Постанова № 38808553, 21.05.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 травня 2014 року письмове провадження № 826/5055/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. розглянувши адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до треті особи Київської міської ради Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу (КМДА) Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю м.Києва Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м.Києві Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕЗОКРЕД ХОЛДІНГ»про визнання протиправними та незаконними дії, зобов'язати вчинити дії

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач1), Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач2), Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві (далі - відповідач3), у якому просила:

1. визнати протиправною та незаконною бездіяльність Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-а) щодо нездійснення контролю за використанням земельної ділянки, кадастровий № 8000000000:78:098:0020, розташованої на перетині вулиці Лайоша Гавро та проспекту Московського в Оболонському районі міста Києва відповідно до її цільового використання - будівництво гіпермаркету;

2. визнати протиправною та незаконною дію Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26) щодо надання дозволу на початок будівельних робіт на земельній ділянці, розташованій на перетині вулиці Лайоша Гавро та проспекту Московського и Оболонському районі міста Києва;

3. скасувати Декларацію про початок виконання будівельних робіт від 15.10.2013 №КВ0831332880639, зареєстровану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві;

4. скасувати рішення Київської міської ради № 59/1269 від 12.02.2004 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» в частині п. 75 щодо затвердження проекту відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «МЕЗОКРЕД ХОЛДІНГ» для будівництва, експлуатації та обслуговування гіпермаркету на перетині вулиці Лайоша Гавро та проспекту Московського в Оболонському районі м. Києва;

5. зобов'язати Київську міську раду розірвати договір оренди земельної ділянки на перетині вулиці Лайоша Гавро та проспекту Московського в Оболонському районі м. Києва з Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕЗОКРЕД ХОЛДІНГ» від 23.06.2004;

6. Вилучити з користування Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЗОКРЕД ХОЛДІНГ» земельну ділянку, розміщену на перетині вулиці Лайоша Гавро та проспекту Московського в Оболонському районі м.Києва.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок бездіяльності відповідача-1, відповідача-2 та протиправних дій відповідача-3 третя особа-2 в порушення вимог чинного законодавства та обов'язковості рішення Київської міської ради здійснює незаконне будівництво автосалону без жодних на те правових підстав.

На думку позивача, як члена територіальної громади м. Києва, внаслідок провадження незаконного будівництва всупереч цільовому призначенню земельної ділянки, рішення Київської міської ради, а саме в частині п. 75, підлягає скасуванню.

За переконанням позивача, на земельній ділянці, що знаходиться на перетині вулиці Лайоша Гавро та проспекту Московського в Оболонському районі м. Києва ведеться будівництво автосалону, тоді як за цільовим призначенням земельної ділянки - будівництво супермаркету. Вказане будівництво викликало хвилю обурення місцевих мешканців та інших громадян, що приїжджають відпочивати у береговій зоні Іордонського озера в Оболонському районі м. Києва, що в результаті може завдати значної шкоди і самому озеру.

Також позивачка зазначила, що будь-якої інформації щодо вказаного будівництва їй як члену територіальної громади, не було надано, чим порушено гарантоване Конституцією України та законами України право позивача та кожного громадянина України на інформацію.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідачі та треті особи до суду не з'явилися, повноважних представників не направили, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, заперечень чи пояснень по суті суду не надавали.

Від представника відповідача3 через канцелярію суду надійшли письмові заперечення.

Третя особа1 через канцелярію суду подала клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене у зв'язку з неприбуттям відповідачів та третіх осіб та з урахуванням вимог статей 122, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Рішенням Київської міської ради № 59/1269 від 12.02.2004 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею (п. 75), зокрема вирішено:

Затвердити проект відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «МЕЗОКРЕД ХОЛДІНГ» для будівництва, експлуатації та обслуговування гіпермаркету на перетині вул. Лайоша Гавро та просп. Московського в Оболонському районі м. Києва.

Передати Товариству з обмеженою відповідальністю «МЕЗОКРЕД ХОЛДІНГ», за умови виконання п. 75.1 цього рішення, в довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 5,41 га для будівництва, експлуатації та обслуговування гіпермаркету на перетині вул. Лайоша Гавро та просп. Московського в Оболонському районі м. Києва за рахунок земель міської забудови.

75.1. Товариству з обмеженою відповідальністю «МЕЗОКРЕД ХОЛДІНГ»:

75.1.1. Виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог ст. 96 Земельного кодексу України.

75.1.2. У місячний термін замовити у Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

75.1.3. Забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, розміщених у межах земельної ділянки.

75.1.4. Питання відшкодування вартості зелених насаджень та інші майново-правові питання вирішувати в установленому порядку.

75.1.5. Перерахувати місту кошти через Головне управління економіки та розвитку міста виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) як компенсацію витрат за інженерну підготовку та гідронамив території.

75.1.6. Питання пайової участі вирішити відповідно до рішення Київради від 27.02.2003 N 271/431 "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва".

75.1.7. Виконати вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 04.07.2003 N 19-917, головного державного санітарного лікаря м. Києва від 14.07.2003 N 5179, Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві від 12.08.2003 N 08-8-20/6009, від 07.08.2003 N 10-10-12/6268, Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» від 21.01.2003 N 67, державного комунального підприємства «Плесо» від 01.04.2003 N 269, АТ "Київпроект" від 15.05.2003 N 06-1184/КГП.

75.2. Попередити землекористувача, що право користування земельною ділянкою може бути припинено відповідно до ст. ст. 141, 143 Земельного кодексу України.

23.06.2004 між відповідачем-1 та третьою особою-2 було укладено договір оренди земельної ділянки, розташованої на перетині вул. Лайоша Гавро та пр-ту Московського в Оболонському районі міста Києва розміром 54 149 кв.м., з цільовим призначенням - для будівництва, експлуатації та обслуговування гіпермаркету, кадастровий № 8000000000:78:098:0020. Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, 23.06.2004 року за реєстровим № 615 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 23.07.2004 за № 78-6-00184 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Проте, як встановлено судом із декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованої відповідач-3 від 15.10.2013 об'єктом будівництва на спірній земельній ділянці є будівництво автосалону з адміністративно-офісними приміщеннями, соціально-торгівельною інфраструктурою та паркінгом.

Предметом даного спору є перевірка дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень на відповідність ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи оскаржувані позивачем дії та бездіяльність відповідачів на відповідність вимогам закону суд з'ясував наступне:

Стаття 1 Земельного кодексу України встановлює, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції станом на 12.02.2004) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Так, при винесенні рішення про передачу земельної ділянки під забудову орган виконавчої влади, що його приймає, має керуватися приписами закону України «Про основи містобудування».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про основи містобудування» містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об'єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об'єктів містобудування, спорудження інших об'єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об'єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.

Згідно з положеннями ст. 5 вказаного Закону При здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені:

розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови;

розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів;

раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок;

охорона культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів;

урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій;

урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва;

інформування через засоби масової інформації громадян про плани перспективного розвитку територій і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об'єктів;

участь громадян, об'єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об'єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій;

захист прав громадян та громадських організацій згідно із законодавством.

Натомість, як було встановлено судом та не спростовано сторонами по справі, рішення відповідача-1 в частині п. 75 прийняте без додержання законодавчих вимог щодо врахування законних інтересів та вимог громадян. Ані позивач, ані жителі прилеглих до земельної ділянки будинків не були залучені до обговорення проекту будівництва гіпермаркету та надання відповідної земельної ділянки, яка є зоною відпочинку для городян у довгострокову оренду під спорудження гіпермаркету.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та погіршувати якості землі.

При цьому, судом за результатами дослідження доказів, що містяться в матеріалах справи, встановлено: що п. 75 оскаржуваного рішення відповідача-1 категорично визначено цільове призначення земельної ділянки, а саме: будівництво гіпермаркету.

П.75.1.1. оскаржуваного рішення на третю особу -2 покладено обов'язок виконання обов'язків ст. 96 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 96 Земельного кодексу України серед інших обов'язком орендаря є забезпечення використання землі за цільовим призначенням.

Пунктом 5.1. договору оренди встановлено, що на земельній ділянці не дозволяється діяльність, не пов'язана з цільовим призначенням земельної ділянки. Зміна цільового призначення земельної ділянки можлива лише в разі прийняття Київською міською радою рішення про затвердження проекту відведення земельної ділянки у зв'язку зі зміною цільового призначення земельної ділянки та внесення відповідних змін до Договору.

Як встановлено судом із пояснень представника позивача та наявних в матеріалах справи доказів, жодних рішень про затвердження проекту відведення земельної ділянки у зв'язку зі зміною цільового призначення земельної ділянки, розташованої на перетині вулиці Лайоша Гавро та проспекту Московського не приймалося, та відповідних змін до Договору не вносилося.

Судом встановлено факт наявності у п. 75.2 оскаржуваного рішення попередження можливість застосування до третьої особи-2 наслідків, передбачених ст.ст. 141, 143 Земельного кодексу України.

Частиною 1 ст. 141 Земельного кодексу України серед інших підстав припинення права користування (оренди) земельною ділянкою - використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Статтею 143 Земельного кодексу України передбачено вичерпний перелік підстав примусового припинення прав на земельну ділянку, першим серед яких є використання земельної ділянки всупереч її цільовому призначенню.

Відповідно до рішення Київської міської ради № 182/342 від 19.12.2002 «Про затвердження Положення про Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» функції по здійсненню контроль за додержанням власниками землі та землекористувачами земельного законодавства, встановленого режиму використання земель усіх форм власності відповідно до їх цільового призначення та умов надання, відповідно до повноважень, делегованих Київською міською радою покладено на відповідача-2.

Так, судом встановлено, що відповідач-2 не належним чином виконував покладені на нього п. 3,1, 3.4, 3.5, 3.12 рішення Київської міської ради від 19.12.2002 N 182/342 «Про затвердження Положення про Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» обов'язки та своєчасно не здійснював контроль за використанням земельної ділянки, розташованої на перетині вулиці Лайоша Гавро та проспекту Московського, що призвело до порушення третьою особою-2 приписів п. 75 рішення відповідача-1 щодо використання виділеної земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Статтею 144 Земельного кодексу України та рішенням від 19.12.2002 N 182/342 регламентовано порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, а саме:

У разі виявлення порушення земельного законодавства відповідач-2 складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, відповідач-2 відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.

У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний відповідач-2 звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.

Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку.

Натомість, як встановлено судом, внаслідок бездіяльності відповідачів-1 та 3 по справі, яка полягає у невиконанні покладених на них обов'язків, та завдяки протиправним діям відповідача-3 шляхом реєстрації декларації на початок будівельних робіт всупереч цільовому призначенню, визначеному у рішенні Київської міської ради № 59/1269 від 12.02.2004, третя особа-2 без жодних на те погоджень та незважаючи на пряму заборону самовільно змінила цільове призначення використання переданої в оренду земельної ділянки, та розпочала будівництво автосалону.

Зокрема, відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України встановлено наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель, а саме:

а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам;

б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок;

в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною;

г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням і охороною земель» невиконанням вимог щодо використання земель відповідно до цільового призначення є невикористання земельної ділянки або фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає його цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність або наданні в користування, а також недотримання режиму використання земельної ділянки або його частини у разі встановлення обмежень (обтяжень).

Таким чином, якщо орендар забудовує земельну ділянку об'єктом, який не відповідає визначенню в договорі та рішенні відповідача-1, то така забудова має кваліфікуватися як порушення обмежень, відповідно до статей 110, 111 Земельного кодексу України, що у свою чергу є невиконанням вимог використання земель за цільовим призначенням згідно зі ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням і охороною земель». Використання ж ділянки всупереч її цільовому призначенню є беззаперечною підставою для припинення прав на земельну ділянку згідно зі ст. 143 Земельного кодексу України і вилучення такої земельної ділянки в порядку ст. 141 Земельного кодексу України.

Так, компетенція суб'єкта владних повноважень - це обсяг прав та обов'язків, які визначено законодавством, на вчинення тих чи інших дій (прийняття рішень), направлених на виконання цим суб'єктом функцій та завдань, які на нього покладено.

Отже, внаслідок протиправних дій та бездіяльності відповідачів, як суб'єктів владних повноважень, були допущені порушення прав позивача як члена територіальної громади та не вжито заходів відповідного реагування шляхом своєчасного припинення права користування спірною земельною ділянкою.

Окрім того з аналізу норм Закону України «Про основи містобудування» вбачається, що будь - яке будівництво, реконструкція, спорудження об'єктів здійснюється у спосіб і в порядку встановлених нормативними актами, тобто, є обов'язковість розроблення містобудівної документації, проекту конкретних об'єктів з вихідними даними на проектування, затвердженому відповідними виконавчими органами міської ради, з урахуванням обмежень забудови земельних ділянок, розробка землевпорядної документації.

Як вбачається з матеріалів справи, жодних доказів про те, що третьою особою дотримано вимог законодавства у сфері містобудування та земельного законодавства при будівництві автосалону на вказаній земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, не надано.

Даний факт підтверджує те, що документація передбачена нормативно - правовими актами України на зведення будівлі у третьої особи2 відсутня, а відтак, будівництво проводилося самовільно, без відповідного дозволу органу державного архітектурно-будівельного контролю України на виконання робіт з будівництва.

Таким чином задоволенню підлягають позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача3 скасувати реєстрацію декларації про початок будівельних робіт від 15.10.2013 № КВ0831332880639.

В той же час, позовні вимоги про зобов'язання Київську міську раду розірвати договір оренди земельної ділянки на перетині вулиці Лайоша Гавро та проспекту Московського в Оболонському районі м. Києва з Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕЗОКРЕД ХОЛДІНГ» від 23.06.2004, вилучення з користування Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЗОКРЕД ХОЛДІНГ» земельної ділянки, розміщеної на перетині вулиці Лайоша Гавро та проспекту Московського в Оболонському районі м.Києва, передбачають втручання в діяльність суб'єкта владних повноважень, який уповноважений приймати відповідні рішення, тоді як, суд не може підміняти собою суб'єкта владних повноважень, щодо реалізації ним власних повноважень, наданих законодавством.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 (надалі -також «Рекомендація R (80)2»), під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду -тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. ( Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів.)

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Таким чином, розірвання договору оренди є порушенням виключної компетенції органу місцевого самоврядування.

Враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку можливість частково задоволення позову у вигляді зобов'язання відповідача здійснити дії для розірвання договору оренди. Зазначене судове рішення стане підставою для вилучення вказаної земельної ділянки, та захистить інтерес позивача.

З огляду на вказане, Окружний адміністративний суд м. Києва за правилами, ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представника позивача, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.9 цього Кодексу суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідач1 не спростував доводи позивача та не довів законності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною та незаконною бездіяльність Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-а) щодо нездійснення контролю за використанням земельної ділянки, кадастровий № 8000000000:78:098:0020, розташованої на перетині вулиці Лайоша Гавро та проспекту Московського в Оболонському районі міста Києва відповідно до її цільового використання - будівництво гіпермаркету.

Визнати протиправними та незаконними дії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26) щодо надання дозволу на початок будівельних робіт на земельній ділянці, розташованій на перетині вулиці Лайоша Гавро та проспекту Московського в Оболонському районі міста Києва.

Скасувати Рішення Київської міської ради № 59/1269 від 12.02.2004 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» в частині п. 75 щодо затвердження проекту відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «МЕЗОКРЕД ХОЛДІНГ» для будівництва, експлуатації та обслуговування гіпермаркету на перетині вулиці Лайоша Гавро та проспекту Московського в Оболонському районі м. Києва.

Зобов'язати Київську міську раду здійснити дії для розірвання договору оренди земельної ділянки на перетині вулиці Лайоша Гавро та проспекту Московського в Оболонському районі м. Києва з Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕЗОКРЕД ХОЛДІНГ» від 23.06.2004.

Зобов'язати Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві скасувати реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 15.10.2013 №КВ0831332880639.

В іншій частині позову відмовити.

Судові витрати в сумі 50,00 грн. присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської ради.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій