Ухвала суду № 38796137, 10.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/36992/11

№ К/9991/36992/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2010

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010

у справі № 2а-8650/08/1570 Одеського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс»

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області від 09.06.2006 № № 0000012301/3, 0000062301/3, 0000422301/2.

У касаційній скарзі ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, та відмовити у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, донарахування податкових зобов`язань із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 17.01.2006 № 00027/2301/22447500, про порушення позивачем норм пункту 6.1, підпункту 6.2.1 пункту 6.2, пункту 6.5 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: у податковому обліку за період з червня по жовтень 2005 року позивач оподатковував за нульовою ставкою податку на додану вартість операції з поставки супутніх послуг при експорті товарів, вивезення яких підтверджується ВМД, внаслідок чого завищено від`ємне значення податку на додану вартість на 3577994,00 грн., у т.ч.: на 1174940,00 грн. завищена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню та на 2403054,00 грн. - від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту; занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на 3286256,00 грн.

За результатами перевірки та процедури адміністративного оскарження відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.06.2006: № 0000012301/3 - про зменшення у податковому обліку ТОВ «Трансінвестсервіс» за липень, серпень, вересень, жовтень 2005 року бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суми 277183,00 грн., 319561,00 грн., 206490,00 грн., 371706,00 грн. відповідно; № 0000062301/3 - про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 4515272,00 грн., у т.ч.: 3286256,00 грн. - основний платіж, 1229016,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0000422301/2 - про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 264966,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

У судовому процесі встановлено, що позивачем було укладено ряд договорів, зокрема: від 01.09.2005 №129 - з фірмою «Leman Commondities S.A.» (Швейцарія) про перевантаження (вивантаження з залізничних вагонів, накопичення судової партії на складах, завантаження на судно вантажів замовника силами та засобами позивача за будь-якої із транспортних схем: 1) ЗД вагон - склад-судно; 2) ЗД вагон - судно (т.1 а.с.110-116); від 08.08.2005 №UML-241 - з фірмою «Artemis Hendels GmbH» (Австрія) про накопичення, експедирування, перевалку вантажів силами та засобами позивача за будь-якої із транспортних схем: 1) ЗД вагон - закритий склад-судно; 2) ЗД вагон - судно; 3) судно-склад-судно (т.1 а.с.117-125); від 31.03.2003 № UML-310303 - з фірмою «Cargotrans International Ild» (Лондон, Великобританія) про зберігання, перевалку та експедирування зернових вантажів з використанням Терміналу в порту Южний (т. 1 а.с.126-143); від 19.12.2002 №УМЛ-49-2 - з фірмою «Leamar Anstalt» (Ліхтенштейн) про приймання, зберігання, перевалку та експедирування вантажів замовника, силами та засобами позивача за транспортними схемами: 1) ЗД вагон - склад-судно; 2) ЗД вагон - судно (т. 1 а.с.144-154); від 09.07.2004 №UML-0709 - з фірмою «A.C.I. TRADING LIMITED» (Кіпр) про зберігання, експедирування, перевалку вантажів силами та засобами позивача (т. 1 а.с.155-162); від 15.04.2003 №UML-76-2 - з фірмою «Helm Dungemittel GmbH» (Німеччина) про зберігання, експедирування, перевалку вантажів силами та засобами позивача (т. 1 а.с.163-171). За наслідками виконання послуг по організації вантажно-розвантажувальних робіт, здійснення транспортне експедирування та оформлення коносаментів по обробці вантажів, які експортувалися за межі митної території України позивач виписував вказаним контрагентам інвойси та відомості по накопиченню судової партії, згідно з якими позивач застосовував нульову ставку ПДВ за цими послугами, при цьому вартість супутніх послуг включалась до загальної митної вартості товарів, які направлялись на експорт.

За визначенням пункту 1.14 ст. 1 Закону № 168/97-ВР супутні послуги - послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються.

Відповідно до підпункту 3.1.3 пункту 3.1 ст.3 цього Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставка (вивезення, пересилання) товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорту) згідно з положеннями глав 31 - 32 Митного кодексу України за кошти або інші види компенсацій (винагороди).

Об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків (пункту 6.1 ст.6 цього Закону).

Пунктом 6.2 цієї статті встановлено, що при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

Товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією (абзац дванадцятий підпункту 6.2.1 пункту 6.2 цієї статті).

Відповідно до частини другої ст. 274 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV (втратив чинність згідно з Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VI) до митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені: а) на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України; б) комісійні та брокерські винагороди; в) ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються.

Застосовуючи вказані правові норми, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про те, що позивач правомірно застосовував нульову ставку податку на додану вартість на допоміжні послуги, які надавались ним вказаним нерезидентам при експорті товару, факт чого підтверджується ВМД. Вказаний висновок було зроблено судами також із врахуванням висновку проведеної у судовому процесі судово-економічної експертизи від 17.03.2008 № 1957/19558 (а.с. 218-223, т.9), згідно якого вартість супутніх послуг, наданих ТОВ з ІІ «Трансінвестсервіс» за період липень-жовтень 2005 року на загальну суму 27210908,47 грн., а саме по договорам від 01.09.2005 №129 - 88476, 61грн., від 08.08.2005 №UML-241 - 847 832,35 грн.; від 31.03.2003№ UML-310303 - 22689029,70 грн.; від 19.12.2002 №УМЛ-49-2 - 1294474,23 грн.; від 09.07.2004 № UML-0709 - 2291095,58 грн. було включена до митної вартості експортних товарів. У той же час, вартість супутніх послуг наданих ТОВ «Трансінвестсервіс» у липні, серпні та у жовтні 2005 року по договору від 15.04.2003 № UML-76-2, згідно вказаного висновку від 17.03.2008 № 1957/19558, визначити було неможливо, у зв'язку з відсутністю первинних документів за відповідний період.

Разом з тим, у судовому процесі встановлено, що позивач при оформленні за договором від 15.04.2003 № UML-76-2 документів, а саме: акту здачі-приймання робіт від 12.04.2003 до цього договору, інвойсу від 13.04.2005 №165, довідки про обробку судна IDAS BULKER від 12.03.2005, каргоманифест від 12.04.2005, - не маючи документів на підтвердження про включення вказаних послуг у митну вартість експортованого товару, нарахував ПДВ на дані послуги у розмірі 20% - 98486,02 грн., що підтверджується вказаним інвойсом. У подальшому, після отримання таких документальних підтверджень (довідки від 31.08.2005 № 0831 від фірми «Helm Duengemittel G.m.b.H.» (а.с.95, т.9), довідки ЗАТ «Дніпропетровський завод мінеральних добрив» від 16.06.2005 разом з ВМД про включення в загальну митну вартість експортованих в квітні 2005 року мінеральних добрив вартість послуг ТОВ «Трансінвестсервіс» з додатком копій вантажних митних декларацій) позивач у серпні 2005 року здійснив корегування раніше нарахованого ПДВ у розмір 20% та застосував ставку ПДВ 0%, відобразивши це в рядках 8 та 8.4 податкової декларації з ПДВ за серпень 2005 року та додатку №1 до декларації (т. 9 а.с.136-137, 140).

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош