Рішення № 38801154, 13.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3871/14 13.05.14

За позовом Заступника Білоцерківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Військової частини А3122 Міністерства оборони України

до Концерну "Техвоєнсервіс"

про стягнення 16 060,00 грн.

Суддя Ярмак О.М.

Представники :

Від прокурора: Гуменюк Я.В. за посв. № 023212

Від позивача: Козакевич Д.Г. за дов.

Від відповідача : Гуща В.О. за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Заступник Білоцерківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Військової частини А3122 Міністерства оборони України до Концерну "Техвоєнсервіс" про стягнення 10950,00 грн. пені, 5110,00 грн. штрафу за 150 діб прострочення терміну виконання послуг по договору про надання послуг за кошти Державного бюджету № 130 від 25.10.2012р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до умов укладеного між позивачем та відповідачем договору № 130 від 25.10.2012р. Концерн "Техвоєнсервіс" зобов'язався надати позивачу послуги в строк до 20 грудня 2012 року, які фактично були виконані 21 травня 2013 року, тобто з простроченням на 150 діб.

Відповідач позов не визнає, у відзиві на позовну заяву вказує про належне виконання своїх зобов'язань по договору, зазначає, що факт наданих обумовлених послуг та відсутність будь-яких претензій з боку позивача підтверджується підписаними між сторонами Актом приймання-передачі виконаних робіт; Актом приймання наданих послуг № 130/1, Актом звіряння розрахунків. Стверджує, що позивачем пропущено скорочений строк позовної давності на пред'явлення вимог про стягнення штрафних санкцій по договору відповідно до ч. 1 ст. 258 ЦК України, що є підставою для відмови у позові.

У судовому засіданні 15.04.2014р. представник відповідача подав заяву про застосування строків позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій у даній справі.

У судовому засіданні 13.05.2014р. представник позивача позовні вимоги прокурора підтримав, представник відповідача проти позову заперечував.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача та відповідача, господарський суд в с т а н о в и в:

25 жовтня 2012р. між позивачем - Військовою частиною А3122 (замовник за договором) та відповідачем - Концерном "Техвоєнсервіс" (виконавець за договором) був укладений договір № 130 про надання послуг за кошти Державного бюджету, згідно якого відповідач зобов'язався надати послуги з капітального ремонту спеціального автомобіля ГАЗ-32213 1-од за кодом 50.20.2 згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016-97, а замовник - прийняти та оплатити ці послуги. Виконавець установлює на автомобіль нові автомобільні шини, кондиціонер, акумуляторну батарею, гучномовець та світловий маячок.

Відповідно до п.2.1 договору, ремонтні роботи (послуги) проводяться на виробничих потужностях виконавця у відповідності до вимог нормативно-технічної документації на капітальний ремонт. Автомобілі для надання послуг передаються виконавцю за нарядом, виданим службою постачання замовника по формі Ф:200 встановленій наказом МОУ № 690 від 04.12.2010 року, укомплектованими, з заповненою належним чином на день передачі виконавцю робочою та пономерною документацією.

Згідно п.2.2 договору, приймання-передача автомобілів здійснюється у відповідності з нормативно-технічної документації на здачу в ремонт і видачу із ремонту військової техніки, приймання послуг здійснюється відділом технічного контролю підприємства виконавця та комісією військової частини.

Відповідно до п. 2.14 договору встановлено строк надання послуг до 20.12.2012р.

Пунктом 6.2 договору визначено, що за порушення строків надання послуг виконавець сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості ненаданих послуг, але не менше подвійної облікової ставки НБУ на момент невиконання зобов'язання, в яких допущено прострочення виконавця за кожний день прострочення.

Посилаючись на порушення відповідачем строків поставки товару по договору прокурор просить стягнути з відповідача 10950,00 грн. пені, 5110,00 грн. штрафу, передбачених п. 6.2 договору.

В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що Довідкою дослідження законності здійснення обліку, збереження, використання та списання техніки і майна номенклатури автомобільної та медичної служб Аудиту відповідності ресурсного забезпечення (розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня) військової частини А 3122 м.Біла Церква Київської області, встановлено, що умови договору № 130 від 25.10.2012р. були виконані лише 21.05.2013 року, що підтверджено прийомо-здаточним актом № 2 на прийомку з капітального ремонту автомобіля ГАЗЕЛЬ-32313 шасі 0017260, виконавцем прострочено термін виконання послуг по договору № 130 від 25.10.2012р. Довідкою визначено зобов'язання виконавця щодо відшкодування штрафних санкцій за прострочення терміну надання послуг та неякісне проведення робіт на суму 32 167,00 грн.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.2.5 договору, після надання послуг, одночасно із затвердженням приймально-здавального Акту на автомобілі, затвердженого виконавцем та представником замовника командиром військової частини оформлюється Акт приймання послуг, який затверджується виконавцем та замовником.

Умовами п.2.6 договору визначено, що датою виконання послуг виконавцем за даним договором є дата затвердження Акту приймання послуг замовником та приймально-здавального Акту автомобіля, затвердженого представником замовника командиром військової частини. Датою виконання зобов'язань замовником є дата повного розрахунку виконавцем за умовами даного договору.

До позовної заяви прокурором в якості доказів прострочення зобов'язань за договором надано Акт приймання-передачі виконаних робіт на суму 73 000,00 грн., Акт приймання наданих послуг № 130/1.

Вказані акти не містять дати, але в Акті № 130/1 вказано рік - 2012р. та наявна відмітка Держказначейства про реєстрацію та взяття на облік 26.12.2012р.

Крім того, сторонами станом на 01.01.2013р. здійснено звірку розрахунків та складено і підписано 09.01.2013р. Акт звіряння розрахунків до договору № 130 від 25.10.2012р., згідно якого кредиторська та дебіторська заборгованість між сторонами відсутня («0,00») та зафіксовано, що послуг надано на суму 73 000,00 грн.

Отже, вказані акти не підтверджують порушення відповідачем строків виконання послуг по капітальному ремонту автомобіля.

Прийомо-здавальний акт № 2 на приймання із капітального ремонту автомобіля від 21.05.2013р. не затверджений в установленому порядку посадовими особами сторін договору, не містить посилань на договір.

Повідомлення № 224 про виклик представника постачальника від 05.06.2013р. також не містить посилань на несвоєчасне виконання послуг з капітального ремонту по договору № 130, а лише фіксує, що двигун в неробочому стані, при цьому причини виходу двигуна з ладу не вказані.

Умовами п.2.10 договору передбачено право замовника перевіряти хід і якість виконання послуг, здійснювати вибірковий контроль дотримання технологічного процесу при виконанні умов договору, без втручання в оперативно-господарську діяльність виконавця.

Докази реалізації замовником передбаченого п. 2.10 договору права здійснювати перевірки якості отриманих послуг у матеріалах справи відсутні.

Згідно зі статтею 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Доказів висловлення позивачем зауважень щодо якості, строків виконання наданих відповідачем послуг, суду не надано.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує факту наявних несправностей, які виникли при експлуатації вже переданого та переобладнаного автомобіля ГАЗ-32213, проте вказує, що дані недоліки були усунені за рахунок Концерну "Техвоєнсервіс".

Таким чином, вказані акти не є належними доказами підтвердження наявності порушення строків виконання послуг відповідачем.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В даному випадку, це стосувалося прокурора та позивача, які мали довести суду факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 130 від 25.10.2012р, а саме прострочення зобов'язання з виконання послуг.

Надана прокурором Довідка дослідження законності здійснення обліку, збереження, використання та списання техніки і майна номенклатури автомобільної та медичної служб Аудиту відповідності ресурсного забезпечення (розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня) військової частини А 3122 м.Біла Церква Київської області не є належним доказом прострочення виконання зобов'язання в розумінні ст. 34 ГПК України та не позбавляє прокурора процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.

Відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності.

Частиною першою статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Суду не доведено та не надано належних доказів порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

За таких обставин, проаналізувавши положення чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", підлягають стягненню з позивача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Військової частини А3122 Міністерства оборони України (09100, Київська область, м.Біла Церква, бульвар 50 річчя Перемоги, 109, код ЄДРПОУ 07881676) в доход Державного бюджету України 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя О.М. Ярмак

Повне рішення складено 20.05.2014р.