Ухвала суду № 38796039, 12.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" травня 2014 р. м. Київ К/800/38071/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Бовкун В.В.

за участю представників сторін:

позивача - Філімонової Г.Б.

відповідача - Скапоущенка О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2013

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.03.2013

у справі № 826/1366/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Надра України» звернулось до суду з позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві, № 6561/1520 від 06.11.2012.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.03.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2013, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за лютий 2012 року ПАТ «НАК «Надра України», складено акт № 28/1520 від 19.10.2012, в якому зафіксовано порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в розмірі 2 526 902 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 06.11.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 6561/1520 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 158 628 грн., в т.ч.: 2 526 902 грн. основного платежу та 631 726 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Донараховуючи суму грошового зобов'язання з ПДВ спірним податковим повідомленням-рішенням, податковий орган виходив з того, що платником податку безпідставно віднесено до складу податкового кредиту за лютий 2012 року суму сплаченого податку на додану вартість на підставі податкових накладних № 2 від 05.12.2011, № 3 від 06.12.2011, виданих ДП «НАК «Надра України «Чернігівнафтогазгеологія», № 106 від 01.02.2012, № 107 від 01.02.2012, № 108 від 01.02.2012, виданих ТОВ «Голден Деррік», які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Матеріалами справи встановлено, що позивач в спірному періоді здійснював господарську діяльність з ПАК «НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» та ТОВ «Голден Деррік», за результатами якої у лютому 2012 року сформував податковий кредит з податку на додану вартість на суму 2 526 902 грн.

Позивачем до податкового органу в електронному вигляді (квитанція № 2 за реєстраційним № 9012503534) подано декларацію з податку на додану вартість за лютий 2012 року від 19.03.2012 з додатками, зокрема, в додатках до податкової декларації було надано Додаток 8 (заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8) разом з копіями первинних документів, оформлених у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Підтверджуючі документи щодо сплати податку на додану вартість в розмірі 2 526 902 грн. за лютий 2012 року надіслані позивачем на адресу податкового органу листом № 02-396/2-06 від 13.04.2012.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що податковим законодавством не визначено граничного строку подання копій товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копій первинних документів, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, які додаються до заяви, в паперовому вигляді, після подання засобами електронного зв'язку в електронній формі; позивачем подано необхідні документи для включення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту; надання копій первинних документів, що підтверджують факт отримання товарів/послуг, пізніше ніж заяви зі скаргою на постачальника, не є підставою для позбавлення покупця права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом державної податкової служби в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Зважаючи на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що вимоги Податкового кодексу України щодо подання податкової декларації з ПДВ за звітний (податковий) період, в якому відбувся факт сплати податку постачальнику або факт отримання товарів/послуг, разом зі скаргою на постачальника, позивачем виконані в повному обсязі, а надання в подальшому розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, які додаються до заяви, в паперовому вигляді, після подання засобами електронного зв'язку в електронній формі не є порушенням зазначених вимог податкового законодавства.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2013 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.03.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний