Ухвала суду № 38796081, 12.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2014 року м. Київ К/800/45813/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зумер»

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2013

та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.11.2012

у справі № 1570/4000/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зумер»

до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зумер» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби № 0000022302 від 23.01.2012 та зобов'язання відновити у реєстрах, які ведуться Державною податковою інспекцією в Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби, суми податкового кредиту, які зняті спірним податковим повідомленням-рішенням.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08.11.2012, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2013, в задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Зумер» з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за лютий-червень 2011 року щодо відображення господарських взаємовідносин з платниками податків: ПП «Грузовозофф» за період лютий-червень 2011 року та ПП «Вайлід» за період березень-квітень 2011 року, складено акт № 77/23-2/22509916 від 13.01.2012, в якому зафіксовані порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 68 096,19 грн., у тому числі за: лютий 2011 року - на суму 23 277,38 грн., березень 2011 року - на суму 8 444,40 грн., квітень 2011 року - на суму 13 827,81 грн., травень 2011 року - на суму 19 725 грн., червень 2011 року - на суму 2 821,60 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 23.01.2012 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000022302 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 68 097,19 грн., в т.ч.: 68 096,19 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що 01.02.2011 між ТОВ «Зумер» (покупець) та ПП «Грузовозофф» (продавець) був укладений договір купівлі-продажу № 010211, за яким продавець зобов'язується поставити покупцю матеріали, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити зазначений товар.

01.03.2011 між ТОВ «Зумер» (покупець) та ПП «Вайлід» (продавець) був укладений договір купівлі-продажу № 010311, згідно якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця матеріали та поставити їх, а покупець прийняти та оплатити такі матеріали. На підтвердження виконання умов зазначеного договору, позивачем надано документи щодо поставки йому постачальником у березні та квітні 2011 року будівельних матеріалів.

25.03.2011 між ТОВ «Зумер» (замовник) та ПП «Грузовозофф» (підрядник) укладено договір на виконання підрядних робіт № 25/03-С, згідно якого підрядник зобов'язувався за замовленням замовника із залученням власних матеріалів виконати роботи по мережі ливневої каналізації АБК на СБО «Південна» та здати виконані роботи робочій комісії замовника, а замовник прийняти та оплатити вартість виконання повного комплексу робіт.

01.03.2011 між ТОВ «Зумер» (орендар) та ПП «Грузовозофф» (орендодавець) був укладений договір оренди техніки № 010311, за яким орендодавець здає, а орендар приймає в термінове платне використання автотракторну техніку, а саме кран на автомобільному ходу вантажопідйомністю 10 тонн . Відповідно до договору розмір орендної плати складає 300,00 грн.. в тому числі ПДВ - 50,00 грн. за одну машино-годину, підставою для оплати орендодавцю послуг з оренди є акт про надання послуг.

За умовами договорів відвантаження продукції здійснювалось за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, 11 ст. Люстдорфської дороги, 1, тобто за місцезнаходженням ТОВ «Зумер».

Проте, в видаткових накладних, складених на виконання зазначених договорів, окрім прізвищ керівників ПП «Вайлід» та ПП «Грузовозофф» не зазначено безпосередніх виконавців господарських операцій, що приймали участь у поставках будівельних матеріалів, а також будь-яких відомостей щодо місця їх проведення, пунктів навантаження та розвантаження товару, що виключає можливість на підставі зазначених документів ідентифікувати осіб, які брали безпосередню участь у здійснені цих господарських операції. У переважній більшості документів не зазначено реквізитів довіреностей уповноваженої особи позивача на отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальників ПП «Вайлід» та ПП «Грузовозофф», а зазначені в деяких видаткових накладних реквізити довіреностей не підтверджені відповідними первинними документами позивача щодо видачі їх товариством з обмеженою відповідальністю «Зумер» безпосереднім виконавцям господарської операції.

Також судами обох інстанцій встановлено відстуність будь-якої первинної документації щодо транспортування зазначеного товару від контрагентів-постачальників. Наявні в матеріалах справи накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від ПП «Вайлід» та ПП «Грузовозофф» на адресу ТОВ «Зумер» також не містять у собі інформації щодо порядку та способу, місць відвантаження та передачі вказаного у них товару позивачу. Крім того, в зазначених документах відсутній підпис керівника ТОВ «Зумер» Галітовського С.Д. як особи, яка згідно цих документів одержала зазначений у них товар.

Крім того, матеріалами справи встановлено відсутність у позивача підстави для замовлення ТОВ «Зумер» підрядних робіт на зазначеному в договорі з ПП «Грузовозофф» № 25/03-С об'єкті, та наявності у позивача взагалі будь-яких об'єктів будівництва, будівельних майданчиків, для використання на яких позивачем придбавались будівельні матеріали та послуги. Позивачем під час розгляду справи по суті не надано будь-яких проектних, узгоджувальних, дозвільних документів, виданих відповідними державними органами, щодо проведення робіт, що зазначені в акті приймання цих робіт позивачем від ПП «Грузовозофф», наявність яких є обов'язковою для бухгалтерського обліку господарських операцій, а також для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт та проведення розрахунків за виконані роботи. В акті відсутні відомості щодо прийняття підрядних робіт комісією замовника, як цього вимагають умови договору від 25.03.2011.

Згідно інформації Управління Державтоінспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області ні за ПП «Грузовозофф», ні за керівником зазначеного підприємства Віскун В.В., транспортні засоби, у тому числі кран на автомобільному ходу марки «Краз» не зареєстровані, відсутні також відомості щодо належності цього крану ПП «Грузовозофф» на підставі іншого права володіння.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не підтверджено реальності здійснення господарських операцій по взаємовідносинам з контрагентами ПП «Грузовозофф» та ПП «Вайлід», у зв'язку з чим ТОВ «Зумер» неправомірно віднесено суму податку на додану вартість у розмірі 68 096,19 грн. до податкового кредиту спірного періоду.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 зазначеного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Водночас, відсутність у контрагентів позивача фізичних, технічних та технологічних можливостей виконати договори вказує не тільки на відсутність у сторін наміру здійснити господарську операцію, а і про неможливість її вчинення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних лише в разі фактичного здійснення господарської діяльності. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За відсутності ж факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Таким чином, за встановлення в судовому порядку відсутності факту здійснення господарської операції між позивачем та ПП «Грузовозофф», ПП «Вайлід», в результаті чого відсутні правові наслідки для обох сторін за договорами, є правомірним нарахування податковим органом грошових зобов'язань з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням та виключення з реєстрів, які ведуться податковим органом, сум податкового кредиту, які зняті таким податковим повідомленням-рішенням.

Зважаючи на вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог є вірним, а касаційна скарга позивача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зумер» відхилити.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2013 та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.11.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний