Ухвала суду № 38796103, 12.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" травня 2014 р. м. Київ К/800/6991/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Бовкун В.В.

за участю представників сторін:

позивача - Буковського В.М.

відповідача - Ситая М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області

на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2014

та постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 31.10.2013

у справі № 817/1214/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кузнецовський хлібозавод»

до Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кузнецовський хлібозавод» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 22.03.2013 № 0000052200 та № 0000062200.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 31.10.2013 позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.03.2013 № 0000062200 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 48 134 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000052200 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 99 889,50 грн.; в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2014 рішення суду першої інстанції скасовано; прийнято нову постанову, якою позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Кузнецовський хлібозавод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 30.09.2012, складено акт № 46/22/05519273 від 11.03.2013, в якому зафіксовано порушення: пп. пп. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1, п. п. 138.2, 138.8 ст. 138, пп. пп. 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 792 597 грн.; п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: завищено податковий кредит на вартість послуг, які не пов'язані з господарською діяльністю платника податків та які належним чином не підтверджені документально, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 581 834 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 22.03.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000052200 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 102 877,50 грн., в т.ч.: 792 597 грн. основного платежу та 310 281,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000062200 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 872 751 грн., в т.ч.: 581 834 грн. основного платежу та 290 917 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Перевіркою встановлено, що позивачем завищено витрати на суму 3 703 037 грн. та податковий кредит на суму 581 834 грн., за:

- операціями позивача з ТОВ «Яблуневий дар» з придбання соку яблучного (розмір задекларованих витрат складає - 1 747 228,74 грн., ПДВ - 349 445,76 грн.) та на вартість послуг по зберіганню соку яблучного (розмір задекларованих витрат складає - 144 грн., ПДВ - 28,80 грн.). Всього разом по операціям з названим контрагентом витрат та податкового кредиту задекларовано у розмірі 1 747 372,74 грн. та ПДВ - 349 474,56 грн;

- операціями позивача з придбання спреду, маргарину, молока у: ТОВ «Західний молочний дистриб'ютор» (витрати у розмірі 111 057,50 грн., ПДВ - 22 211,50 грн.); ТОВ «Форте» (витрати у розмірі 168 954,39 грн., ПДВ - 33 790,88 грн.); ФОП ОСОБА_4 (витрати у розмірі 59 771,81 грн., ПДВ 11 954,36 грн.); ТОВ «Трейд Логістик» (витрати у розмірі 13 293,36 грн., ПДВ 2 658,67 грн.). Всього разом по операціям з названими контрагентами задекларовано витрат у розмірі 353 077,06 грн. та податкового кредиту у розмірі 70 615,41 грн.;

- операціями, які податковим органом визнано такими, що не пов'язані з господарською діяльністю позивача у зв'язку із здійсненням виробництва і реалізацією хліба та хлібобулочних виробів за цінами нижче собівартості, розмір задекларованих витрат складає - 1 045 982,52 грн., ПДВ 76 770,18 грн.;

- операціями з виготовленої продукції на технологічній лінії «RONDO», розмір задекларованих витрат складає - 317 109,53 грн., ПДВ 32 088,55 грн.;

- операціями позивача з ФОП ОСОБА_5 з віднесення до складу витрат вартості електричної енергії, що припадає на об'єкт нерухомого майна, який орендує названий підприємець на суму 5 040,86 грн.;

- операціями позивача з ТОВ «Комо-Експорт» з виконання комісійного доручення, розмір задекларованих витрат складає - 151 047,70 грн., ПДВ - 30 209,54 грн;

- операціями позивача з ТОВ фірмою «Скорпіо Лімітед», ТОВ «Пакко Холдинг», ППФ «Імбекс», ТОВ «Імбекс Плюс», ТОВ «Вопак Трейд», ТОВ «Фора», ТОВ «Фабрика фасування», ТОВ «Холдингова компанія «Єврохолдинг»» з придбання інформаційно-консультаційних, організаційних, маркетингових та мерчандайзингових послуг пов'язаних з реалізацією продукції власного виробництва через торгові мережі, розмір задекларованих витрат складає - 83 406,94 грн. та ПДВ -16 680,83 грн.;

- операціями позивача з придбання товарів у ТОВ «АМВ Сервіс» та ТОВ «Гран Карро», ТОВ «Посуд Трейдінг», розмір задекларованого ПДВ складає - 2 608,90 грн.

Також судами встановлено, що 28.05.2013 позивачем подано заяву за №2/юр від 27.05.2013 про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивачем не оскаржуються обставини щодо зменшення витрат по операціях, позивача з ФОП ОСОБА_5 з віднесення до складу витрат вартості електричної енергії, що припадає на об'єкт нерухомого майна, який орендує названий підприємець на суму 5 040,86 грн. та не оскаржується податкове повідомлення-рішення № 0000052200 від 22.03.2013 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1 058,58 грн. - основного платежу та 529,29 грн. штрафних санкцій.

Також, позивачем не оскаржуються обставини щодо завищення податкового кредиту на суму ПДВ 2 608,90 грн. по операціях позивача з придбання товарів у ТОВ «АМВ Сервіс» та ТОВ «Гран Карро», ТОВ «Посуд Трейдінг» та відповідно позивачем не оскаржується податкове повідомлення-рішення № 0000062200 від 22.03.2013 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 2 608,90 грн. основного платежу та 1 304,45 грн. штрафних санкцій.

З врахуванням зазначеного, предметом оскарження є податкові повідомлення-рішення від 22.03.2013 № 0000062200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 579 225,10 грн. основного платежу та 289 612,55 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0000052200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 791 538,42 грн. основного платежу та 309 752,21 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем для підтвердження факту здійснення господарської операції з купівлі соку яблучного у ТОВ «Яблуневий дар» надані первинні документи, які не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: видаткові накладні, накладні на відпуск товарів, акт здачі-прийняття робіт не містить обов'язкових реквізитів: прізвищ і посади особи, яка відповідальна за здійснення господарської операції або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції; відсутності якісних посвідчень чи сертифікатів або іншими документами, які необхідні для продажу товарів згідно договорів про придбання харчових продуктів, укладених між позивачем та ТОВ «Західний молочний дистриб'ютор», ТОВ «Форте», ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Трейд Логістікс»; не надано належним чином оформлених актів приймання-передачі послуг, отриманих від ТОВ «Комо-Експорт»; підтвердженням належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку витрат, до яких включено собівартість придбаної (реалізованої) продукції на технологічній лінії «RONDO».

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд виходив з того, що окремі недоліки видаткових накладних, накладних на відпуск товарів, актів здачі-прийняття робіт самі по собі не можуть бути безумовною підставою для позбавлення цієї накладної сили звітного податкового документа, а відтак і для позбавлення платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту; доцільність здійснення операцій з придбання позивачем соку яблучного та послуг по його зберіганню у ТОВ «Яблуневий дар» та подальшого продажу за зовнішньоекономічним договором для фірми «SUPRAMOND IMPEX LLP»; підтвердженням фактичного виконання договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Західний молочний дистриб'ютор», ТОВ «Форте», ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Трейд Логістікс».

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.6 ст. 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 зазначеного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Норми вказаного Кодексу передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових платіжних документів, а тому неможливість віднесення до валових витрат підприємства сум, що не підтверджені будь-якими документами взагалі.

Однак, як встановлено матеріалами справи, всі необхідні первинні бухгалтерські документи на оплату товарів (послуг) були у позивача в наявності та надані для перевірки; договори, укладені між позивачем та контрагентами на поставку товарів (надання послуг) не були визнані недійсними в установленому законодавством порядку.

Згідно з п. 140.5 ст. 140 ПК України установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу).

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з п. п. 201.8, 201.10 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагентам, в сумі визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит, що в даному випадку в судовому порядку встановлено з підтвердженням матеріалів справи.

Крім того, коли на момент перевірки платника податку, суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним сумам у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим, а окремі недоліки видаткових накладних, накладних на відпуск товарів, актів здачі-прийняття робіт не впливають на розмір податкових зобов'язань продавця (виконавця) та податковий кредит покупця (замовника).

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний