Ухвала суду № 38801348, 15.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/451/14 Головуючий у 1-й інстанції: Тихоненко О.М. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

15 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Козелецька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Чернігівській області подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції (за текстом апеляційної скарги). Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання та положення ст. 197 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «T & V» за березень 2013 року.

За результатами перевірки складено акт № 24/17/НОМЕР_1 від 22.01.2014 року, в якому встановлено порушення позивачем ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.2, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено до сплати податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 16 600 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000101700 від 22.01.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 16 000 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000111700 від 22.01.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 4 150 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.03.2013 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Т & V» (постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів № 00102. Предметом даного договору є поставка дизельного палива, автомобільного бензину А-76, А-80, А-92, А-95, А-98, їх компонентів, фракцій, бітуму та мазуту. Постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору нафтопродукти (а.с.61-63).

В березні 2013 року ТОВ «Т & V» поставило позивачу товар, а позивач перерахував кошти на рахунок ТОВ «Т & V».

Реальність виконання господарської операції з вищезазначеним контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами, а саме: рахунком-фактурою № СФ-28-3/13 від 28.03.2013 року на суму з ПДВ 96 600,00 грн., видатковою накладною № 00000019 від 28.03.2013 року на суму з ПДВ 96 600,00 грн., податковою накладною від 28.03.2013 року № 19 на суму з ПДВ 99 600,00 грн. та квитанцією № 1 про прийняття податкової накладної в органах ДПС (а.с.67-70). Оплата за дизельне паливо підтверджується випискою банку (а.с.71-76).

Надані первинні документи відповідають всім нормам чинного законодавства, що не заперечувалось податковим органом.

Придбане позивачем дизельне паливо в подальшому використано в межах господарської діяльності, що підтверджується матеріалами справи (а.с.96-189).

У власності позивача перебувають транспортні засоби, які використовуються в межах господарської діяльності, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів (а.с.77, 79, 81, 83).

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг .

Із системного аналізу вищевикладених положень вбачається, що формування податкового кредиту є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджений факт наявності у позивача всіх бухгалтерських та інших фінансово-господарських документів (включаючи податкові накладні), що підтверджують факт здійснення господарських операцій з контрагентами та оформлені згідно вимог чинного в Україні законодавства.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент здійснення вказаних правовідносин, контрагент позивача був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платник податку та йому присвоєно індивідуальний податковий номер.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем були реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з контрагентом, який на момент здійснення господарської діяльності був зареєстрований як платник податку на додану вартість, то податкові повідомлення-рішення винесено податковим органом безпідставно та необґрунтовано.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Окружного Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.