Рішення № 3880537, 16.06.2009, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" червня 2009 р.

Справа № 18/920

За позовом акціонерного товариства закритого типу „Втормет” м. Донецьк

до товариства з обмеженою відповідальністю „Дунаєвецький арматурний завод” м. Дунаєвці

про стягнення 256939,77грн.

Суддя Саврій В.А.

Представники сторін:

Позивача: Варданян В.В. –представник за довіреністю №17 від 01.06.2009р.

Відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь 256939,77грн., в тому числі 201749,00грн. заборгованості, 23402,88грн. індексу інфляції, 28255,91грн. пені, 3531,98грн. 3 % річних відповідно до укладеного між сторонами договору №168 Вт від 11.12.2007р.

Представник позивача в судовому засіданні та у поданій заяві позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач в судове засідання не з’явився, витребуваних документів не подав. У направленому на адресу суду відзиві на позов відповідач зазначив, що позов не визнає. Свої заперечення обґрунтовує тим, що 11.12.2007р. між сторонами був укладений договір №168Вт. Відповідно до п.10.1. договору він діє до 31.12.2007р. На думку відповідача весь не сплачений Відповідачем товар від Позивача поставлявся не на підставі догово ру. Поставка товару оформлена видатковими накладними і товарно-транспортними наклад ними. При цьому в жодній видатковій накладній і товарно-транспортній накладній не вказано про те, що товар поставлявся на підставі договору №168Вт від 11.12.2007р. Таким чином, Відповідач має заборгованість перед Позивачем за товар, поставлений по видатковим накладним і товарно-транспортним накладним. Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у пись мовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, теле грамах, якими обмінялися сторони. Між Позивачем і Відповідачем укладений письмовий правочин шляхом підписання сторонами видаткових накладних і товарно-транспортних накладних. При цьому в видаткових накладних і товарно-транспортних накладних не встановлений строк, протягом якого Відповідач повинен сплатити за поставлений товар Позивачу. Позивач не пред'являв Відповідачу вимоги про сплату заборгованості за поставлений по видатковим і товарно-транспортним накладним товар, тому строк сплати за даний товар не настав. Отже, як вважає відповідач, підстав для стягнення з Відповідача 201749,00грн. як основного боргу по до говору №168Вт від 11.12.2007р. немає. В зв'язку з тим, що строк сплати за товар, поставлений за видатковими і товарно-транспортними накладними не настав, то підстав для стягнення з Відповідача пені, інфляцій них витрат і 3% річних відповідно до вимог ст. 625 ЦК України також немає. Крім того, на підставі ст. 547 ЦК України, відповідач заперечує щодо нарахування пені по сплаті за поставлений по видаткових і товарно-транспортних накладних товар. На підставі викладеного відповідач просить суд у позові відмовити повністю.

Розглядом матеріалів справи встановлено: 11.12.2007р. між сторонами був укладений договір №168 Вт.

Відповідно до умов договору продавець (позивач) зобов’язується поставити, а покупець (відповідач) прийняти і оплатити металопродукцію. Конкретний вид та об’єм продукції обумовлюється сторонами додатково, що оформлюється у вигляді додатків до даного договору, які являються його невід’ємними частинами. (п. 1.1 договору).

Згідно п. 5 договору покупець проводить оплату за продукцію, що поставляється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця в строк, що обумовлюється в додатках до даного договору.

Пунктом 3 додатку №8 до договору №168 Вт від 11.12.2007р. встановлено, що покупець проводить оплату за поставлену продукцію шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця протягом 10 банківських днів.

Відповідно до п. 10.1 договору договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2007р.

На виконання умов договору, позивач, згідно накладних №1178 від 12.12.2007р., №29 від 17.01.2008р., №182 від 29.02.2008р., №524 від 10.06.2008р., №585 від 02.07.2009р., №655 від 29.07.2008р., №708 від 14.08.2008 р, №826 від 19.09.2008р., за товарно-транспортними накладними 02 АБЗ № 284509 від 12.12.2007р., 02 АБЗ № 284633 від 17.01.2008р., 02 АБЗ № 614369 від 29.02.2008р., 02 АБЗ № 900016 від 10.06.2008р., 02 АБЗ № 900107 від 02.07.2008р., 02 АБЗ № 900205 від 29.07.2008р., 02 АБК № 194776 від 14.08.2008р., 02 АБК № 194919 від 19.08.2008р., та довіреностями серії ЯОЗ №111011 від 12.12.2007р., серії ЯОЗ №111019 від 17.01.2008р., серії ЯОЗ №111042 від 29.02.2008р., серії ЯОО №781731 від 10.06.2008р., серії ЯОО №781741 від 02.07.2008р., серії ЯПК №406154 від 28.07.2008р., серії ЯПК №406165 від 14.08.2008р., серії ЯПК №406182 від 19.09.2008 р. позивач здійснив постачання металопродукції відповідачу на загальну суму 1414161,20грн. (в тому числі ПДВ).

Однак, відповідач повного розрахунку за поставлений товар не провів.

В порядку досудового врегулювання спору позивачем відповідачу була направлена претензія №156 від 23.10.2008р. про погашення існуючої заборгованості, однак вона залишена відповідачем без відповіді а борг без задоволення.

Так станом на день звернення з позовом до суду, заборгованість відповідача перед позивачем становила 201749,00грн.

Статтею 173 ГК України встановлено, що однією з підстав виникнення господарських зобов’язань є господарські договори.

Згідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належними чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Якщо у зобов’язані встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у сумі 201749,00грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних.

Так позивачем правомірно нараховано відповідачу індекс інфляції у сумі 23402,88грн. (за період з жовтня 2008 року по березень 2009 року), що підлягає стягненню.

Щодо нарахованого позивачем відповідачу 3% річних у сумі 3531,98грн. (за період з 06.10.2008р. –06.05.2009р.) судом враховується наступне.

Пунктом 3 додатку №8 до договору №168 Вт від 11.12.2007р. точно не встановлено з якої події необхідно обраховувати 10 банківських днів. Тому, суд вважає за необхідне у цьому випадку застосовувати норму ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Після перерахування 3% річних з врахуванням норм ч. 2 ст. 530 ЦК України, правомірно нарахованим є розмір річних, що обраховується з 31.10.2008р. по 01.05.2009р. (23.10.2008р. відповідачу виставлена претензія з вимогою погасити заборгованість) в сумі 3015,18грн., який підлягає стягненню з відповідача. В стягненні з відповідача на користь позивача 3 % річних в частині 516,80грн. слід відмовити.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача відповідно до п. 7.2 договору пеню у розмірі 28255,91грн. за період з 06.10.2008р. по 06.05.2009р.

Вирішуючи питання про стягнення пені судом враховується, що статтею 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у випадку порушення зобов’язання по оплаті покупець сплачує продавцю пеню за кожний день прострочення із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення виконання зобов’язання, від суми простроченого платежу.

Пунктом 3 додатку №8 до договору №168 Вт від 11.12.2007р. точно не встановлено з якої події необхідно обраховувати 10 банківських днів. Тому, суд вважає за необхідне у цьому випадку застосовувати норму ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Після перерахування розміру пені з врахуванням норм ч. 2 ст. 530 ЦК України, правомірно нарахованим є розмір пені, що обраховується з 30.10.2008р. по 01.05.2009р. (23.10.2008р. відповідачу виставлена претензія з вимогою погасити заборгованість) в сумі 24121,44грн., який підлягає стягненню з відповідача. В стягненні з відповідача на користь позивача пені в частині 4134,47грн. слід відмовити.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються оскільки, хоча строк дії договору від 11.12.2007р. №168 Вт і закінчився 31.12.2007р., сторони продовжували керуватися його нормами. Так зокрема, відповідач у платіжних документах, якими частково розраховувався з позивачем за поставлену металопродукцію, у призначенні платежу продовжував зазначати „оплата за ... зг.дог. 168 Вт від 11.12.07р. в т.ч. ПДВ....”, що підтверджується випискою Базового відділення Донецької обласної дирекції відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” №07-175/95-786 від 02.06.20009р. наявної в матеріалах справи.

Крім того, жодною із сторін договору від 11.12.2007р. №168 Вт не направлено своєму контрагенту листа з приводу закінчення договірних стосунків за зазначеним вище договором.

Оплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу необхідно покласти на відповідача пропорційно правомірно заявленим та задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 193 Господарського кодексу України ст.ст. 11, 256-258, 509, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

Позов акціонерного товариства закритого типу „Втормет” м. Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю „Дунаєвецький арматурний завод” м. Дунаєвці про стягнення 256939,77грн. задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Дунаєвецький арматурний завод” (м.Дунаєвці, вул. Леніна, 13, код ЄДРПОУ 32875218) на користь акціонерного товариства закритого типу „Втормет” (м. Донецьк, вул. Челюскінців, 157, п/р 26006039376000 в ДОП АППБ „Райффайзен банк Аваль” у м. Донецьку, МФО 335076, код ЄДРПОУ 25096030, ІПН №250960305621) 201749,00грн. (двісті одна тисяча сімсот сорок дев’ять гривень 00коп.) заборгованості, 23402,88грн. (двадцять три тисячі чотириста дві гривні 88коп.) індексу інфляції, 3015,18грн. (три тисячі п’ятнадцять гривень 18коп.) 3% річних, 24121,44грн. (двадцять чотири тисячі сто двадцять одна гривня 44коп.) пені, 2522,89грн. (дві тисячі п’ятсот двадцять дві гривні 89коп.) витрат по оплаті державного мита та 306,84грн. (триста шість гривень 84коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Суддя В.А. Саврій