Рішення № 38804496, 20.05.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.05.14 Справа № 904/2142/14

За позовом Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід", смт. Аули, Криничанський район, Дніпропетровська область

до відповідача-1: Військової частини А- 4608, м. Дніпропетровськ

відповідача-2: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ

про стягнення 2 073, 98 грн.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Передерій О.С, - представник за дов. № 903/2-14 від 16.09.13

від відповідача-1: Пухтицький І.М. - представник за дов. № 960 від 05.12.13

від відповідача-2: Цибульська Т.М. - представник за дов. № 42 від 09.01.14

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Військової частини А- 4608 про стягнення 2073, 98 грн., з яких: 1435, 49 грн. - основний борг, 529, 24 грн. - пеня та 109, 25 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на виробництво та реалізацію питної води № 32 від 14.12.2009 в частині повної та своєчасної оплати за отримані послуги.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2014 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 29.04.2014.

18.04.2014 представник відповідача-1 надав до господарського суду Дніпропетровської області відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що стягнення заборгованості за надані послуги по виробництву та реалізації питної води повинно проводитись з рахунків Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, оскільки 31.01.2011 було укладено договір поруки між позивачем (кредитор), відповідачем (боржник) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпропетровська (поручитель), відповідно до якого поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником обов'язку за договором на виробництво та реалізацію питної води № 32 від 14.12.2009.

18.04.2014 представник відповідача-1 надав клопотання, в якому просить суд залучити до участі у справі іншого відповідача - Квартирно-експлуатаційний відділ міста Дніпропетровська.

Відповідно до частини 1 статті 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Ухвалою від 29.04.2014 залучено до участі у справі відповідача-2 - Квартирно-експлуатаційний відділ міста Дніпропетровська та розгляд справи відкладено на 19.05.2014.

У судовому засіданні 19.05.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів 1, 2, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.12.2009 між Комунальним підприємством Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовідвід» (далі - позивач, виконавець) та Військовою частиною А-4608 (далі - відповідач-1, споживач) було укладено договір на виробництво та реалізацію питної води № 32 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов'язується виробити та реалізувати споживачеві питну воду відповідної якості, що відповідає ГОСТу 2874-82 «Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством», до межі розподілу балансової належності мереж між виробником та споживачем, а споживач зобов'язується прийняти питну воду та своєчасно оплатити за встановленими цінами та кількістю у строки і на умовах, передбачених дійсним договором.

Згідно з п. 1.2 договору найменування послуги-послуги з розподілу води (послуги централізованого водопостачання), код державного класифікатора 016-97-41.00.2. Обсяг послуг з централізованого водопостачання визначається виконавцем, виходячи з технічних потужностей в межах лімітів споживання питної води замовником, затверджених у встановленому законом порядку і складає 9876 м.куб.

Ціна/тариф на послуги за 1 м. куб. визначається у відповідності до діючої Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (п. 3.1 договору).

До рахунка виконавцем додаються: акт прийому-передачі наданих послуг з централізованого водопостачання за розрахунковий місяць, який повинен мати підписи обох сторін, скріплені печатками (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 4.4 договору кінцевий розрахунок за фактично надані послуги з питного водопостачання повинен бути здійснений замовником у повному розмірі до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

31.01.2011 між Комунальним підприємством Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовідвід" (далі - кредитор), Військовою частиною А-4608 (далі - боржник) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпропетровська (далі - відповідач-2, поручитель) було укладено договір поруки.

Відповідно до п. 1.1 договору поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником обов'язку щодо сплати за надані послуги водопостачання і водовідведення за договором, передбаченим п. 1.2 договору (далі - основний договір).

Згідно з п. 1.2 договору поруки під основним договором сторони розуміють договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 32 від 14.12.2009, укладений між кредитором та боржником.

Порукою забезпечується виконання зобов'язань щодо сплати основного боргу за одержані боржником послуги з водопостачання та водовідведення - в межах встановлених головним розпорядником державних коштів виділених лімітів в натуральних одиницях: 21, 5 тис. м. куб. на 2011 рік (п. 1.3 договору поруки).

Розділом 2 договору поруки встановлено, що у випадку порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основним договором, що передбачений п. 1.1 договору, кредитор звертається з письмовою вимогою до поручителя про виконання цього обов'язку. Протягом 5 (п'яти) днів з моменту отримання вимоги кредитора, поручитель зобов'язаний сплатити кредитору несплачену боржником суму боргу шляхом перерахування коштів на рахунок кредитора.

Відповідно до п. 3.1 договору поруки у випадку порушення боржником зобов'язань, забезпечених порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно з п. 4.1 договору поруки даний договір набуває чинності з 01.01.2011 року до 31.12.2011 року та розповсюджується тільки на вказаний період.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Враховуючи, що строк дії договору поруки закінчився 31.12.2011 та позивачем не надано суду доказів звернення до відповідача-2 на час дії договору поруки з вимогу про сплату заборгованості у розмірі 1435, 49 грн., позовні вимоги до відповідача-2 є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

На виконання умов основного договору, позивач надав, а відповідач-1 прийняв послуги з водопостачання за серпень 2011 року на суму 1435, 49 грн. що підтверджується актом прийому-передачі питної води, підписним обома сторонами та скріпленими печатками підприємств. Також, позивач виставив відповідачу-1 рахунок-фактуру від 25.08.2011 на суму 1435, 49 грн., який відповідач-1 не сплатив (арк. с. 13-14).

Таким чином, несплаченими залишаються послуги з водопостачання на суму 1435, 49 грн., що підтвердив представники відповідача-1 у судовому засіданні 19.05.2014.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем-1 не заперечено факт отримання питної води згідно наданого акту приймання-передачі питної води та не надано доказів її оплати на суму 1435, 49 грн., а відтак, основний борг у розмірі 1435, 49 грн. підлягає стягненню з відповідача-1у розмірі 1435, 49 грн.

За порушення відповідачем-1 виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано пеню у розмірі 529, 24 грн. за період з 11.09.2011 по 24.03.2014.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 5.6 договору у разі несвоєчасної оплати за спожиту питну воду в терміни, вказані в даному договорі, споживач сплачує виробнику пеню у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми заборгованості.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

19.05.2014 відповідач-1 подав до суду клопотання про застосування позовної давності до вимог щодо стягнення трьох відсотків річних та пені.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 259 ЦК України).

Отже, оскільки збільшення позовної давності не передбачено сторонами у спірному договорі та невиконання зобов'язання відповідачем-1 почалось з 11.09.2011, тобто строк позовної давності щодо стягнення з відповідача-1 пені згідно спірного договору сплив 11.09.2012.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищезазначене, заяву представника відповідача-1 про застосування строків позовної давності, вимоги ст. 257 ЦК України та встановлення судом 11.09.2011 як дати виникнення обов'язку відповідача-1 по сплаті боргу, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача-1 пені у розмірі 529, 24 грн. не підлягає задоволенню як така, що пред'явлена за межами, встановленого ст. 258 Цивільного кодексу України, спеціального строку позовної давності в один рік.

Водночас, слід зазначити, що представником позивача не заявлялося про визнання судом поважними причин пропуску позовної давності в порядку ч. 5 ст. 267 ЦК України.

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2011 у справі "ВАТ Нафтова компанія 2ЮКОС" проти Росії" позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Боржник мас певні матеріально-правові права, які безпосередньо пов'язані з позовною давністю. Будь-який суд національної юрисдикції, вирішуючи питання про пропуск кредитором позовної давності, фактично вирішує питання не тільки про право кредитора на звернення до суду за захистом свого порушеного права, але й про право боржника бути звільненим від переслідування або притягнення до суду.

Також, за порушення відповідачем-1 виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано три відсотки річних за період з 11.09.2011 по 24.03.2014 у розмірі 109, 25 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Щодо застосування спливу позовної давності до вимоги про стягнення з відповідача-1 трьох відсотків річних у розмірі 109, 25 грн., господарський суд не вбачає підстав для цього, оскільки у даному випадку застосовується загальна позовна давність у три роки, передбачена ст. 257 ЦК України.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних, задовольняє дану вимогу повністю у розмірі 109, 25 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача-1 на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 1360, 79 грн.

Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В частині стягнення заборгованості з відповідача-2 у позові відмовити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Військової частин А-4608 (49069, м. Дніпропетровськ, вул. Артема, 147, код ЄДРПОУ 08414149) на користь Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовідвід" (52300, Дніпропетровська область, Криничансьий район, смт. Аули, комплекс будівель та споруд 2, Аульська селищна рада, код ЄДРПОУ 34621490) основний борг у розмірі 1435, 49 грн. (одна тисяча чотириста тридцять п'ять грн. 49 к.), три відсотки річних у розмірі 109, 25 грн. (сто дев'ять грн. 25 к.) та 1360, 79 грн. (одна тисяча триста шістдесят грн. 79 к.) витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 21.05.2014

Суддя В.І. Ярошенко