Ухвала суду № 38803596, 10.04.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа №645/3039/13-к

Провадження № 11кп/790/203/14 Головуючий у суді 1 інстанції

Категорія: ч.3 ст.185 КК України Федорова О.В.

В И Р О К

Іменем України

10 квітня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого, судді - Соколенка В.Г.,

суддів - Шабельнікова С.К., Снігерьової Р.І.,

при секретарі - Рогожинському П.О.,

з участю прокурора - Кочетова В.Ю.,

захисника - ОСОБА_2,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

здійснивши у місті Харкові, у приміщенні суду, у відкритому судовому засіданні апеляційний розгляд за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні Пугачова Р.Ю. на вирок Фрунзенського районного суду міста Харкова від 11 грудня 2013 року стосовно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Харкова, жителя АДРЕСА_3, громадянина України, одруженого, визнаного таким, що має чотири судимості, в тому числі за вироком Харківського районного суду Харківської області від 14 травня 2012 року був засуджений за ч.2 ст.185, ст.395 КК України до 1 року позбавлення волі, який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, -

В с т а н о в и л а:

Згідно вироку Фрунзенського районного суду міста Харкова від 11 грудня 2013 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, та призначено йому покарання: за ч.2 ст.185 КК України - 3 роки позбавлення волі, за ч.3 ст.185 КК України - 5 років позбавлення волі, за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України - три роки позбавлення волі, а згідно ст.70 КК України за сукупністю злочинів - 5 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України суд звільнив обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням на три роки.

Відповідно до ст.76 КК України на ОСОБА_3 покладені такі обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти її про зміну місця проживання або роботи, періодично з'являтися для реєстрації в цю інспекцію.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2495 гривень 99 копійок.

Цивільний позов ФОП «ОСОБА_6» залишено без розгляду.

В задоволенні цивільних позовів ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 відмовлено.

Постановлено стягнути з обвинуваченого процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів, у розмірі 1764 гривні.

Разом з тим ОСОБА_3 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень за епізодами таємного викрадення майна: ОСОБА_7 - в кінці листопада 2012 року, ОСОБА_12 - 1 січня 2013 року, КП «Жилкомсервіс» - 13 грудня 2012 року, ОСОБА_13 - 20 січня 2013 року, ОСОБА_9 - 23 січня 2013 року, ОСОБА_10 - 28 січня 2013 року, ОСОБА_11 - 28 січня 2013 року та виправдано у зв'язку з недоведеністю вчинення ним цих правопорушень.

Як вбачається із формулювання обвинувачення, визнаного судом першої інстанції доведеним, ОСОБА_3 у 2013 році повторно вчинив у місті Харкові із корисливих мотивів чотири кримінальні правопорушення за таких обставин:

- 7 січня з квартири АДРЕСА_1 викрав належне ОСОБА_5 майно на 2495 гривень 99 копійок;

- 15 січня проник до квартири АДРЕСА_2, звідки таємно викрав куртку, фен та інше майно ОСОБА_14, загальною вартістю 1645 гривень;

- 19 січня проник до приміщення кіоску «ІНФОРМАЦІЯ_2», розташованого по АДРЕСА_4, звідки таємно викрав продукти, гроші та інші цінності, які належали ОСОБА_6, на загальну суму 1016 гривень 43 копійки;

- 31 січня знову проник до цього ж кіоску, звідки намагався таємно викрасти гроші ОСОБА_6 - 150 гривень, проте на місці події був затриманий охоронцями.

Прокурор в своїй апеляційній скарзі з врахуванням її нової редакції посилається на те, що суд призначив обвинуваченому явно несправедливе покарання через його м'якість, крім того неправильно звільнив його від відбування покарання з випробуванням, оскільки ОСОБА_3, який має декілька судимостей за корисливі злочини, характеризується негативно, вчинив знову кримінальні правопорушення, а заподіяні збитки не відшкодував, до того ж застосування ст.75 КК України належним чином не мотивоване.

Апелянт вимагає скасувати вирок в частині призначення покарання та звільнення обвинуваченого від його відбування, ухвалити свій вирок про визнання ОСОБА_3 винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, та призначити останньому покарання: за ч.2 ст.185 КК України - 3 роки позбавлення волі, за ч.3 ст.185 КК України - 5 років позбавлення волі, за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України - 4 роки позбавлення волі, а остаточне покарання згідно ч.1 ст.70 КК України - 5 років позбавлення волі.

Вислухавши доповідь судді, прокурора, який вважав за необхідне скасувати судове рішення в частині призначення покарання та застосування ч.1 ст.75 КК України, ухвалити новий вирок, призначити обвинуваченому те покарання, про яке йде мова в апеляції, а також заперечення обвинуваченого та його захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вбачає підстави для її часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.404 КПК України колегія суддів переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги, в якій прокурор не оспорює визнання ОСОБА_3 невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень за епізодами таємного викрадення майна: ОСОБА_7 - в кінці листопада 2012 року, ОСОБА_12 - 1 січня 2013 року, КП «Жилкомсервіс» - 13 грудня 2012 року, ОСОБА_13 - 20 січня 2013 року, ОСОБА_9 - 23 січня 2013 року, ОСОБА_10 - 28 січня 2013 року, ОСОБА_11 - 28 січня 2013 року та виправдання його у зв'язку з недоведеністю вчинення ним цих правопорушень.

Апелянт не має заперечень і щодо встановлених судом обставин, за яких ОСОБА_3 вчинив відповідні правопорушення 7, 15, 19 і 31 січня 2013 року, стосовно правильності кваліфікації цих дій обвинуваченого за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України. Одночасно колегія суддів звертає увагу на те, що в апеляційній скарзі не наведені, із матеріалів судового провадження не вбачаються, також не передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для повторного визнання ОСОБА_3 винуватим у скоєнні зазначених злочинів, як про це просить прокурор у своїй апеляційній скарзі.

Що ж до покарання, то дійсно при його призначенні суд не в повній мірі виходив із вимог ч.1 ст.65 КК України, за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України призначив покарання, яке є явно несправедливим через м'якість і не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а, звільняючи ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, застосував закон, який не підлягає застосуванню - ст.ст.75, 76 КК України.

Так, пославшись на щире каяття обвинуваченого, позитивну його характеристику за місцем проживання, наявність у нього хронічних захворювань, суд недостатньо врахував тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, а їх декілька і частина із них - тяжкі злочини, дані про особу винуватого, який має чотири судимості, без належної перевірки вказав про відсутність обставин, які обтяжують покарання, як і застосування ч.1 ст.75 КК України належним чином не мотивоване.

Тому всупереч ст.370 КПК України вирок стосовно ОСОБА_3 в частині призначення покарання не є законним, обґрунтованим та вмотивованим, згідно п.4 ч.1 ст.409, п.2 ч.1 ст.420 КПК України підлягає скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції свого вироку в цій частині.

Призначаючи обвинуваченому покарання, колегія суддів враховує, що ОСОБА_3 вчинено чотири умисні кримінальні правопорушення з корисливих спонукань, при цьому три із них - тяжкі злочини. Хоча обвинувачений і характеризується в цілому задовільно, але він має чотири судимості за аналогічні злочини, вчинив нові злочини через незначний проміжок часу після звільнення із місць позбавлення волі, що також характеризує його як особу.

Щире каяття та наявність суттєвих хронічних захворювань визнаються обставинами, які пом'якшують покарання, а також не залишено без уваги і посилання обвинуваченого на те, що він є батьком неповнолітньої дитини.

Крім того, необхідно визнати в якості обставини, яка обтяжує покарання, рецидив злочинів, оскільки ОСОБА_3 має судимість за ст.395 КК України.

За цих обставин колегія суддів вважає необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів призначити йому покарання в межах санкцій законів, що передбачають відповідальність за вчинений злочин: ч.2 ст.185 КК України - три роки позбавлення волі, ч.3 ст.185 КК України - п'ять років позбавлення волі, ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України - чотири роки позбавлення волі. Підстав для застосування ч.1 ст.75 КК України та звільнення ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням не вбачається.

З метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, запобігання спробам переховуватися від суду і вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи обґрунтованість апеляційної вимоги прокурора щодо призначення обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі, відповідно до вимог ст.ст.177, 178, 183 КПК України колегія суддів вбачає підстави для застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.370, 374, 376, 405, п.3 ч.1 ст.407, п.4 ч.1 ст.409, ст.ст.413, 414, пунктами 2, 4 ч.1 ст.420 КПК України, колегія суддів,

У х в а л и л а:

Вирок Фрунзенського районного суду міста Харкова від 11 грудня 2013 року стосовно ОСОБА_3 в частині призначення покарання скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок.

Призначити ОСОБА_3 покарання за вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст.185 КК України - три роки позбавлення волі, ч.3 ст.185 КК України - п'ять років позбавлення волі, ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України - чотири роки позбавлення волі.

Згідно ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим, визначити ОСОБА_3 остаточне покарання - п'ять років позбавлення волі.

Застосувати до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взяти його під варту в залі суду після проголошення вироку.

Зарахувати ОСОБА_3 до строку відбування покарання час тримання під вартою з 31 січня 2013 року по 11 грудня 2013 року.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Вирок може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення, а обвинуваченим - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення..

Судді:

_____ _____ _____

Соколенко В.Г. Шабельніков С.К. Снігерьова Р.І.