Ухвала суду № 38808005, 14.05.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

14 травня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/5992/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Василенко І.Ю.,

за участю представника позивача Ткача С.А. та представника відповідача Кочина І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємства «ДРС» до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування наказу та податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2013 року приватне підприємство «ДРС» (далі ПП «ДРС») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області) про скасування наказу про проведення перевірки та податкового повідомлення-рішення від 12 серпня 2013 року № 0001422202.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 12 по 18 липня 2013 року посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Грантехстрой», за період з 01 вересня по 01 грудня 2012 року. За результатами перевірки складено акт від 25 липня 2013 року за № 56/22-02/31894109, в якому зазначено про порушення позивачем пунктів 198.1 та 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 27725 грн.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 серпня 2013 року № 0001422202, яким ПП «ДРС» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 27725 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 6932 грн.. На думку позивача, перевірку проведено з порушенням ст. 78 ПК України, висновки акта перевірки щодо порушення ПП «ДРС» вимог податкового законодавства не є обґрунтованими, а тому наказ про проведення перевірки та прийняте на підставі акта перевірки податкове повідомлення-рішення відповідача підлягають скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року позовні вимоги ПП «ДРС» задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області від 12 серпня 2013 року № 0001422202. В іншій частині відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, представник відповідача в апеляційній скарзі зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи і, крім того, судом порушено норми матеріального та процесуального права. Так, судом не прийнято до уваги вимоги пунктів 198.1 та 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України щодо необхідності належного підтвердження позивачем фактичного здійснення господарської операції з контрагентом під час формування податкового кредиту. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представника відповідача в підтримку апеляційної скарги, а також представника позивача про залишення постанови суду першої інстанції без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 12 по 18 липня 2013 року посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Грантехстрой», за період з 01 вересня по 01 грудня 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 25 липня 2013 року за № 56/22-02/31894109, в якому зазначено про порушення позивачем пунктів 198.1 та 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 27725 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 серпня 2013 року № 0001422202, яким ПП «ДРС» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 27725 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 6932 грн..

Постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПП «ДРС» про скасування наказу про проведення перевірки в апеляційному порядку не оскаржено.

Задовольняючи позовні вимоги ПП «ДРС» в частині скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення відповідача, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з включенням до нього податку на додану вартість на загальну суму 27725 грн., сплаченого у складі вартості товарів, придбаних у ТОВ «Грантехстрой».

Так, відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 названого Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено матеріалами справи, податковий кредит за вересень та грудень 2012 року позивач формував на підставі податкових накладних, виданих його контрагентом ТОВ «Грантехстрой».

При цьому позивачем протягом перевіреного податковим органом періоду укладено Договір купівлі-продажу з ТОВ «Грантехстрой» від 20 червня 2012 року за № 10/06, відповідно до якого Продавець (ТОВ «Грантехстрой») продає, а Покупець (позивач) приймає та оплачує товар (ґрунт 4 категорії (жорства)) на умовах договору. Доставка товару здійснюється транспортом продавця (т. 1 а. с. 64-65).

Витрати по названій вище угоді безпосередньо пов'язані з основною статутною діяльністю позивача (будівництво доріг і автострад, будівництво та монтажні роботи) (т. 1 а. с. 14) та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме договором купівлі-продажу, видатковими та податковими накладними, виписками по банківському рахунку позивача (т. 1 а. с. 66-80). При цьому ПП «ДРС» надано докази використання придбаного у ТОВ «Грантехстрой» товару у власній господарській діяльності при виконанні робіт з поточного ремонту доріг в с. Молодіжне Овідіопольського району Одеської області та облаштування площадки автогаража Агрофірми «Еврика» ТОВ (т. 1 а. с. 136-235).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Підпунктом 6.2 Порядку визначено, що податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Як встановлено матеріалами справи, всі розрахунки позивача підтверджені податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та складеними в порядку, передбаченому наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379.

Податкові накладні складено особою, яка на момент їх оформлення була зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

При цьому податковим органом не доведено фактів безтоварності операцій за спірною угодою та обізнаності позивача щодо можливого порушення податкового законодавства його контрагентом.

Реальність виконання господарських зобов'язань за укладеним позивачем договором підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами, які були досліджені судом першої інстанції та яким надано оцінку в судовому рішенні.

За таких обставин суми податку на додану вартість за виписаними ТОВ «Грантехстрой» податковими накладними за вказаною вище угодою були правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту за вересень та грудень 2012 року.

Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання апелянта на ненадання позивачем доказів транспортування придбаного товару як на підставу для відмови у задоволенні позову, оскільки відповідно до п. 2.3 Договору від 20 червня 2012 року № 10/06 доставка придбаного товару здійснювалася транспортом продавця. При цьому, як пояснив в судовому засіданні апеляційного суду представник позивача, доставка придбаного товару (жорстви) здійснювалась ТОВ «Грантехстрой» на місце виконання позивачем дорожніх робіт.

На підставі частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на приписи наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірною господарською операцією. При цьому можливе невиконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо його формування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Оскільки визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем є необґрунтованим, то і застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст. 123 Податкового кодексу України, є неправомірним.

Враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 19 травня 2014 року.

Головуючий:

Судді: