Ухвала суду № 38796773, 28.03.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

28 березня 2014 року Справа № 5013/241/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Панової І.Ю.,суддів:Козир Т.П., Кота О.В., Малетича М.М., Могил С.К.,розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 19.12.2013у справі№ 5013/241/12за заявоюФізичної особи - підприємця ОСОБА_6доФізичної особи - підприємця ОСОБА_7про визнання банкрутом, В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 01.08.2013 у справі №5013/241/12 у задоволенні клопотання ліквідатора, арбітражного керуючого Дьорка А.М. про надання згоди судом на продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення відмовлено; визнано необґрунтованою скаргу кредитора - Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", від імені та в інтересах якого діє філія "Придніпровське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на дії ліквідатора арбітражного керуючого Дьорка А.М.; відмовлено в задоволенні вимоги кредитора про усунення арбітражного керуючого Дьорка А.М. від виконання ним обов'язків ліквідатора банкрута; відмовлено в задоволенні клопотання кредитора -Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", від імені якого діє філія "Придніпровське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про витребування доказів в порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з уточненнями; в задоволенні заяви кредитора - Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в частині забезпечення позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.09.2013 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк"Фінанси та Кредит" в особі філії "Придніпровське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" задоволено частково, ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 01.08.2013 в частині визнання необґрунтованою скарги №632 від 21.06.2013 року на дії ліквідатора арбітражного керуючого Дьорка А.М. скасовано, задоволено скаргу на дії ліквідатора арбітражного керуючого Дьорка А.М.; зобов'язано арбітражного керуючого Дьорка А.М. терміново внести зміни до реєстру кредиторів суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_7, виключивши з нього грошові вимоги громадянина ОСОБА_9 в розмірі 2900000 грн. (V черга) та громадянина ОСОБА_10 в розмірі 2600000 грн. (V черга); зобов'язано господарський суд Кіровоградської області вирішити питання щодо припинення повноважень ліквідатора арбітражного керуючого Дьорка А.М. та призначення у даній справі іншого ліквідатора в установленому порядку. В частині оскарження ухвали господарського суду Кіровоградської області від 01.08.2013 щодо відмови в задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про витребування доказів в порядку статті 38 ГПК України апеляційне провадження у справі припинено. В решті ухвалу господарського суду Кіровоградської області залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.12.2013 у справі №5013/241/13 скасовано постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.09.2013 в частині: визнання обґрунтованою скарги та задоволення скарги кредитора - Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Придніпровське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на дії ліквідатора арбітражного керуючого Дьорка А.М.; про зобов'язання арбітражного керуючого Дьорка А.М. терміново внести зміни до реєстру кредиторів Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_7, виключивши з нього грошові вимоги громадянина ОСОБА_9 в розмірі 2900000 грн. (V черга) та громадянина ОСОБА_10 в розмірі 2600000 грн. (V черга); щодо зобов'язання господарського суду Кіровоградської області вирішити питання щодо припинення повноважень ліквідатора арбітражного керуючого Дьорка А.М, та призначення у даній справі іншого ліквідатора в установленому порядку; в цій частині залишено в силі ухвалу місцевого господарського суду Кіровоградської області; в решті постанову апеляційного господарського суду залишено без змін.

Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 19.12.2013 у справі №5013/241/12, в якій заявник просить скасувати названу постанову, прийняти нове рішення, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх вимог заявником подано постанови Вищого господарського суду України від 18.04.2013 у справі №5023/10217/11, 21.01.2014 у справі №Б24/029-11, від 28.08.2013 у справі №43/75-15/7-б, від 31.07.2013 у справі №18/1971/12, від 17.06.2009 у справі №15/532-б-44/37б, від 12.02.2014 у справі №3/5025/443/12, від 18.06.2013 у справі №5011-15/5513-2012, від 18.05.2011 у справі №5/151б та від 09.03.2011 у справі №12/26б.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску даної справидо провадження Верховного Суду України з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 статті 11116 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як вбачається зі змісту постанови від 19.12.2013 у справі №5013/241/12, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України погодився з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення скарги кредитора - Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - Банк) на дії ліквідатора банкрута, виходячи з відсутності суттєвих порушень допущених ліквідатором в ліквідаційній процедурі. При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що доводи Банку стосовно неповідомлення ліквідатором про час, місце та умови продажу заставного майна спростовуються матеріалами справи, а саме рекомендованим листом з повідомленням про вручення та поштовим чеком, що відповідає вимогам частини п'ятої статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство); доводи Банку про неправомірне включення ліквідатором до реєстру вимог кредиторів грошових вимог ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які обґрунтовані неповерненням банкрутом безповоротної фінансової допомоги, спростовуються тим, що вимоги цих кредиторів підтверджені відповідними документами, договорами, які не визнані у встановленому законом порядку недійсними, а також декларацією про доходи банкрута, яка свідчить про відображення позики у податковій звітності банкрута.

Водночас у постанові від 21.01.2014 у справі №Б24/029-11, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури тощо, виходячи з того, що розпорядником майна були виконані усі необхідні умови процедури розпорядження майном, своєчасно здійснена публікація в офіційному друкованому органі з метою виявлення кредиторів та санаторів боржника, складено реєстр заявлених вимог кредиторів, при цьому, повідомлень про виконання боржником грошових зобов'язань не надходило, як і заяв від потенційних інвесторів щодо оздоровлення фінансового становища боржника, а також письмових вимог від комітету кредиторів боржника щодо санації боржника чи припинення провадження у справі про банкрутство. Разом з тим, скарги на дії ліквідатора банкрута (арбітражного керуючого) судом касаційної інстанції у даній справі не розглядались.

У постанові від 28.08.2013 у справі №43/75-15/7-б Вищий господарський суд України залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, зокрема, в частині невизнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбікормовий завод Піаст-Ніжин" (далі - Товариство) кредитором банкрута, та про відмову у задоволенні клопотання щодо звільнення керуючого санацією (в частині, що стосується доводів заявника), виходячи з того, що подані в обґрунтування своїх кредиторських вимог договори про надання безвідсоткової фінансової допомоги у даному випадку не можуть бути правовою підставою для виникнення грошових зобов'язань боржника перед Товариством, з тих підстав, що не подано доказів уповноваження представника боржника вказаного у договорі на його підписання (наявність згоди спостережної ради тощо); інші докази на підтвердження кредиторських вимог Товариства відсутні. Щодо клопотання про звільнення арбітражного керуючого суд касаційної інстанції зазначив, що вимоги зазначені в ньому не обґрунтовані належними та допустимими доказами; крім того, арбітражним керуючим були вчинені дії які не можуть свідчити про зловживання ним своїми повноваженнями.

У постанові від 18.06.2013 у справі №5011-15/5513-2012 суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо відмови у визнанні кредиторських вимог Компанії UNILAB LP та внесення їх до реєстру вимог кредиторів (в частині, що стосується доводів заявника), виходячи з того, що поданий в обґрунтування своїх кредиторських вимог акт звірки взаєморозрахунків не може вважатись належним доказом наявності заборгованості у суб'єкта господарювання.

Приймаючи постанову від 31.07.2013 у справі №18/1971/12, суд касаційної інстанції залишив без змін судові акти попередніх інстанцій, якими визнано грошові вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства "Лазірки", які ґрунтуються на договорах про надання зворотної фінансової допомоги, та внесено їх до реєстру вимог кредиторів, оскільки на підтвердження факту надання зворотної фінансової допомоги кредитором було подано платіжні доручення, крім того згідно бухгалтерського обліку боржника рахувалась заборгованість перед кредитором саме за вказаним договором та зазначені вимоги були визнані боржником.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, в залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов різних правових висновків, а у справах 5013/241/12 та №18/1971/12 відсутні неоднакові правові висновки стосовно визнання кредиторських вимог за договорами фінансової допомоги.

Постановами Вищого господарського суду України від 18.04.2013 у справі №5023/10217/11, від 17.06.2009 у справі №15/532-б-44/37б, від 12.02.2014 у справі №3/5025/443/12, від 18.05.2011 у справі №5/151б та від 09.03.2011 у справі №12/26б, рішення судів попередніх інстанцій в частинах, що переглядались судом касаційної інстанції та стосується доводів заявника, скасовано, а справи в цих частинах направлено на новий розгляд до судів першої інстанції. Однак, прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення питання по суті, а тому на відповідні постанови не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 статті 11116 ГПК України.

За таких обставин відсутні визначені статтею 11116 ГПК України підстави для допуску справи №5013/241/12 до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Публічному акціонерному товариству "Банк "Фінанси та Кредит" у допуску справи №5013/241/12 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя І.Ю. Панова

Судді Т.П. Козир

О.В. Кот

М.М. Малетич

С.К. Могил