Ухвала суду № 38808035, 20.05.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2014 р.Справа № 820/1806/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.,

за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Трубчанінова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2014р. по справі № 820/1806/14 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Валківському районі Харківської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд з урахуванням наданих уточнень стягнути з ОСОБА_1 борг в сумі 25221,23 грн., в т.ч. страхові внески 21891,73 грн., фінансова санкція 3070,07 грн., пеня 259,43 грн. на розрахунковий рахунок НОМЕР_2 в ХОУ ВАТ «Держощадбанк» м. Харків, МФО 351823.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2014р. адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Валківському районі Харківської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) борг в сумі 25221.23 грн. (двадцять п'ять тисяч двісті двадцять одна грн. 23 коп.), в т.ч. страхові внески 21891,73 грн., фінансова санкція 3070,07 грн., пеня 259,43 грн., на розрахунковий рахунок НОМЕР_2 в ХОУ ВАТ «Держощадбанк» м. Харків, МФО 351823 код 22682307, адреса: 63002, Харківська обл., м. Валки, вул. Пушкіна, 26.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2014р. та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення відповідача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Валківському районі Харківської області як платник збору на загальнообов'язкове державне страхування за реєстраційними номером НОМЕР_3.

Позивачем було проведено планову перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду за період з 01.04.2005 року по 01.04.2008 року, за результатами якої складено акт №7 від 06.04.2009 року.

Висновками акту перевірки встановлено, що за період з 01.04.2005 року по 31.12.2007 року та січень, березень 2008 року ФОП ОСОБА_1 здійснювала нарахування заробітної плати, але не нараховувала страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування по тарифу 32,3%, 31,8%, 33,2% від фонду оплати праці, що суперечить п.1. ст.15 Закону та п.5.1 Інструкції, у зв'язку з чим, донараховано внесків по тарифу 32,3%, 31,8%, 33,2% в сумі 29939,09 грн.; за квітень - серпень 2007 року виявлено заниження утримання страхових внесків на суму 32,01 грн., чим порушено п.5.1 ст.5 Інструкції та донараховано утримання внесків на 0,5-2% в сумі 32,01 грн.

Акт перевірки було надіслано відповідачу поштовим відправленням та отримано ним 24.04.2009 року, що підтверджується відповідною відміткою на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відповідач у строки, визначені законодавством, зобов'язання не виконав, внаслідок чого виник борг зі сплати страхових внесків у розмірі 25221,23 грн.

У зв'язку із порушенням відповідачем платіжної дисципліни - позивачем направлялась вимога про сплату боргу №Ф-161У від 05.10.2011 р., яка була отримана відповідачем 07.10.2011 року (а.с. 5).

Вказану вимогу відповідачем не оскаржено та не узгоджено, зазначену у вимозі суму боргу у встановлений строк відповідачем не сплачено.

Згідно картки особового рахунку страхувальника у ФОП ОСОБА_1 існує заборгованість зі сплати страхових внесків, нарахованих у 2009 році, у розмірі 25221,23 грн., в т.ч. страхові внески - 21891,73 грн., фінансова санкція - 3070,07 грн., пеня - 259,43 грн. (а.с. 7-9).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідач належними доказами не довів факту відсутності або погашення заборгованості у розмірі 25221,23 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-І\/ (далі - Закон), Інструкцією "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1, зареєстрованою в Міністерства юстиції України 16.01.2004 р. за № 64/8663 (далі - Інструкція).

Згідно з п. п. 6 п. 2 ст. 17 Закону, в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески до Пенсійного фонду. П. 6 ст. 20 Закону передбачає, що страхувальник зобов'язаний сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітній період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Відповідно до ч. 10 ст. 20 Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до розділу 5 Інструкції, в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин, страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати. Нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього базового періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Базовим звітнім періодом є календарний місяць.

У разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід) у розмірах, установлених для страхувальників (33,2 відсотка, 2 відсотки) цих сум.

Перерахування страхових внесків здійснюється платниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг).

Відповідно до ст.ст. 14, 19, 20 Закону, в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру і зобов'язані нараховувати на суми фактичних витрат на оплату праці працівників та допомоги по тимчасовій непрацездатності страхові внески у розмірі 31,8%, 33,2% та сплачувати їх у встановлені строки та в повному обсязі.

У разі несплати авансових платежів до страхувальників застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом (п. 6 ст. 20 Закону).

Відповідно до п. 8.2 Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків; якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків; якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.

Згідно п.8.4., п. 8.5. Інструкції протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити зазначені у вимозі суми. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату боргу, страхувальник узгоджує її з органами Пенсійного фонду, а у разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Згідно п.3 ч.3 ст. 106 Закону та п.8.4. Інструкції, протягом 10 робочих днів з дня одержання вимоги страхувальник зобов'язаний сплатити зазначену у вимозі суму сплати боргу та суму фінансових санкцій.

На підставі зазначеного колегія суді вказує на те, що ані у суді першої інстанції ані у суді апеляційної інстанції, відповідачем не було доведено факту відсутності або погашення заборгованості у розмірі 25221,23 грн.

Разом з цим колегія судів зазначає, що судом першої інстанції було встановлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що Управління Пенсійного фонду України в Валківському районі Харківської області зверталось до Відділу державної виконавчої служби Валківського районного управління юстиції щодо стягнення в примусовому порядку суми боргу за вимогою №Ф-161У від 05.10.2011 р.

Проте, постановою старшого державного виконавця Маврова А.І. Відділу державної виконавчої служби Валківського районного управління юстиції від 25.10.2013 року відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання вимоги №Ф-161У від 05.10.2011 р. у зв'язку з пропущенням строку пред'явлення виконавчого документа до виконання (а.с. 6).

Докази існування інших виконавчих проваджень за даною заборгованістю в матеріалах справи відсутні.

Так, згідно ч. 3 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин, у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

Таким чином, оскільки право на стягнення вищезазначеної суми боргу позивачем не реалізовано, колегія судів зазначає, що позивач не позбавлений можливості звернення до суду з даним позовом.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2014р. по справі № 820/1806/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.

Повний текст ухвали виготовлений 26.05.2014 р.