25.02.1994 судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Водночас, згідно з частиною першою статті 81 КАС України експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань.

Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що експерту неприпустимо вирішувати правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Проте, експерт вдався до аналізу вимог податкового законодавства, зокрема у висновках з питань поставлених в експертизі, тоді як питання аналізу вимог податкового законодавства знаходяться поза межами повноважень і компетенції експерта.

Окрім зазначеного, експертом не було досліджено жодного документу за 2010 рік, а отже були відсутні підстави для формулювання будь-яких висновків по першому питанню експертизи з приводу підтвердження висновків акту СДПІ у м. Запоріжжі, адже період, що охоплюється перевіркою включає також 2-ге півріччя 2010 року. Тобто експерт обмежився дослідженням підстав для формування витрат після 01.04.2011, не перевіривши питання їх попереднього включення до складу валових за результатами податкових періодів, що передували 01.04.2011.

Відповідно до ч.5 ст.82 КАС України висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

З огляду на вищевикладене, суд, при винесені даного судового рішення, не приймає висновки судово - економічної експертизи від 28.11.2013 №534/535/13.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню відповідача суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що відповідач не довів правомірність прийнятих податкових повідомлень - рішень 07.06.2012 №0000170025 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку па прибуток приватних підприємств у розмірі 573 918,00 грн. в т. ч. 552 358,00 грн. за основним платежем та 21 560,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, від 07.06.2012 №0000230025 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 314 329,00 грн. та від 07.06.2012 №0000220025 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 283 658, 00 грн. в т. ч. 245 250 грн. за основною сумою та 38 408 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенні.

В решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби від 07 червня 2012 №0000170025 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 573 918,00 грн. в т. ч. 552 358,00 грн. за основним платежем та 21 560,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби від 07 червня 2012 №0000230025 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 314 329,00 грн.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби від 07 червня 2012 №0000220025 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 283 658,00 грн. в т. ч. 245 250 грн. за основною сумою та 38 408,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

5. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

6. Повернути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» (ЄДРПОУ 00222226) судовий збір у розмірі 773 (сімсот сімдесят три) гривні 00 копійок.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ю.П. Бойченко