Ухвала суду № 38796211, 12.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" травня 2014 р. м. Київ К/9991/12353/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.10.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011

у справі № 2а-11887/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання нечинним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.10.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011, позов задоволено повністю. Скасовано рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 06.07.2010 № 0003152202/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 92400 грн.

Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п. 1 Указу Президента України «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» від 27.06.1999 № 734/99, п. 2 ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93.

У запереченнях на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» зазначає про обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій відповідно до вимог п. 2 Указу Президента України «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» від 27.06.1999 № 734/99 в сумі 92400 грн. за рішенням від 06.07.2010 № 0003152202/0 слугували висновки невиїзної документальної перевірки, викладені в акті від 22.06.2010 № 435/23 2/33546533, про порушення вимог п. 1 зазначеного Указу, п. 2 ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93, Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті нерезидентами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 270, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.07.2004 за N 885/9484, яке полягало в отриманні позики від нерезидента в сумі 1200000 доларів США без реєстрації відповідного договору Національним банком України.

Висновки податкового органу про вказане порушення ґрунтуються на обставинах щодо отримання 18.02.2009 ТОВ «АДМ Україна» від нерезидента ADM Ringaskiddy 1500000 доларів США, які, з врахуванням одержаних 17.02.2009 позивачем 29700000 доларів США, перевищують встановлену договором від 04.07.2007 (реєстраційне свідоцтво Національного банку України від 25.07.2007 з додатком від 08.10.2007 № 1) максимальну суму позики - 30000000 доларів США. (30000000 $ - 29700000 $ - 1500000 $ = 1200000 $).

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що сам по собі факт одержання на розрахунковий рахунок коштів позивачем не може розцінюватись як отримання позики від нерезидента.

Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію судів попередніх інстанцій про неправомірність оспорюваного позивачем рішення відповідача, з огляду на таке.

У відповідності до п. 1 Указу Президента України «Про врегулювання одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» від 27.06.99 № 734 встановлено, що договори, які передбачають виконання резидентами боргових зобов'язань перед нерезидентами за запозиченими у них кредитами, позиками в іноземній валюті, підлягають реєстрації Національним банком України.

Згідно з п. 2 вказаного Указу у разі одержання резидентами позик в іноземній валюті від нерезидентів без реєстрації договорів до резидентів застосовуються фінансові санкції - штрафи у сумі, еквівалентній одному відсотку розміру одержаної позики і перерахованій у національну валюту України за офіційним обмінним курсом Національного банку України на день одержання позики, з подальшою обов'язковою реєстрацією зазначених договорів. Суми штрафів спрямовуються до Державного бюджету України.

Як встановлено судами, кошти в сумі 1500000 доларів США, які 18.02.2009 надійшли від ADM Ringaskiddy на розподільчий рахунок позивача без зазначення в SWIFT-повідомленні призначення платежу, про що ТОВ «АДМ Україна» було повідомлено Листом ПАТ «Сітібанк» від 13.07.2010 № 10-1185/04-01-1, згідно з розпорядженням клієнта в цей же день були повернуті відправнику як помилково перераховані, що підтверджується випискою рахунку, платіжним дорученням від 18.02.2009, а також листом директора ADM Ringaskiddy - P. C. Williamson.

Враховуючи вказані обставини щодо невідкладного повернення позивачем нарахованих 1500000 доларів США відправнику, а також повідомлення про вказаний факт Національний банк України, суди дійшли до правильного висновку щодо відсутності підстав вважати, що зазначені кошти є коштами, передбаченими договорами, що встановлюють виконання резидентами боргових зобов'язань перед нерезидентами за запозиченими у них кредитами, позиками в іноземній валюті.

До того ж згідно з п. 3.2 договору позики від 04.07.2007 (реєстраційне свідоцтво Національного банку України від 25.07.2007 з додатком від 08.10.2007 № 1) для отримання позики позичальник повинен надати позикодавцеві письмове замовлення, підписане Генеральним директором позичальника, на отримання позики за 10 робочих днів до запропонованої дати отримання такої позики.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не звертався до ADM Ringaskiddy з відповідним письмовим замовленням для отримання позики у сумі 1500000 доларів США, що також свідчить про відсутність підстав вважати здійснення перерахування нерезидентом вказаних коштів на рахунок позивача виконанням зобов'язань за договором позики від 04.07.2007.

Зважаючи на зазначене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржені рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун