Ухвала суду № 38796037, 16.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/14919/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011 у справі №2а-12645/10/2670 за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг» про зобов'язання допустити до проведення виїзної планової перевірки.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011, у задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг» про зобов'язання допустити до проведення виїзної планової перевірки - відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з відсутності підстав для їх задоволення, оскільки органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі міста Києва 11.03.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 22.03.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, частини першої статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва видано направлення від 28.07.2010 №507 на проведення планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг» з 28.07.2010 по 10.08.2010.

Посадові особи Державної податкової інспекції Голосіївського району міста Києва 28.07.2010 здійснили фактичний вихід на підприємство для здійснення перевірки, про що свідчить акт (довідка) перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 28.07.2010 №0662/26/50/23/34430873.

Відповідно до акту перевірку розпочато 28.07.2010 о 13 год. 19 хв. та закінчено 28.072010 о 14 год. 00 хв.

Копію акту від 28.07.2010 № 0662/26/50/23/34430873 було направлено поштою відповідачеві та запропоновано з'явитися до Державної податкової інспекції Голосіївського району міста Києва для складання протоколу про адміністративне правопорушення відповідно до частини першої статті 163-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до положень статті 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Відповідно до пунктів 11 та 111 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна, а також позови про застосування санкцій, пов'язаних із забороною організації і проведення азартних ігор на території України.

Проте, ні вказаним Законом, ні іншими законами України не встановлено право органів державної податкової служби на пред'явлення адміністративних позовів до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх об'єднань, юридичних осіб, які не є суб'єктами владних повноважень про зобов'язання вчинити певні дії, зокрема зобов'язання допустити до перевірки фахівців податкової інспекції.

Враховуючи вищезазначене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011 у справі №2а-12645/10/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв