Рішення № 38801063, 13.05.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2014 р. Справа № 911/1171/14

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1;

до Дочірнього підприємства «Промтехпостач»;

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2;

про стягнення 21 000,00 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача : ОСОБА_3 (довіреність б/н від 04.02.2014 р.);

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "Промтехпостач" та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 21 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.04.2014 року порушено провадження у справі № 911/1171/14 та призначено до розгляду на 23.04.2014 року.

23.04.2014 року через канцелярію суду від відповідача 2 надійшла заява про розгляд справи без його участі.

В судове засідання, яке відбулось 23.04.2014 року представники відповідачів не з'явилися, вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 07.04.2014 року не виконали, про причини неявки в судове засідання відповідач 1 суд не повідомив, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 13.05.2014 року і зобов'язано сторін виконати вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 07.04.2014 року.

В судовому засіданні 13.05.2014 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідачі у судове засідання 13.05.2014 року повторно не з'явилися, про причини неявки господарський суд не повідомили, письмовий відзив на позов та витребувані судом документи не надали.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання відповідачів суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідачів не надходило, суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

21.12.2012 року Дочірнє підприємство "Промтехпостач" (відповідач-1) подало заявку на транспортно-експедиторське обслуговування (далі - Заявка) Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (позивач) на суму 21 000,00 грн.

Відповідно до вищевказаної заявки відповідач - 1 просив позивача здійснити перевезення 20 тон смоли літейної, перевезення здійснити водієм - ОСОБА_4 на автомобілі Вольво № НОМЕР_3/НОМЕР_4 по маршруту м. Нижній Тагіл (Росія) - м. Суми (Україна) - м. Маріуполь. Дата загрузки, згідно заявки, 24- 25.12.2013 року. Строк доставки - м. Суми 12.2012 року. Ціна за дане перевезення: від м. Нижній Тагіл - до т/п Суджа - 17 000,00 грн., т/п Суджа - м. Суми - м. Маріуполь (територія України) - 4 000,00 грн.

Факт надання послуг підтверджується Актом надання послуг № 3 від 04.01.2013 року, за яким позивачем було надано послуги з організації перевезення вантажу за маршрутом м. Нижній Тагіл (Росія) - м. Суми (Україна), що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) А № 0460993 (копії наявні в матеріалах справи).

Також позивачем було виставлено відповідачеві-1 рахунок на оплату № 3 від 04.01.2013 року на суму 21 000,00 грн. (копія наявна в матеріалах справи).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вищевказане перевезення вантажу відбулося.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України визначено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами був укладений правочин, що за своєю правовою природою має ознаки договору про надання послуг транспортного-експедирування, укладеного в усній формі.

Згідно п. 1-2 ч. 1 ст. 929 ЦК України, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про транспортну-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Як визначено ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Частиною 2 ст. 12 Закону України "Про транспортну-експедиторську діяльність" визначено, що клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З аналізу вказаної статті вбачається, що цивільно-правові зобов'язання можуть бути і без визначеного строку виконання, або цей строк визначається моментом пред'явлення вимоги. В такому випадку кредитор має право вимагати виконання зобов'язання, а боржник відповідно виконати зобов'язання в будь-який час. Загальним правилом виконання такого зобов'язання є правило, що боржник має виконати свій обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення кредитором вимоги. Тобто пред'явлення кредитором вимоги є тільки початком строку виконання, і виконання боржником обов'язку в будь-який день семиденного строку буде вважатися належним виконанням, оскільки боржник буде вважатися таким, що порушив умову про строк виконання, а кредитор відповідно отримує право звертатися за захистом свого порушеного права до суду тільки на восьмий день після пред'явлення вимоги. Відлік семиденного строку починається з наступного дня після пред'явлення кредитором вимоги за загальним правилом обчислення строків (ст. 253 ЦК).

25.04.2014 року кур'єрською службою "Грандекс Україна" була доставлена від позивача відповідачу 1 вимога б/н від 24.02.2014 року про сплату 21 000,00 грн. та рахунок на оплату № 3 від 04.01.2013 року, що підтверджується накладною кур'єрської служби "Грандекс Україна" (копія наявна в матеріалах справи), але відповідач-1 25.02.2014 року безпідставно відмовився від прийняття зазначеної кореспонденції, що підтверджується довідкою кур'єрської служби "Грандекс Україна" б/н від 05.03.2014 року (копія наявна в матеріалах справи).

Таким чином, враховуючи надіслання позивачем відповідачу-1 вимоги про оплату, граничний термін оплати наданих послуг з перевезення припав на 05.03.2014 року.

Однак, відповідач - 1 свої зобов'язання своєчасно та в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим, у нього виникла заборгованість перед позивачем за здійснення транспортно-експедиційного обслуговування в сумі 21 000,00 грн.

Факт надання послуг з перевезення вантажу у міжнародному сполученні та їх вартість відповідачем-1 не заперечені та не спростовані.

Крім того, 11.12.2013 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (кредитор за договором, позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (поручитель за договором, відповідач-2 у справі) було укладено договір поруки б/н (далі-Договір поруки), відповідно до п.1 Договору поруки, поручитель поручається перед кредитором за повне виконання боржником кредитора свого обов'язку.

Відповідно до п. 1.2 Договору поруки обов'язком боржника кредитора, являється, зокрема сплата суми боргу 21 000,00 грн., яка виникла в результаті укладення 21.12.2012 року заявки на транспортне-експедиторське обслуговування між кредитором та боржником. (п.1.2.1. Договору).

Статтею 553 Цивільного кодексу України зазначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч.2 ст.553 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1. ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач заявив вимогу про стягнення заборгованості з відповідачів, при цьому визначив частки, які підлягають стягненню з відповідача-1 в сумі 20 900,00 грн. та солідарно з відповідачів в сумі 100,00 грн., що відповідає ч. 1 ст. 543 ЦК України.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідачів суми боргу за надані послуги в розмірі 21 000,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідачів в повному обсязі в частках, пропорційно розміру задоволених позовних вимог щодо кожного відповідача.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Промтехпостач" (40022, м. Суми, вул. Псільська, 26, код 23819984) на користь ОСОБА_1 (94502, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 20 900,00 (двадцять тисяч дев'ятсот) грн. основного боргу, 1 821, 29 (тисяча вісімсот двадцять одна) грн. судових витрат.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства "Промтехпостач" (40022, м. Суми, вул. Псільська, 26, код 23819984) та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2) солідарно на користь ОСОБА_1 (94502, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 100,00 (сто) грн. основного боргу, 5,71 (п'ять) грн. судових витрат.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 19.05.2014 р.

Суддя Т.П. Карпечкін