Постанова № 38800976, 13.03.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

13 березня 2014 року Справа № 814/228/14

м. Миколаїв

09:55

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання : Єрзікова О.М..,

представника позивача: Шередеки С.М.,

представника відповідача: Костюкова Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю Холдинг «АГРО-ЮГ», вул. Космонавтів, 61-В, оф. 408, м. Миколаїв, 54028 до відповідача:Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028 про:визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 30.08.2013 № 0001742202 і № 0001752202, Керуючись статтями 11, 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Холдинг «АГРО-ЮГ» на користь держави судовий збір в сумі 4384,80 грн.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

13 березня 2014 року Справа № 814/228/14

м. Миколаїв

09:55

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання : Єрзікова О.М..,

представника позивача: Шередеки С.М.,

представника відповідача: Костюкова Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю Холдинг «АГРО-ЮГ», вул. Космонавтів, 61-В, оф. 408, м. Миколаїв, 54028 до відповідача:Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028 про:визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 30.08.2013 № 0001742202 і № 0001752202, Товариство з обмеженою відповідальністю Холдинг «Агро-Юг» (надалі - Товариство або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати прийняті 30.08.2013 Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (надалі - ДПІ або відповідач) податкових повідомлень-рішень № 0001742202 і № 0001752202.

В обґрунтування позову Товариство вказало, що висновки ДПІ про допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства ґрунтуються на актах про неможливість проведення зустрічної звірки (щодо постачальників Товариства), які не є носіями податкової інформації, а також те, що доводи відповідача про недоліки первинних документів, на підставі яких Товариство сформувало показники податкових декларацій, є безпідставними.

ДПІ надала письмові заперечення проти адміністративного позову (т. с. 1, ар. 101-103), в яких, з посиланням на висновки акта перевірки, просило у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник Товариства вимоги позову підтримав, представник ДПІ проти задоволення позову заперечував.

13.03.2014 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

З 29.07.2013 по 06.08.2013 ДПІ провела позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 16.06.2010 по 30.06.2013, валютного та іншого законодавства за період з 16.06.2010 по 30.06.2013, результати якої оформила актом від 13.08.2013 № 40/22-200/37157363 (надалі - Акт, т. с. 1, ар. 17-82).

Відповідно до Акта, Товариство порушило пункт 185.1 статті 185, пункт 188.1 статті 188, пункти 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, наслідком чого стало заниження податку на додану вартість на суму 367 049 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 30.08.3013 № 0001752202 (надалі - Рішення № 1, т. с. 1, ар. 12, 14) ДПІ, з посиланням на підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 і абзац 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, збільшила суму грошового зобов'язання Товариства з ПДВ на 458 811,25 грн. (на 367 049 грн. - за основним платежем, на 91 762,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Також, відповідно до Акта, Товариство порушило пункт 138.1, підпункти 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, наслідком чого стало заниження податку на прибуток на суму 440 348 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 30.08.2013 № 0001742202 (надалі - Рішення № 2, т. с. 1, ар. 13, 14) ДПІ, з посиланням на підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзац 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, збільшила суму грошового зобов'язання Товариства з податку на прибуток на 550 435 грн. (на 440 348 грн. - за основним платежем, на 110 087 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

На думку ДПІ, Товариство безпідставно включило до податкового кредиту суму ПДВ, що був сплачений у складі вартості послуг на користь ПП «Південна транспортно-логістична компанія «НОВА» (45 469,29 грн.), ПП «Юг Инвест» (180 588,46 грн.), ТОВ «Карбон-Юг» (140 991,85 грн.). Також, як вказала ДПІ, під час перевірки не були підтверджені витрати Товариства, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування (витрати на збут), за результатами господарських операцій з ТОВ «Універсальна Торгівельна Компанія «Лотос» (443 302,22 грн.), ПП «Південна транспортно-логістична компанія «НОВА» (227 346,55 грн.), ПП «Юг Инвест» (902 942,30 грн.), ТОВ «Карбон-Юг» (704 958,71 грн.).

Детальна інформація щодо господарських операцій зазначена у позовній заяві, у поясненнях Товариства від 12.02.2014 (т. с. 1, ар. 109-118) і від 12.03.2014 (т. с. 3, ар. 138-143).

Так, згідно з поясненнями позивача, ТОВ «УТК «Лотос» надало маркетингові послуги та послуги з експедирування вантажу; ПП «Південня транспортно-логістична компанія «НОВА» - послуги з перевезення вантажу; ПП «Юг Инвест» - послуги з перевезення вантажу; ТОВ «Карбон-Юг» - послуги з перевезення вантажу та експедиторські послуги.

ТОВ «УТК «Лотос» здійснило для Товариства пошук постачальників пшениці, кукурудзи та люпину (маркетингові послуги по вивченню ринку продавців сільськогосподарської продукції). Придбані у цих продавців товари позивач реалізував ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» і ТОВ «ЮГЕКОТОП», при цьому перевезення товарів здійснювали ПП «Південна транспортно-логістична компанія «НОВА», ПП «Юг Инвест» і ТОВ «Карбон-Юг». Крім того, позивач сплатив на користь ТОВ «УТК «Лотос» і ТОВ «Карбон-Юг» вартість послуг транспортного експедирування, що пов'язані з послугами з перевезення.

Згідно з договором від 25.07.2012 № 27 (т. с. 2, ар. 234-247) ТОВ «УТК «Лотос» прийняло на себе зобов'язання від власного імені та за рахунок Товариства організувати експедирування вантажів. Вартість послуг договором не визначена. На підтвердження виконання договору позивач надав акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) і рахунок (т. с. 2, ар. 244-245).

Згідно з договором від 10.08.2012 № 49 (т. с. 2, ар. 238-241) ТОВ «УТК «Лотос» прийняло на себе зобов'язання надати Товариству послуги «… по проведению маркетинговых исследований по направлениям, интересующим Заказчика…». Предметом маркетингових досліджень, як вказано в договорі, є «… перспектива закупок и реализация сельскохозяйственной продукции в условиях существующего рынка…». Вартість послуг договором не визначена; результати досліджень мали надаватися в усній формі. На підтвердження виконання договору позивач надав акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) і рахунок (т. с. 2, ар. 242-243).

Згідно з договором від 06.08.2012 № 34 (т. с. 3, ар. 17-19) ПП «Південна транспортно-логістична компанія «НОВА» прийняло на себе зобов'язання «… здійснити перевезення та експедирування ввіреного йому вантажу (згідно з транспортною накладною) у пункт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі …». Вартість послуг договором не визначена. На підтвердження виконання договору позивач надав податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортні накладні (т. с. 3, ар. 20-59).

Згідно з договором про надання послуг від 20.09.2012 № 69 (т. с. 1, ар. 135-137), ПП «Юг Инвест» прийняло на себе зобов'язання надавати Товариству послуги з перевезення вантажів «… як самостійно, так і з залученням третіх осіб … експедиторські послуги по перевезенню сільськогосподарської продукції …». Вартість послуг договором не визначена. На підтвердження виконання договору позивач надав податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортні накладні (т. с. 1, ар. 138-233, т. с. 2, ар. 1-23).

Згідно з договором про надання послуг від 28.09.2012 № 9 (т. с. 2, ар. 61-63), ТОВ «Карбон-Юг» прийняло на себе зобов'язання «… здійснити перевезення та експедирування ввіреного йому вантажу (згідно з транспортною накладною) у пункт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі …». Вартість послуг договором не визначена. На підтвердження виконання договору позивач надав податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортні накладні (т. с. 2, ар. 66-111, 113-139).

Як пояснив позивач, підтвердженням надання послуг транспортного експедирування є ті ж самі товарно-транспортні накладні, що були надані в якості доказів надання послуг з перевезення вантажів.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є зокрема операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Як вказано у пункті 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Як вказано у підпункті 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг (витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; витрати на транспортування готової продукції між складами підрозділів підприємства; інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг), є витратами операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платник податків зобов'язаний вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вказаними вище документами.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складено документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Суд зазначає, що в жодній з наданих позивачем товарно-транспортних накладних не міститься інформації про контрагентів позивача - перевізників (ПП «Південна транспортно-логістична компанія «НОВА», ПП «Юг Инвест», ТОВ «Карбон Юг») і про те, що вантажі експедирувало ТОВ «УТК «Лотос».

Самі ТТН не відповідають вимогам, що викладені у Правилах перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Документів, які б підтверджували будь-який зв'язок між фактичними перевізниками (особами, які вказані у ТТН) і контрагентами Товариства, а також між сумами, що були сплачені як вартість послуг транспортного експедирування, та сумами, що були сплачені як вартість послуг з перевезення вантажів, позивач не надав.

За таких обставин суд вважає, що надані Товариством акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не є первинними документами у розумінні пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України.

Позивач не довів факт надання ТОВ «УТК «Лотос» маркетингових послуг (як вказано вище, згідно з договором, результати досліджень доводилися до відома Товариства в усній формі). Крім того, витрати на «пошук постачальників» не є витратами на збут, про які зазначено у підпункті 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає обґрунтованими висновки ДПІ про те, що позивач не мав законних підстав для відображення у податкових деклараціях результатів господарських операцій з ТОВ «Універсальна Торгівельна Компанія «Лотос», ПП «Південна транспортно-логістична компанія «НОВА», ПП «Юг Инвест», ТОВ «Карбон-Юг».

За таких обставин вимоги Товариства про визнання протиправними і скасування Рішень задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Холдинг «АГРО-ЮГ» на користь держави судовий збір в сумі 4384,80 грн.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна

Постанова оформлена у відповідності до статті160 КАС України

та підписана суддею 31 березня 2014 року