Ухвала суду № 38796020, 16.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/12477/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2011у справі №2а-3355/10/2070за позовом Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова до Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван Харків Плюс» про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2010 позовні вимоги Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова до Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван Харків Плюс» про стягнення заборгованості - задоволено.Стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету України суму розрахованого із застосуванням звичайних цін податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 450585,50грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанціївиходив з того, що відповідач, орендуючи приміщення у пов'язаної особи,зобов'язаний був розраховувати свої витрати на підставі звичайних цін.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2011 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2010 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенніпозовних вимог відмовлено.

Постановаусудуапеляційної інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено визначення ним рівня звичайних цін відповідно до вимог законодавства України.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі міста Харкова 26.02.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 21.04.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі міста Харкова просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2011 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі міста Харкова посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 1.20.10 пункту 1.20, пункту 1.26 статті 1, підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпунктів 7.4.1 та 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 4.3.5 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, щоДержавною податковою інспекцією у Комінтернівському районі міста Харковапроведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван Харків Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 30.06.2009. За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі міста Харкова складено акт від 16.11.2009 №2990/23-104/34333233.

Рішенням про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін від 11.02.2010 №001/0 Товариству з обмеженою відповідальністю «Караван Харків Плюс» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 450585,50грн. (у т.ч. за основним платежем - 304166,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -146419,50грн.).

Рішенням про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін від 11.02.2010№002/0 Товариству з обмеженою відповідальністю «Караван Харків Плюс» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 331488,00грн. (у т.ч. за основним платежем - 220992,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 110496,00грн.).

Фактичною підставою для прийняття зазначених рішень слугував висновок Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова,що Товариством з обмеженою відповідальністю «Караван Харків Плюс» при оренді приміщень у пов'язаної особи завищено суму орендної плати відносно звичайних цін, що призвело до завищення відповідачем валових витрат на суму 1216663,00грн., а також до завищення податкового кредиту на суму 243332,00грн.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку зпридбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Згідно з підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Згідно з підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що визначення рівня звичайних цін проведене Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі міста Харкова шляхом співставлення рівня орендної плати за договором оренди між Товариством з обмеженою відповідальністю «Караван» та Асоціацією «Єдність» від28.12.2005 №05/01-2812 та договором суборенди відповідного приміщення від 25.05.2006 №№25/05-1, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Караван Харків Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Караван».

Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, умови зазначених договорів не є співставними, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «Караван» передавалося у суборенду покращене нежитлове приміщення.

Отже, при визначенні рівня звичайних цін для орендної плати за нежитлове приміщення податковий орган діяв не у спосіб, передбачений законом при визначенні ціни, оскількине використовував інформацію про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах,статистична оцінка рівня цін не проводилась, а метод перепродажу при визначенні звичайних цін застосовується лише до природних монополістів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі міста Харкова не доведено завищення відповідачем орендної плати за договором від 25.05.2006 №№25/05-1 відносно рівня звичайних цін, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 221, 223, 224, 230, 231, та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2011у справі№2а-3355/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянутаВерховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв