Постанова № 38801956, 13.05.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 р. Справа № 818/7521/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Конотопська" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2013р. по справі № 818/7521/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Конотопська"

до Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області , Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Конотопська» (далі - ТОВ «АФ «Конотопська», позивач), звернувся до суду з адміністративним позовом до Конотопської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - Конотопська ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області, 1-й відповідач) та Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Сумській області (2-й відповідач), в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив:

1. Визнати протиправним та скасувати частково податкове повідомлення-рішення №0000222311 від 11.06.2013р., яким ТОВ «Агрофірма «Конотопська» було донараховано зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3901911грн., в тому числі за основним платежем - 2601274грн. та за штрафними санкціями - 1300637грн. в частині донарахування зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 3899646грн., в тому числі за основним платежем - 2599764грн. та за штрафними санкціями - 1299882грн.

2. Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення №0000232311 від 11.06.2013р., яким ТОВ «Агрофірма «Конотопська» зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 67094грн.

3. Визнати протиправним та скасувати частково податкове повідомлення-рішення №0000762202 від 31.08.2013р., яким ТОВ «Агрофірма «Конотопська» було донараховано зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними санкціями в розмірі 2588346грн. в частині донарахування зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними санкціями у розмірі 2586836грн.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Міністерства доходів та зборів України у Сумській області №4622/10/18-28-10-01-105-38 від 19.08.2013р.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2013р. адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Конотопської ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області №0000222311 від 11.06.2013р. в частині нарахування 2215334грн. за основним платежем по податку на додану вартість та в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 1107667грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Конотопської ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області №0000762202 від 31.08.2013р. в частині нарахування штрафних санкцій на суму 2202406грн. Визнано протиправним та скасовано у повному обсязі податкове повідомлення-рішення Конотопської ОДПІ ГУ Міндоходів у сумській області №0000232311 від 11.06.2013р. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Конотопською ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області подано апеляційну скаргу з проханням скасувати оскаржувану постанову в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги 1-м відповідачем зазначено, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, зроблена невірна юридична оцінка фактам, викладеним в позовній заяві.

ТОВ «Агрофірма «Конотопська» також не погодилося з судовим рішенням в частині відмови в задоволенні позовних вимог і подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині відмови в задоволенні позову та прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Мотивуючи підстави для скасування оскаржуваної постанови, позивач посилається на те, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та не застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню.

Представники позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали та просили скаргу задовольнити, уточнивши, що позовну вимогу про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Міністерства доходів та зборів України у Сумській області №4622/10/18-28-10-01-105-38 від 19.08.2013р. просять залишити без розгляду.

Представник відповідачів у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників адміністративного процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню із залишенням без задоволення апеляційної скарги першого відповідача, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно з реєстраційними даними основним видом господарської діяльності ТОВ АФ «Конотопська» визначено вирощування зернових культур та розведення великої рогатої худоби.

ТОВ «АФ «Конотопська» є сільськогосподарським підприємством та знаходиться на спеціальному режимі оподаткування відповідно до п.209.2 ст.209 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість №100189077 від 01.01.2009р.

Конотопською ОДПІ Сумської області ДПС було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ АФ «Конотопська» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012р. по 22.04.2013р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012р. по 22.04.2013р., про що складено акт №319/22-3/30490368 від 28.05.2013р.

Відповідно до акту перевірки 1-й відповідач дійшов висновку про те, що позивачем порушено:

- п. 189.9 ст.189 ПК України, що призвело до донарахування податку на додану вартість по загальній декларації, по якій здійснюються розрахунки з бюджетом в сумі 12928грн., в т.ч. за грудень 2012 року - 12928грн.

- п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.7, 201.10 ст.201, п. 209.2 ст. 209, пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209, п. 50.1 ст.50 ПК України, що призвело до донарахування податку на додану вартість по сільськогосподарській (скороченій) декларації з податку на додану вартість в сумі 2588346грн., в т.ч.: за липень 2012 року - 241903грн.; за серпень 2012 року - 410280грн.; за вересень 2012 року - 107003грн.; за жовтень 2012 року - 351684грн.; за листопад 2012 року - 641903грн.; за грудень 2012 року - 300000грн.; за січень 2013 року - 157947грн.; за лютий 2013 року - 125860грн.; за березень 2013 року - 251766грн. та зменшення від'ємного значення ряд.24 сільськогосподарської (скороченої) декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року в сумі 67094 грн.

- ст.ст. 163, 164, 168 ПК України щодо неутримання податку на доходи фізичних осіб при виплаті грошових коштів за відчуження майнових паїв у спадкоємців майнових сертифікатів на загальну суму 807,45 грн., в т.ч. за травень 2012 року - на 807,45грн.

На підставі Акту перевірки, після розгляду поданих позивачем заперечень до акту, 1-й відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:

- №0000222311 від 11.06.2013 року, яким ТОВ «АФ «Конотопська» було донараховано зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3901911грн., в тому числі за основним платежем 2601274грн. та за штрафними санкціями 1300637грн.;

- №0000232311 від 11.06.2013 року, яким ТОВ «АФ «Конотопська» зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 67094грн.

Після розгляду скарги позивача на податкові повідомлення-рішення Конотопської ОДПІ №№0000222311, 0000232311 від 11.06.2013р., рішенням Головного управління Міністерства доходів та зборів України у Сумській області від 19.08.2013р. №4622/10/18-28-10-01-105-38, скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0000232311 від 11.06.2013р. - без змін. За наслідками перегляду податкового повідомлення-рішення №0000222311 від 11.06.2013р. Головним управлінням Міністерства доходів та зборів України збільшено суму грошового зобов'язання на суму 2588346 грн., оскільки в ході розгляду скарги позивача, 2-м відповідачем було встановлено ще одне порушення норм податкового законодавства - п.123.2 ст.123 ПК України. Порушення полягає у заниженні позивачем суми податку на додану вартість по спеціальній декларації з податку на додану вартість, що вважається згідно з ПК України податковою пільгою. За висновками 2-го відповідача ТОВ АФ «Конотопська» було використано не за призначенням податкову пільгу в сумі 2588346грн. На підставі рішення 2-го відповідача №4622/10/18-28-10-01-105-38 від 19.08.2013р., 1-м відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000762202 від 31.08.2013 р., яким позивачу було донараховано зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними санкціями в розмірі 2588346 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із такого.

За наслідками проведеної перевірки та встановлених в акті перевірки від 28.05.2013р. порушень податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000222311 від 11.06.2013р., яким нараховано зобов'язання з ПДВ на загальну суму 3901911грн., в тому числі за основним платежем - 2601274грн. та за штрафними санкціями - 1300637грн.

До складу основних зобов'язань з ПДВ в сумі 2601274 грн., входить: сума нарахованого податку - 12928 грн. по загальній декларації та сума нарахованого податку - 2588346 грн. по операціях, відображених у спеціальній декларації.

Причиною донарахування ПДВ по загальній декларації на суму 12928 грн. стало збільшення податкового зобов'язання за грудень 2012 року у зв'язку із списанням основних засобів в металобрухт на підставі наказу керівника ТОВ «АФ «Конотопська» від 29.11.2012р. №108а, що підтверджено актами списання основних засобів, залишкова вартість яких становила 64641,79 грн. Суму ПДВ у розмірі 12928,36 грн. позивачем не включено до складу податкових зобов'язань за грудень 2012 року в зв'язку із списанням основних засобів.

У зв'язку з тим, що ТОВ АФ «Конотопська» у ході проведення перевірки не надало підтверджуючих документів, що основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку із знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, з посиланням на норми п.189.9 ст.189 ПК України, 1-м відповідачем було нараховано позивачу податкові зобов'язання з ПДВ по загальній декларації на суму 12928 грн. (дана сума увійшла до розміру нарахованого податку по податковому повідомленню-рішенню №0000222311 від 11.06.2013р.). Також, Конотопською ОДПІ було зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за квітень 2013 року на суму 67094 грн., що відображено у податковому повідомленню-рішенню №0000232311 від 11.06.2013р., яким ТОВ «АФ «Конотопська» зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ на суму 67094 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування у повному обсязі податкового повідомлення-рішення №0000232311 від 11.06.2013р., яким ТОВ «АФ «Конотопська» зменшено розмір від'ємного значення в податку на додану вартість на суму 67094 грн. і скасування податкового повідомлення-рішення №0000222311 від 11.06.2013р. в частині збільшення суми податкового зобов'язання по ПДВ по загальній декларації на суму 12928 грн. та, відповідно - суми нарахованих штрафних санкцій в розмірі 6464 грн., що відповідає розрахунку 1-го відповідача, суд першої інстанції виходив із наступних підстав.

Відповідно до п. 189.9 ст.189 ПК України в разі, якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації. Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2012 р. комісією в складі головного інженера, економіста, начальників тракторних бригад та автомеханіка було складено акти на списання основних засобів позивача, що відповідають вимогам п.2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. та Наказу Міністерства аграрної політики України «Про затвердження спеціалізованих форм первинних документів з обліку основних засобів і інших необоротних активів сільськогосподарських підприємств та методичних рекомендацій щодо їх застосування» №701 від 27.09.2007р., яким затверджено форму №03СГ-3 «Акт на списання основних засобів».

Враховуючи те, що Конотопською ОДПІ не заперечується факт наявності у позивача належним чином оформлених актів списання основних засобів, які підтверджують неможливість їх подальшого використання за цільовим призначенням в силу обставин непереборної сили - природного зносу, суд першої інстанції зазначив, що ТОВ «АФ «Конотопська» правомірно та у відповідності до вимог п.189.9 ст.189 ПК України не нарахувало на залишкову вартість основних засобів податок на додану вартість в сумі 12928 грн. у грудні 2012 року.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, згідно з якими позиція податкового органу про те, що ТОВ АФ «Конотопська» в порушення п.189.9 ст.189 ПК України не нарахувало ПДВ у сумі 12928 грн. у грудні 2012 року на залишкову вартість основних засобів, є безпідставною, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і, відповідно, були правомірно задоволені.

При цьому, в резолютивній частині оскаржуваної постанови в номері податкового повідомлення-рішення від 11.06.2013р., допущена описка, а саме: зазначено №0000232211 замість №0000232311, яку суд першої інстанції відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України вправі виправити, прийнявши відповідне процесуальне рішення.

Щодо оскарження податкового повідомлення-рішення №0000222311 від 11.06.2013р. в частині нарахування податку на додану вартість на суму 2586836 грн. (відповідно, сума штрафних санкцій становить 1293418 грн. згідно з розрахунком податкового органу) та щодо податкового повідомлення-рішення №0000762202 від 31.08.2013р. в частині нарахування штрафних санкцій за використання пільги не за призначенням та порушення ст. 123 ПК України на суму 2586836 грн., суд першої інстанції правомірно прийняв до уваги визнання позивачем порушення на суму 1510 грн. щодо порушень податкового законодавства при наданні до податкового органу уточнених розрахунків з ПДВ з урахуванням розрахунків податкового органу. І, враховуючи, що наведені податкові повідомлення-рішення є взаємопов'язаними, суд першої інстанції доцільно розглянув питання щодо правомірності їх прийняття одночасно.

Так, при проведенні перевірки, 1-м відповідачем було встановлено порушення з боку позивача при здійсненні господарських операцій з наступними контрагентами:

- ПП «Будмаржитло» щодо реконструкції силосних траншей;

- ПП «Будгарант-7» щодо виконання робіт по реконструкції доріг;

- ДП «Мілкіленд-Україна» щодо постачання мінеральних добрив;

- ТОВ «Феськівське» (ТОВ «Успіх-Мена») щодо придбання зерна;

- ТОВ «МалКа-транс» щодо придбання сухої молочної сироватки;

- ТОВ «Інфініт Буд» щодо улаштування фідлотів.

Як свідчить акт перевірки, відносно господарських відносин позивача з ПП «Будмаржитло», податковий орган дійшов висновків про завищення податкового кредиту по операціям із зазначеним підприємством на загальну суму 26597 грн., у тому числі за липень 2012р. на суму 1583 грн., за вересень 2012 року на суму 25014 грн., які відображені у спеціальній декларації з податку на додану вартість у відповідних періодах.

Такий висновок акту перевірки зроблено з посиланням на акт перевірки ДПІ у Солом'янському районі м.Києва від 25.04.2013р. № 1918/22-7/35806648 по ПП «Будмаржитло», за висновками якого, з посиланням на ст.ст.22, 185, 188, 198 ПК України, не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме, встановлено відсутність об'єкту оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій: підприємствами-постачальниками та підприємствами-покупцями. Тому, Конотопська ОДПІ дійшла висновку, що ПП «Будмаржитло» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту, у тому числі і ТОВ «АФ «Конотопська».

Однак, за висновком суду першої інстанції, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, вищезазначені твердження податкового органу є безпідставними, виходячи з такого.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «АФ «Конотопська» та ПП «Будмаржитло» було укладено Договір підряду по капітальному будівництву №28/05/12 від 28.05.2012р., за умовами якого ПП «Будмаржитло» зобов'язалося виконати будівельно-монтажні роботи на об'єкті «Реконструкція силосних траншей та ферм в господарстві ТОВ «АФ «Конотопська».

Під час судового розгляду було встановлено, що необхідність у проведенні будівельно-монтажних робіт з реконструкції силосних траншей та ферм, збудованих ще за радянських часів силосних траншей, в яких зберігається силос, в господарстві ТОВ «АФ «Конотопська», яке є сільськогосподарським товаровиробником, що займається вирощуванням зернових культур та розведенням великої рогатої худоби, безумовно пов'язана з господарською діяльністю позивача.

Таким чином, ТОВ «АФ «Конотопська» з метою здійснення основної господарської діяльності отримало від ПП «Будмаржитло» виконані роботи, сплатило підряднику кошти за проведення реконструкції, у зв'язку з чим отримало право на формування податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

При цьому, 1-м відповідачем не заперечувалося, що зазначений контрагент є зареєстрованою юридичною особою, котра звітує по податковим зобов'язанням.

Колегія суддів, ураховуючи індивідуальність відповідальності згідно із ст.61 Конституції України, погоджується із судом першої інстанції, що порушення певним постачальником товарів (послуг) в ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товарів (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту.

При цьому, судовою колегією враховується, що в акті перевірки (т.1 а.с.25) зазначено: факт виконання робіт ПП «Будмаржитло» засвідчено актом приймання виконаних підрядних робіт та довідками про вартість виконаних будівельних робіт і податковим органом не надано доказів відсутності зв'язку цих робіт із господарською діяльністю позивача.

Отже, колегією суддів також під час судового розгляду не встановлено порушення позивачем вимог п.185.1 ст.185, п.198.1, 198.3, 198.5 ст.198, п.201.4, 201.5 ст.201 ПК України в частині завищення податкового кредиту по операціям з ПП «Будмаржитло».

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000222311 від 11.06.2013р. в частині нарахування податку на додану вартість на суму 26597 грн. та штрафних санкцій в сумі 13298,50 грн., а також щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000762202 від 31.08.2013р. в частині нарахування штрафних санкцій за використання пільги не за призначенням та порушення ст.123 ПК України, на суму 26597 грн., є правомірними та доведеними, а тому правильно були задоволені судом першої інстанції.

Щодо висновків відповідача стосовно господарських операцій між позивачем та ПП «Будгарант-7»:

Як свідчать матеріали справи, в акті перевірки податковий орган зазначив, що ТОВ «АФ «Конотопська» було укладено договір підряду по капітальному будівництву з ПП «Будгарант-7» від 20.06.2012р. №20-06/12 про виконання робіт з реконструкції доріг в господарстві ТОВ АФ «Конотопська», яким відображено отримання вказаних послуг згідно з актом виконаних робіт та податкових накладних.

Конотопська ОПДІ зазначила в акті перевірки, що відповідно до довідки земельно-облікових даних відділу Держкомзему від 23.01.2012 року №184 ТОВ «АФ «Конотопська» використовувало землі сільськогосподарського призначення на території Попівської сільської ради, згідно з укладеними договорами оренди землі загальною площею 3336,966 га.

Податковий орган встановив, що на території господарських дворів розташовані будівлі та споруди (ферми) ТОВ АФ «Конотопська» і позивач ремонтував дороги, які розташовані на землях державної власності - землях загального користування. У зв'язку з чим податковий орган дійшов висновку про те, що ТОВ «АФ «Конотопська» не мало права з формування податкового кредиту, оскільки придбання послуг по реконструкції доріг на фермах №2 та №3 не пов'язано з господарською діяльністю позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що необхідність проведення ремонту автодороги зумовлена виробничим процесом та незадовільним станом доріг поблизу виробничих потужностей ТОВ «АФ «Конотопська». У зв'язку з цим позивач був змушений витрачати значні кошти на ремонт та обслуговування сільськогосподарської техніки, яка внаслідок незадовільних умов експлуатації швидко зношувалася та виходила з ладу.

Однак, суд першої інстанції не прийняв до уваги наведені твердження позивача і, вважаючи правомірними висновки податкового органу щодо безпідставності віднесення до податкового кредиту вартості робіт по ремонту доріг, які відносяться до земель державної власності, відмовив у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.78 Земельного кодексу України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Згідно із ст.80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю, зокрема, є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Основними завданнями ведення державного земельного кадастру згідно із ст.195 Земельного кодексу України є: забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки; застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок; запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності.

Згідно із ч.1 ст.204 Земельного кодексу України державний земельний кадастр ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Стаття 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначає Державний земельний кадастр як єдину державну геоінформаційну систему відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Відповідно до ст.38 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами.

Так, 1-й відповідач надав довідку з державної статистичної звітності про землекористування позивача, яка видана начальником відділу Держкомзему у Конотопському районі (т.2 а.с.60).

Натомість судова колегія вважає, що з огляду на вищенаведені законодавчі унормування, вказана довідка базується на статистичних даних замість даних Державного земельного кадастру, не містить меж та ідентифікуючих ознак земельних ділянок і внесення інформації про них до ДЗК, а тому довідка з державної статистичної звітності не може підміняти інформацію Державного земельного кадастру про земельні ділянки, яка надається державним реєстратором.

До того ж, в силу положень ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Водночас, в письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивача Конотопська ОДПІ зазначила, що в частині задоволених позовних вимог суд першої інстанції зробив правильні висновки, а надані позивачем докази, у тому числі про відображення вартості реконструйованих доріг на балансі підприємства та державний акт на право колективної власності на землю КСП «Конотопське», правонаступником якого є ТОВ АФ «Конотопська», є неналежними (т.3 а.с.90).

Однак, колегією суддів не можуть бути прийняті до уваги наведені твердження, оскільки вони не спростовують наданих позивачем доказів правомірності формування податкового кредиту за операціями з реконструкції доріг в господарстві.

Крім того, посилання 1-го відповідача на ст.146 Податкового кодексу України є хибним з огляду на те, що дія наведеної правової норми не поширюється на об'єкти оподаткування операцій позивача, який не є платником податку на прибуток.

Зокрема, відповідачами не надано суду доказів недійсності наведеного акту, доказів перебування реконструйованих доріг у державній власності, тобто доказів обліку цих доріг у відповідного органу державної влади - власника, що має їх ремонтувати з огляду на вимоги Закону України «Про автомобільні дороги».

Так, згідно із ст.5 Закону України «Про автомобільні дороги» автомобільні дороги поділяються на: автомобільні дороги загального користування; вулиці і дороги міст та інших населених пунктів; відомчі (технологічні) автомобільні дороги; автомобільні дороги на приватних територіях.

У той же час, в матеріалах справи міститься лист Попівської сільської ради від 18.02.2014р. №124, відповідно до якого реконструйовані позивачем дороги згідно з ст.22 Закону України «Про автомобільні дороги» відносяться до відомчих (технологічних) внутрішньогосподарських доріг ферми №№1-3.

Згідно із ст.24 Закону України «Про автомобільні дороги» відповідальність за утримання відомчих (технологічних) доріг, якість робіт і будівництва, реконструкції, проектування несуть власники вищезазначених доріг (т.3 а.с.39).

За таких обставин, відповідачами не надано належних та допустимих доказів приналежності реконструйованих доріг в господарстві ТОВ АФ «Конотопська» до земель державної власності - земель загального користування.

Попри це, не можна погодитися і з висновком суду першої інстанції про не доведення позивачем того, що потреба проведення ремонту доріг пов'язана з господарською діяльністю позивача. Адже судом першої інстанції, окрім іншого, не було враховано, що в рамках договору підряду по капітальному будівництву від 20.06.2012р. №20-06/12 ПП «Будгарант-7» виконав для позивача роботи з виконання дезінфекційного бар'єру, а також роботи з улаштування плит для прибирання навозу, що безпосередньо пов'язане із основною господарською діяльністю позивача щодо розведення великої рогатої худоби виходячи з технологічних та санітарних норм.

Колегія суддів приймає до уваги доводи позивача, що він був змушений у процесі здійснення власної господарської діяльності, враховуючи численні звернення працівників, понести витрати щодо ремонту автошляхів з метою поліпшення рентабельності власної сільськогосподарської діяльності, через незадовільний стан доріг, зокрема запобігання коштовного ремонту сільськогосподарської техніки, яка внаслідок надзвичайних умов експлуатації швидко виходила з ладу, що унеможливлювало виконання сільськогосподарських робіт у технологічні строки та з метою попередження простою техніки та збереження якості збіжжя.

Із системного аналізу пп.14.1.181 п.14.1, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6, ст.198, п.201.7, п.201.8, п.201.10 ст.201 ПК України, випливає, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. При цьому, законодавець не пов'язує право платника податку на податковий кредит із правом на землю, на якій знаходиться об'єкт оподаткування - вартість робіт з реконструкції доріг.

За таких обставин, проаналізувавши всі наявні у справі докази та вимоги податкового законодавства, судова колегія вважає помилковими твердження Конотопської ОДПІ та висновки суду першої інстанції щодо завищення позивачем податкового кредиту по операціях з реконструкції доріг, отриманих від ПП «Будгарант-7» через не пов'язаність цих робіт з господарською діяльністю ТОВ «АФ «Конотопська» для виробництва сільськогосподарської продукції. Наведені висновки податкового органу базуються на припущеннях, які не можуть бути підґрунтям для висновку про порушення позивачем п.п.201.1, 201.4, 201.6, 201.7 ст.201 ПК України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту у відповідній податковій декларації податкові накладні ПП «Будгарант-7», які не мають дефектів, що позбавляли б їх юридичної сили та доказовості.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги ТОВ АФ «Конотопська» щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000222311 від 11.06.2013р. в частині нарахування податку на додану вартість на суму 385940 грн. та штрафних санкцій в сумі 190705,00 грн., а також щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000762202 від 31.08.2013р. в частині нарахування штрафних санкцій за використання пільги не за призначенням та порушення ст.123 ПК України, на суму 384430 грн., є правомірними і, відповідно, підлягають задоволенню.

Викладене узгоджується із правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 03.12.2013р. по справі К-39536/10.

Щодо господарських операцій між позивачем та ДП «Мілкіленд-Україна», ТОВ «Феськівське (ТОВ «Успіх-Мена») і ТОВ «МалКа-транс, судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Як вбачається з акту перевірки, 1-м відповідачем встановлено, що TОB «АФ «Конотопська» сформовано податковий кредит по спеціальній декларації відповідно до податкових накладних, складених по передплаті за товари (послуги), які придбавались не для використання у виробництві сільськогосподарської продукції (не пов'язані з господарською діяльністю підприємства).

Так, у ході перевірки встановлено, що ТОВ «АФ «Конотопська» мало взаємовідносини з ДП «Мілкіленд-Україна», ТОВ «Успіх-Мена» та ТОВ «Малка-Транс».

ТОВ «АФ «Конотопська» були перераховано грошові кошти:

- ДП «Мілкіленд-Україна» за аміачну селітру та карбамід на загальну суму 6490800 грн., у тому числі податок на додану вартість 1081800грн.,

- ТОВ «Успіх-Мена» за корми на загальну суму 3851421грн., у тому числі податок на додану вартість 641903,50грн.,

- ТОВ «Малка-транс» за молочну суху сироватку на загальну суму 635199,20 грн., у тому числі податок на додану вартість 105866,55грн.

1-й відповідач вважає, що придбання зазначеної продукції не пов'язано з господарською діяльністю позивача. Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що відповідно до даних бухгалтерського обліку позивача, станом на 1 квітня 2013 року (рахунок 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками») рахується дебіторська заборгованість по проведених операціях з вищезазначеними контрагентами.

Однак, суд першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, не вважає висновки Конотопської ОДПІ в акті перевірки обґрунтованими з огляду на відсутність у справі доказів, якими б вони підтверджувалися, у тому числі судження про порушення позивачем п.209.2 ст.209, п.п.209.15.1 п.209.15 ст.209, п.198.3 ст.198 ПК України щодо формування податкового кредиту по сільськогосподарській декларації на суму ПДВ по здійснених передплатах за матеріали наведеним контрагентам.

Щодо взаємовідносин позивача з ДП «Мілкіленд-Україна», то в судовому засіданні було встановлено, що між ТОВ «АФ «Конотопська» та ДП «Мілкіленд-Україна» було укладено Договори №0108-КМ від 01.08.2012р., №КП-2-2112 від 21.12.2012р., за умовами яких останнє зобов'язалося продати, а позивач придбати мінеральні добрива, ціна, асортимент та кількість якого визначається в накладних.

Як встановлено в акті перевірки, на виконання вимог наведених договорів позивач сплатив на користь ДП «Мілкіленд-Україна» грошові кошти за придбання аміачної селітри та карбаміду, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та за фактом отримання передплати ДП «Мілкіленд-Україна» виписано податкові накладні.

Обґрунтовуючи правомірність прийнятого рішення, 1-й відповідач наголошував, що ТОВ АФ «Конотопська» за 2012 рік під весняний посів використало аміачної селітри в кількості 250,55тон, що становить 16% від кількості, яку товариство має намір придбати та за що перераховано передоплату. Тобто, податковий орган вважає, що позивач не мав необхідності на придбання такої кількості аміачної селітри виходячи з середнього показнику витрат селітри за попередній рік.

Колегія суддів відзначає, що позивач, виходячи з унормувань ст.ст.6, 43, 44 Господарського кодексу України, має право самостійно планувати обсяги посівів сільськогосподарських культур кожного року, що можуть відрізнятися від обсягів попереднього року. Підживлення рослин добривами відповідно до технологій вирощування можуть бути внесені в ґрунт кілька разів на сільськогосподарський рік з метою підвищення його родючості та обсягів врожаю для отримання прибутку. А відтак, придбання мінеральних добрив, нерозривно пов'язане з основною господарською діяльністю позивача, що займається вирощуванням сільськогосподарської продукції. Наведене спростовує припущення податкового органу, викладені в акті та запереченнях на позов.

Отже, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що ТОВ «АФ «Конотопська» здійснило передплату за поставку мінеральних добрив, отримало належним чином оформлені податкові накладні і правомірно віднесло до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені в складі передплати за добрива по операціям з ДП «Мілкіленд-Україна».

Щодо господарських операцій між позивачем та ТОВ «Феськівське» (ТОВ «Успіх-Мена»), судом першої інстанції було встановлено та підтверджено апеляційним судом, що 01 листопада 2012 року між ТОВ «Феськівське», правонаступником якого є ТС «Успіх-Мена», та позивачем було укладено Договір купівлі-продажу від 01.11.2012р., за умовами якого ТОВ «Феськівське» зобов'язалося поставити передати у власність ТОВ «АФ «Конотопська» готову продукцію сільськогосподарського виробництва.

На виконання умов договору ТОВ «АФ «Конотопська» 28.11.2012р. здійснило передплату, що підтверджується платіжним дорученням, за фактом якої ТОВ «Феськівське» було виписано на користь позивача податкову накладну, суми за якою були віднесені останнім до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Судова колегія зазначає, що враховуючи технологію ведення м'ясного скотарства, закуплена позивачем у ТОВ «Феськівське» продукція сільськогосподарського виробництва - пшениця озима, люпин кормовий, силос кукурудзяний та сінаж віко-овса безпосередньо пов'язана із основними видами господарської діяльності ТОВ «АФ «Конотопська» щодо використання для утримання великої рогатої худоби і вирощування зернових культур з метою отримання доходу.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що ТОВ «АФ «Конотопська» правомірно віднесло до складу податкового кредиту 641903,50 грн. за операціями з ТОВ «Феськівське» (ТОВ «Успіх-Мена»).

Колегія суддів апеляційної інстанції також цілком погоджується із висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог стосовно правовідносин позивача з ТОВ «МалКа-транс» з огляду на наступне.

Як свідчить матеріали справи, 01.01.2012р. між ТОВ «Малка-транс» та ТОВ «АФ «Конотопська» було укладено договір №25-12, за умовами якого ТОВ «Малка-транс» зобов'язалося передати у власність ТОВ «АФ «Конотопська» сироватку молочну суху, а остання - прийняти та оплатити цей товар.

Виконуючи умови укладеного договору, позивач сплатив на користь ТОВ «Малка-транс» грошові кошти відповідно до платіжного доручення та за фактом оплати отримав податкову накладну, суми за якою було включено до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Таким чином, ТОВ «АФ «Конотопська» правомірно віднесло до складу податкового кредиту 105866,55грн. за правовідносинами з ТОВ «Малка-транс», оскільки сироватка молочна суха безпосередньо пов'язана із господарською діяльністю позивача щодо розведення великої рогатої худоби, що використовується в якості кормів.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги ТОВ АФ «Конотопська» щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000222311 від 11.06.2013р. в частині нарахування податку на додану вартість на суму 1762476 грн. та штрафних санкцій в сумі 881238 грн., а також щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000762202 від 31.08.2013р. в частині нарахування штрафних санкцій за використання пільги не за призначенням та порушення ст.123 ПК України, на суму 1762476 грн., є доведеними і, відповідно, правомірно були задоволені судом першої інстанції.

Стосовно правовідносин між позивачем та ТОВ «Інфініт Буд», в ході розгляду справи, судом першої інстанції було встановлено таке.

ТОВ АФ «Конотопська» мало взаємовідносини з ТОВ «Інфініт Буд» на підставі договору підряду від 15.11.2012р. №15-11/12 про улаштування фідлотів на молочнотоварній фермі №3 в господарстві позивача.

За рахунок виконання будівельно-монтажних робіт ТОВ АФ «Конотопська» було здійснено передплату. Відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2013 року (форма КБ 2) ТОВ «Інфініт Буд» надано послуги ТОВ «АФ «Конотопська» по улаштуванню фідлотів на молочнотоварній фермі №3. На суму перерахованої передплати ТОВ АФ «Конотопська» отримало податкові накладні, які включено до податкового кредиту до спеціальної декларації по податку на додану вартість відповідних податкових періодів.

Обґрунтовуючи свою позицію по справі, 1-й відповідач просив суд врахувати, що відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ «АФ «Конотопська» від 26.12.2012р. було прийнято рішення про ліквідацію підприємства шляхом приєднання до СТОВ «Надія». До Єдиного державного реєстру 27.12.2012р. внесено запис про прийняття засновником ТОВ «АФ «Конотопська» рішення про припинення юридичної особи.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «АФ «Конотопська» в січні 2013 року передала основні фонди, а саме: нерухоме майно, велику рогату худобу, транспортні засоби і сільськогосподарську техніку в оренду Філії «Конотопська» СТОВ «Надія» відповідно до укладеного договору оренди.

Згідно з договором оренди нерухомого майна від 24.01.2013р., укладеного між ТОВ «АФ «Конотопська» (Орендодавець) та СТОВ «Надія» в особі Філії «Конотопська» (Орендар), передано у строкове платне користування нерухоме майно.

При цьому, 1-й відповідач звертав увагу суду на те, що умовами цього договору оренди не передбачено ремонт та поліпшення основних фондів, переданих в оренду.

Однак, визначаючись з правовою позицією щодо даної частини позовних вимог, відносно господарських операцій між позивачем та ТОВ «Інфініт-Буд» і, відповідно, щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по зазначеним операціям, суд першої інстанції виходив з наступного.

Необхідність улаштування фідлотів була зумовлена безпосередньо господарською діяльністю ТОВ «АФ «Конотопська», одним з основних видів діяльності якого є розведенням великої рогатої худоби.

При цьому, посилання 1-го відповідача на те, що позивачем згідно з укладеним договором оренди нерухомого майна від 24.01.2013р. з СТОВ «Надія» в особі Філії «Конотопська» (Орендар), передано у строкове платне користування нерухоме майно загальною балансовою вартістю 4487724,99 грн., що відповідно позбавляє права позивача на віднесення до податного кредиту сум, сплачених за виконані роботи ТОВ «Інфініт Буд», правомірно не були прийняті судом до уваги, виходячи з такого.

По-перше, договір між позивачем та ТОВ «Інфініт Буд» про улаштування фідлотів було укладено в листопаді 2012 року, передплату за виконання робіт позивачем здійснено в грудні 2012 року, тобто ще до того, як був укладений Договір оренди нерухомого майна, який датований 24.01.2013р.

Тож, не зважаючи на те, що зобов'язання сторін за договором підряду від 15.11.2012р. №15-11/12 припинено шляхом його виконання в лютому 2013 року, правовідносини сторін розпочалися ще у 2012 році. При цьому, Договором оренди нерухомого майна не встановлено заборони на поліпшення стану орендованого майна за рахунок орендодавця.

Навпаки, думка податкового органу, наведена в акті перевірки, що умовами Договору оренди нерухомого майна не передбачено ремонт та поліпшення основних фондів, суперечить ч.2 ст.776 ЦК України, відповідно до якої капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, законодавець не визначає обов'язку сторін договору найму додатково правочином врегульовувати питання ремонту речі.

По-друге, суд першої інстанції доцільно врахував, що передавальний Акт майнових прав від ТОВ «АФ «Конотопська» до СТОВ «Надія» в особі Філії «Конотопська» датовано 01.04.2013р. Отже, на момент здійснення оплати за виконання робіт та на момент виконання самих робіт вищезазначеним контрагентом у лютому 2013 року, нерухоме майно фактично перебувало у власності позивача, який прийняв рішення про ліквідацію шляхом приєднання до СТОВ «Надія».

Таким чином, позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені на користь ТОВ «Інфініт Буд» в межах оплати вартості будівельно-монтажних робіт з улаштування фідлотів на МТФ №3.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги ТОВ АФ «Конотопська» щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000222311 від 11.06.2013р. в частині нарахування податку на додану вартість на суму 413333 грн. та штрафних санкцій в сумі 206666,50 грн., а також щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000762202 від 31.08.2013р. в частині нарахування штрафних санкцій за використання пільги не за призначенням та порушення ст.123 ПК України, на суму 413333 грн., є доведеними, а тому були правомірно задоволені судом першої інстанції.

Згідно з вимогами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи мають діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначено Конституцією та законами України.

Приписи п.п.21.1.1 п.21.1 ст.21 ПК України покладають на посадових осіб контролюючих органів обов'язок дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами і нормативно-правовими актами України.

На думку колегії суддів, відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, у відповідності до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено правомірність їх рішень, що оскаржуються. Натомість позивачем, відповідно до вимог ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), доведено правомірність заявлених позовних вимог.

Виходячи із встановлених колегією суддів обставин справи та зазначених норм Податкового кодексу України, перевіривши рішення відповідачів на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про їх протиправність.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення в частині задоволення позовних вимог та знаходить позовні вимоги щодо оскарження рішень відповідачів по операціям з ПП «Будгарант-7» обґрунтованими.

Виходячи з наведеного, висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000222311 від 11.06.2013р., №0000762202 від 31.08.2013р. в частині операцій позивача з ПП «Будгарант-7», є помилковими, отже, при ухваленні постанови судом були допущені порушення норм матеріального права, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Міністерства доходів та зборів України у Сумській області №4622/10/18-28-10-01-105-38 від 19.08.2013р., яку позивач просить залишити без розгляду, колегія суддів апеляційної інстанції розцінює це як клопотання про часткове відкликання позову в реалізацію позивачем прав, передбачених ст.49 КАС України.

Відповідно до ст.11 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п.5 ч.1 ст.155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо надійшло клопотання позивача про відкликання позовної заяви.

Відповідно до положень ст.203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи заяву позивача про часткове відкликання позовної заяви, вважає за необхідне залишити без розгляду позовну заяву в цій частині.

Керуючись п.5 ч.1 ст. 155, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Конотопська" задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2013р. по справі № 818/7521/13-а в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нову постанову про задоволення позовних вимог.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області №0000222311 від 11.06.2013р. в частині нарахування 385940 грн. за основним платежем по податку на додану вартість та в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 190705 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області №0000762202 від 31.08.2013р. в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 384430 грн.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Конотопська» щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Міністерства доходів та зборів України у Сумській області №4622/10/18-28-10-01-105-38 від 19.08.2013р. - залишити без розгляду.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2013р. по справі №818/7521/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Пянова Я.В.Судді Зеленський В.В. Чалий І.С. Повний текст постанови виготовлений 19.05.2014 р.