Постанова № 38801297, 15.05.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2014 р. Справа№ 42/657

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

секретар Джужа Р.Є.

за участю представників:

від позивача - Іващенко О.В. (представник за довіреністю)

від відповідача - Несін Л.П. (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд"

на рішення господарського суду міста Києва

від 05.03.2013 р. у справі №42/657 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд"

про стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання 221094,34 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут "Київенерго" (в подальшому перейменовано в Публічне акціонерне товариство "Київенерго") звернулась до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" заборгованості за договором про постачання теплової енергії у гарячій воді №210003 від 16.07.2001 р. 167594,94 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 44778,47 грн. - інфляційної складової боргу, 8720,93 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлену теплову енергію згідно умов Договору про постачання теплової енергії у гарячій воді №210003 від 16.07.2001 р., спожиту за період з 01.11.2006 р. по 01.11.2009 р., внаслідок чого і виникла заборгованість.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.03.2013 р. у справі №42/657 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34, код 31454734) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І Франка, 5, код 00131305) 141403,25 грн. боргу, 39243,92 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 8126,37 грн. три проценти річних з простроченої суми, 1887,74 грн. витрат по оплаті державного мита, 201,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У позові в іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.03.2013 р. у справі №42/657 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2013 р. прийнято апеляційну скаргу Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" до провадження та призначено розгляд справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2013 р. у справі №42/657 призначено судову економічну експертизу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2013 р. зупинено апеляційне провадження у справі №42/657 до закінчення проведення судової економічної експертизи.

04.12.2013 р. до Київського апеляційного господарського суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання №7692/13-45 від 29.11.2013 р., в якому зазначено про необхідність надання Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" та ПАТ "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбуд Київенерго" експертам в розпорядження належним чином засвідчені копії документів, перелік яких викладено в клопотанні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 р. апеляційне провадження у справі №42/657 поновлено, розгляд клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів призначено на 16.01.2014 р., зобов'язано сторін надати Київському апеляційному господарському суду додаткові матеріали, перелік яких викладено в клопотанні судового експерта Чуян Н.О. про надання матеріалів, необхідних для проведення судово-економічної експертизи №7692/13-45.

На виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 р., 15.01.2014 р. до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові матеріали витребовувані судовим експертом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2014 р. провадження у справі Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" зупинено до закінчення проведення судової експертизи, призначеної ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2013 р. у справі №42/657.

28.02.2014 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Київського апеляційного господарського суду надійшов висновок судово-економічної експертизи за №7692/13-45 від 24.02.2014 р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 р. змінено склад колегії суддів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 р. апеляційне провадження у справі №42/657 поновлено, розгляд справи призначено на 13.03.2014 р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2014 р. змінено склад колегії суддів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 р. розгляд справи №42/657 відкладено на 17.04.2014 р.; повторно зобов'язано позивача надати Київському апеляційному господарському суду письмові пояснення по суті спору, детальний та обґрунтований розрахунок заборгованості, з урахуванням висновку експерта; повторно зобов'язано відповідача надати Київському апеляційному господарському суду письмові пояснення по суті спору, детальний та обґрунтований контррозрахунок заборгованості, з урахуванням висновку експерта.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 17.04.2014 р. відповідно до ст. 77 ГПК України, було оголошено перерву до 15.05.2014 р., зобов'язано позивача надати Київському апеляційному господарському суду до 12.05.2014 р. детальний та обґрунтований розрахунок заборгованості (основний борг, інфляційна складова боргу та 3% річних), з урахуванням висновку експерта, а саме: визначеної експертом загальної вартості поставленої та спожитої відповідачем теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання в рамках договору №21-0003 від 16.07.2001 р. за період з 01.11.2006 р. по 01.11.2009 р., яка становить 484416,88 грн.; зобов'язано відповідача надати Київському апеляційному господарському суду до 12.05.2014 р. детальний та обґрунтований контррозрахунок заборгованості (основний борг, інфляційна складова боргу та 3% річних), з урахуванням висновку експерта, а саме: визначеної експертом загальної вартості поставленої та спожитої відповідачем теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання в рамках договору №21-0003 від 16.07.2001 р. за період з 01.11.2006 р. по 01.11.2009 р., яка становить 484416,88 грн.

В судовому засіданні 17.04.2014 р. представниками сторін заявлено клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги, на підставі ст.69 ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2014 р. клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги задоволено. Продовжено строк розгляду апеляційної скарги Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" у справі №42/657 на п'ятнадцять днів.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.03.2013 р. у справі №42/657 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 05.03.2013 р. у справі №42/657 - без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

16.07.2001 р. між позивачем, як правонаступником Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго", та відповідачем укладено договір №210003 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води до належних відповідачу будинків згідно списку для потреб опалення та гарячого водопостачання, а останній - щомісячно оплачувати вартість спожитої теплової енергії на умовах договору.

Згідно з п. 2.3.1 Договору, відповідач зобов'язався додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Відповідно до п.2.1. Договору при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, Положенням про Держенрегоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно додатку №1 до договору, позивач відпускає теплову енергію в гарячій воді в межах 6124,00 Гкал/рік, зазначена теплова енергія розподіляється по кварталам року.

Пунктом 3 додатку до договору передбачено, що зменшення заявленого споживання теплової енергії за ініціативою абонента оформлюється як додатком до договору, за місяць до початку відповідного кварталу.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про зміну погодженого сторонами обсягу споживання теплової енергії.

Виходячи зі змісту п. 4 додатку №1 до Договору дата зняття абонентом показників приладів обліку - по 25 число поточного місяця; надання звіту в РВТ №3 - не пізніше 28 числа. При відсутності звіту розрахунок виконується згідно максимальних договірних навантажень.

Додатком № 4 до договору сторони погодили, що відповідач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі теплозбуту №3 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки останній повертає в РВТ).

Позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 167594,94 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію за період з 01.11.2006 р. по 01.11.2009 р., 44778,47 грн. - інфляційної складової боргу, 8720,93 грн. - 3 % річних, у зв'язку з невиконанням зобов'язань щодо оплати теплової енергії за договором № 4540055 від 08.12.2003 р. та додатками до нього.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України).

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наявних в матеріалах справи вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач порушив зобов'язання щодо строків та порядку розрахунку за спожиту теплову енергію.

Згідно наданого до позовної заяви розрахунку сума заборгованості складає 167594,94 грн. При цьому, судом встановлено, що нарахування заборгованості за постачання теплової енергії за спірний період позивач здійснював згідно тарифів, затверджених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №1780/1 від 25.12.2008 р., №127, №128 від 05.02.2009 р.

Відповідно до ч. 6 ст.276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Виходячи зі змісту ст. 20 Закону України „Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (ч.2 ст.32 Закону України „Про житлово-комунальні послуги").

Указами Президента України № 1199/2008 від 24 грудня 2008 р., №65/2009 від 03 лютого 2009 року розпорядження Київської міської державної адміністрації №1780/1 від 25.12.2008 року, №127, №128 від 05.02.2009 р. скасовані як такі, що суперечить Конституції, Законам України, актам Кабінету Міністрів України.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

До 1 грудня 2008 року тарифи на теплову енергію, що виробляються позивачем були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007 року в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007 року.

Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27 листопада 2008 року про втрату чинності розпорядження № 86 від 31 січня 2007 року скасоване.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 230 від 2 березня 2009 року з 10 лютого 2009 року поновлено дії розпорядження № 86 від 31 січня 2007 року в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007 р.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що нарахування позивачем заборгованості за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями №1780/1 від 25.12.2008 р., №127, №128 від 05.02.2009 р. суперечить законодавству; при здійсненні розрахунків за спірний період необхідно застосовувати тарифи, затверджені розпорядження Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007 року в редакції розпорядження №715 від 18 червня 2007 р.

Суд апеляційної інстанції погоджується із здійсненим судом першої інстанції перерахунком заборгованості за спірний період, за тарифами згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007 року в редакції розпорядження №715 від 18 червня 2007 р., відповідно до якого вартість поставленої позивачем у період з 01.11.2006 р. по 01.11.2009 р. теплової енергії становить 463999,46 грн.

Як вбачається з висновку судово-економічної експертизи за №7692/13-45 від 24.02.2014 р. експертом не видається за можливе визначити вартість спожитої КП «Спецжитлофонд» теплової енергії за договором у період з 01.11.2006 р. по 01.10.2009 р. В той же час, за результатами дослідження облікових карток КП «Спецжитлофонд», експертом визначена загальна вартість поставленої та спожитої відповідачем теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання в рамках договору №21-0003 від 16.07.2001 р. за період з 01.11.2006 р. по 01.11.2009 р. становить 484416,88 грн. (3860,59343 Гкал). За результатами дослідження відомостей обліку споживання теплової енергії відповідачем експертом встановлено, що за період з листопада 2006 р. по листопад 2009 р. кількість спожитої теплової енергії становить 2820,84 Гкал та 132096,70 м.куб.

Згідно ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Поданим позивачем розрахунком та його поясненнями стверджується, що одержана теплова енергія оплачена відповідачем у загальному розмірі 322596,21 грн.

Доказів належної оплати за договором суду не надано.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання по оплаті за договором, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 141403,25 грн. основного боргу. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу необхідно відмовити.

Крім суми основного боргу позивач просив стягнути з відповідача 44778,47 грн. - інфляційної складової боргу, 8720,93 грн. - 3 % річних, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором №210003 від 16.07.2001 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до умов договору та чинного законодавства України, враховуючи те, що відповідач у встановлений договором №210003 від 16.07.2001 р. строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, у позивача наявні правові підстави вимагати стягнення з відповідача за порушення грошового зобов'язання інфляційних втрат, трьох відсотків річних.

Враховуючи часткове задоволення суми основного боргу, позовна вимога про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у розмірі 39243,92 грн. інфляційних втрат та 8126,37 грн. три проценти річних.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 05.03.2013 р. у справі №42/657 - без змін.

2. Матеріали справи №42/657 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді О.М. Гаврилюк

А.Г. Майданевич