Рішення № 38806067, 21.05.2014, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1413/14Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 57 Міщенко К.М. Доповідач в апеляційній інстанції Демченко В. А. РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоДемченко В. А. суддівПодорога В. М. , Василенко Л. І. при секретаріРибасюк О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу СТОВ «Агрофірма Корсунь» на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 09 жовтня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_6 до СТОВ «Агрофірма Корсунь», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління соціального захисту населення Тальнівської РДА, про зобов'язання здійснити перерахунок заробітної плати та стягнення недоотриманих коштів,

в с т а н о в и л а :

В жовтні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до СТОВ «Агрофірма «Корсунь» про зобов'язання здійснити перерахунок заробітної плати та стягнення недоотриманих коштів.

Свої вимоги обґрунтував тим, що в період з січня 2009 року по липень 2012 року працював в ПСП ім. Чкалова, правонаступником якого є СТОВ «Агрофірма «Корсунь», та відноситься до зони посиленого радіологічного контролю.

Позивач зазначав, що є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, 4 категорії. А тому відповідно до ст. 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому не нараховувались та не виплачувались компенсації в передбаченому законом розмірі.

Просив суд визнати незаконними дії відповідача щодо перерахунку та виплаті заробітної плати з урахуванням положень ст.ст. 37 та 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», стягнути з СТОВ «Агрофірма «Корсунь» недораховані та не виплачені компенсації відповідно до ст. 37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з січня 2009 року по липень 2012 року в сумі 9 148 грн. 70 коп., та стягнути недораховані на не виплачені доплати відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з січня 2009 року по липень 2012 року в сумі 30 616 грн.

Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 09 жовтня 2013 року позов задоволено повністю та визнано незаконними дії СТОВ «Агрофірма «Корсунь» про відмову ОСОБА_6 в перерахунку та виплаті заробітної плати з урахуванням положень ст.ст. 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», стягнуто з СТОВ «Агрофірма «Корсунь» на користь ОСОБА_6 недораховані та не виплачені компенсації відповідно до ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з січня 2009 року по липень 2012 року в сумі 9 148 грн. 70 коп., стягнуто з СТОВ «Агрофірма «Корсунь» на користь ОСОБА_6 недораховані та не виплачені йому доплати відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з січня 2009 року по липень 2012 року в сумі 30 616 грн. , стягнуто з СТОВ «Агрофірма «Корсунь» на користь держави судовий збір в розмірі 397 грн. 65 коп.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, СТОВ «Агрофірма «Корсунь» подано апеляційну скаргу на дане рішення, в якій апелянт просить скасувати рішення суду, оскільки вважає його незаконним, необґрунтованим, ухваленим із порушенням норм матеріального права, ухваливши нове рішення, яким закрити провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони по справі, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, судова колегія приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги по наступних підставах.

Так, розглядаючи спірні правовідносини між сторонами та задовольнивши позовні вимоги позивача про стягнення компенсації до заробітної плати відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд першої інстанції вірно визначився з нормами матеріального права.

Проте, з висновками суду першої інстанції щодо стягнення щомісячної компенсації у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування відповідно до ст.37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» погодитись неможливо виходячи з наступного.

Так, за матеріалами справи встановлено, що позивач у період із січня 2009 року до липня 2012 року працював у ПСП ім. Чкалова, правонаступником якого є СТОВ «Агрофірма «Корсунь» та в самій агрофірмі, що знаходиться на території, що згідно «Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року, віднесена до зони посиленого радіологічного контролю ( а. с. 11, 12 - 13).

Звертаючись в суд із даною вимогою про стягнення доплати за роботу в зоні посиленого радіоекологічного контролю в 2009-2012 роках, позивач зазначив підставами подання позову ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою встановлено, що громадянам, які працюють та територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата до заробітної плати у зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Згідно ч.2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції від 6 червня 1996 року громадянам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.

Зміни до ст.39 зазначеного Закону, внесені Законом України від 28 грудня 2007 року «Про державний бюджет України на 2007 рік», згідно яких громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, визнані неконституційними рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року, таким чином Закон «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» діє в редакції від 6 червня 1996 року.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Закону України «Про оплату праці» передбачене законом України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підвищення оплати праці є додатковою заробітною платою - винагородою за особливі умови праці і входить в структуру заробітної плати, яку власник або уповноважений ним орган зобов'язаний виплачувати працівникові за виконану роботу.

Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936.

Висновки суду першої інстанції, в частині стягнення компенсації за ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідають нормам чинного законодавства та правовій позиції Верховного Суду України при розгляді справи №6-141цс12, так як ст.39 Закону України від 21 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 6 червня 1996 року) встановлено, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата у розмірах, визначених відповідно до розмірів мінімальної зарплати (для зони посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна зарплата).

Вказана доплата є соціальною гарантією, виплата якої компенсується підприємствам, установам та організаціям управліннями праці та соціального захисту населення, і не входить до структури заробітної плати.

Розмір мінімальної зарплати на 2009 - 2012 роки було встановлено законами України про Державний бюджет на відповідні роки.

Разом з тим постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (пункт 2) громадянам, які працюють у зоні посиленого радіоекологічного контролю, було передбачено доплату в розмірі 520 тис. карбованців, що відповідно до Указу Президента України "Про грошову реформу" від 25 серпня 1996 року № 762/96 в перерахунку на гривні становить 5 грн. 20 коп.

Законами України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" (стаття 71) та "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (стаття 70) надавалось право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених бюджетними програмами, проте таке право у відповідних роках Кабінетом Міністрів використано не було.

Питання щодо іншого розміру доплат громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, ніж встановлено в Законі України від 21 лютого 1991 року № 796-ХІІ, не визначено й Постановою Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року № 745 " Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", прийнятої на виконання пункту 7 Закону України від 14 червня 2011 року "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік".

Отже, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру доплати за 2009-2012 р.р. повинні застосовуватись норми статті 39 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836.

Оскільки СТОВ «Агрофірма Корсунь» вимоги статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону від 6 червня 1996 року, не виконувало і це призвело до недоотримання позивачем частини належної йому заробітної плати, суд обґрунтовано прийшов до висновку про визнання дій відповідача незаконними в цій частині та стягнення з СТОВ «Агрофірма Корсунь» на користь позивача недоотриманих ним сум.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції в частині визнання незаконними дій відповідача при виконанні вимог ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та стягнення на користь позивача ОСОБА_6 недорахованих та не виплачених йому доплат відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з січня 2009 року по липень 2012 року в сумі 30 616 грн.

Проте, позовні вимоги позивача ОСОБА_6 в частині стягнення компенсації у зв'язку з обмеженим споживанням продуктів харчування, відповідно до ст.37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», до задоволення не підлягають і рішення суду першої інстанції в цій частині не ґрунтується на нормах матеріального права.

Так, відповідно до ст.37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», компенсації громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України.

Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженим споживанням продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 року №106, і відповідно до Додатку №2 до даної постанови м.Тальне Черкаської області, в якому проживає позивач, не входить до населених пунктів в яких громадянами виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженим споживанням продуктів харчування, отже позивач права на отримання такої допомоги немає.

Окрім того, такий вид допомоги не виплачується підприємствами та установами, де працюють громадяни, а ця допомога виплачується щомісячно органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації, виплата за два і більше місяців забороняється.

Зважаючи на дані положення норм чинного законодавства, матеріали справи, заявлені позовні вимоги, колегія суддів приходить до висновку про зміну рішення суду першої інстанції в частині визнання незаконними дій та стягнення з відповідача на користь позивача щомісячної грошової допомоги, передбаченої ст.37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до СТОВ «Агрофірма Корсунь» про визнання дій незаконними та стягнення щомісячної грошової допомоги, передбаченої ст.37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги щодо закриття провадження у справі, з підстав передбачених п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України, є необґрунтованими, оскільки між сторонами виник спір з приводу нарахування заробітної плати, який віднесений до юрисдикції загального суду, що, також, підтверджено і ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 квітня 2014 року, постановленої при касаційному перегляді даної справи.

Відповідно до положень ст.88 ЦПК України, до зміни підлягає і сума стягнутого судового збору з 397,65 гривень на 306, 16 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст. 303, ст. 304. ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316, ст. 317, ст. 319 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу СТОВ «Агрофірма Корсунь» задовольнити частково.

Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 09 жовтня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_6 до СТОВ «Агрофірма Корсунь», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління соціального захисту населення Тальнівської РДА про зобов'язання здійснити перерахунок заробітної плати та стягнення недоотриманих коштів - змінити в частині визнання незаконними дій та стягнення з СТОВ «Агрофірма Корсунь» на користь ОСОБА_6 щомісячної грошової допомоги, передбаченої ст.37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та стягнення судового збору, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_6 в задоволенні позовних вимог до СТОВ «Агрофірма Корсунь» про визнання дій незаконними та стягнення щомісячної грошової допомоги, передбаченої ст.37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», стягнути з СТОВ «Агрофірма Корсунь» на користь держави судовий збір в сумі 306, 16 гривень, в іншій частині рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :