Ухвала суду № 38796267, 12.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" травня 2014 р. м. Київ К/9991/10016/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції у Київській області (Володарське відділення)

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.04.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011

у справі № 2-а-136/10/1070

за позовом Приватного підприємства «Бава»

до Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції у Київській області (Володарське відділення)

про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19.04.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011, позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.03.2008 № 0000542301/0 в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 471039, 83 грн., в тому числі: 59917,37 грн. основного платежу та 411122, 46 грн. штрафних (фінансових) санкцій. У задоволенні решти позову відмовлено.

Сквирська міжрайонна державна податкова інспекція у Київській області (Володарське відділення) подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення про відмову в позові в цій частині, обґрунтовуючи такі вимоги обставинами, з яких податковий орган виходив при прийнятті оспорюваного позивачем податкового повідомлення-рішення та наводив судам попередніх інстанцій, заперечуючи проти позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачеві за податковим повідомленням-рішенням від 25.03.2008 № 0000542301/0 податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 471039,83 грн., в тому числі: 59917, 37 грн. основного платежу та 411122, 46 грн. штрафних санкцій, слугували висновки перевірки, викладені в акті від 14.03.2008 № 94-2301-31414576, про порушення вимог п.п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.5.1 п. 5.5, п.п. 5.6.1 п. 5.6, п.п. 5.7.1 п. 5.7, п. 5.9 ст. 5, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР.

Порушення вказаних норм полягали у невключенні до складу валового доходу 83333 грн., отриманих за операціями з реалізації ТОВ «Земля Томилівська» основних засобів; у невключенні до складу валового доходу за 2007 рік 13750 грн., отриманих за операціями з надання послуг з оренди кафе за період з лютого 2007 року по грудень 2007 року та 5688 грн. - за операціями з реалізації тютюнових та алкогольних виробів; у безпідставному віднесенні до складу валових витрат 35572,79 грн. за операціями з виплати процентів за кредитом на придбання автомобіля «Toyota Prado 6» та 13360 грн. - за операціями з перерахування страхового внеску згідно з договором добровільного страхування вказаного транспортного засобу через використання його не в господарській діяльності.

Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податкове повідомлення-рішення від 25.03.2008 № 0000542301/0 в частині нарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток в загальній сумі 34064,30 грн., в тому числі: 22701,40 грн. основного платежу та 11562,90 грн. штрафних (фінансових) санкцій, позивачем визнається та не оспорюється, а правомірність його винесення підтверджується встановленими судами обставинами.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновками судів про відмову в задоволенні позову, а також з щодо необхідності скасування податкового повідомлення-рішення в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 471039,83 грн. з огляду на те, що достовірно встановленні судами обставини спростовують факт вчинення позивачем порушень, на які посилається податковий орган а акті перевірки.

Судами попередніх інстанцій достовірно встановлено відсутність фактичного виконання зобов'язань на підставі укладеного договору оренди кафе (передача приміщення кафе в користування, здійснення розрахунків), що виключає отримання прибутку позивачем за вказаними операціями з надання послуг та відповідно підстави для нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток.

На підставі первинних документів, зокрема наказу про закріплення автомобіля за директором підприємства, наказу про створення автотранспортного господарства, інвентарної картки обліку основних засобів, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та подорожніх листів судами встановлено використання автомобіля «Toyota Prado 6» в господарській діяльності, що підтверджує правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат 35572,79 грн. за операціями з виплати процентів за кредитом на придбання автомобіля та 13360 грн. за операціями з перерахування страхового внеску згідно з договором добровільного страхування вказаного транспортного засобу у відповідності до положень п.п. 5.4.6 п. 5.4 та п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР.

Відповідно до 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За відсутності належних, допустимих та достатніх доказів, які б достовірно підтверджували наведені в акті перевірки порушення, суд касаційної інстанції вважає правильними та обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо недоведеності правомірності прийнятого податковим органом рішення.

Зважаючи на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржені рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції у Київській області (Володарське відділення) залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.04.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун