Ухвала суду № 38796012, 02.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/7085/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011 у справі №2а-3363/10/1570 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

На розгляд суду передано вимоги Відкритого акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» (далі - ВАТ «Українське Дунайське пароплавство», позивач) до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Одеській області (далі - Ізмаїльська ОДПІ, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 02.03.2010 №0000202304/0.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що позивачем протиправно віднесено до складу операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою, послуги з надання в оренду рухомого майна покупцю, зареєстрованому за межами України.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 07.02.2011 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 16.02.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі ВАТ «Українське Дунайське пароплавство» просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість», статті 159, частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до приписів статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну відповідача Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції її правонаступником - Ізмаїльською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Одеській області.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Ізмаїльською ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ «Українське Дунайське пароплавство» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад 2009 року, за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувався у вересні-жовтні 2009 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 7.7.2, 7.7.4, 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування за листопад 2009 року на суму 21359,00грн., та підпункту 3.1.1, пункту 3.1, статті 3, підпункту 6.2.4, пункту 6.2, пункту «д» пункту 6.5. статті 6, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення заявленої суму бюджетного відшкодування за листопад 2009 року на суму 567,00грн.

За результатами перевірки складено акт від 26.02.2010 №03512304/01125821 та винесено податкове повідомлення-рішення від 02.03.2010 №0000202304/0, яким ВАТ «Українське Дунайське пароплавство» зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 567,00грн.

Фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу, що ВАТ «Українське Дунайське пароплавство» безпідставно віднесено до складу операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою, послуги, надані за договором перевезення від 08.10.2009 №318 РФ, оскільки зазначений договір за своєю правовою природою є договором оренди рухомого майна, операція за яким не підпадає під визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ВАТ «Українське Дунайське пароплавство» (судновласник) та компанією SC CNFR Navrom SA, Галац, Румунія (фрахтувальник) було укладено договір від 08.10.2009 №318 РФ на організацію перевезень та накопичення вантажів флотом позивача, предметом якого є організація внутрішньо-акваторіальних перевезень (перевалки) та накопичення безпечних навалочних і генеральних вантажів фрахтівника флотом судновласника в порту Констанца, Румунія.

Відповідно до частини першої статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до частини першої статті 912 Цивільного кодексу України за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам.

Згідно зі статтею 133 Кодексу торговельного мореплавства України за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доручений йому відправником вантаж із порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 798 цього Кодексу визначено, що предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

З аналізу наведених норм вбачається, що предметом договору найму (оренди) транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. А предметом договору чартеру, який є різновидом договору перевезення, є послуги з перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, тощо.

Таким чином, договір чартеру відрізняється від подібних договорів найму (оренди): тайм-чартеру - найму транспортного засобу з екіпажем, та бербоут-чартеру - найму транспортного засобу, не укомплектованого екіпажем (стаття 203 Кодексу торговельного мореплавства України). Основною відмінністю даних договорів є те, що за договором чартеру транспортний засіб залишається у володінні й користуванні фрахтівника, тому фрахтувальник здійснює лише право комерційної експлуатації всього або частини морського судна. Натомість, за договорами тайм-чартеру та бербоут-чартеру фрахтувальник отримує від судновласника судно у володіння і користування на певний час.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за договором від 08.10.2009 №318 РФ ВАТ «Українське Дунайське пароплавство» (судновласник) надає компанії SC CNFR Navrom SA, Галац, Румунія (фрахтувальник) рухоме майно - ліхтери для використання в його господарській діяльності, a саме: для перевезення та накопичення вантажів компанії SC CNFR Navrom SA.

За таких обставин, зважаючи на те, що ліхтери судновласника на час дії договору переходили у володіння та користування фрахтувальника, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку, що відповідний договір за своєю правовою природою є договором оренди рухомого майна.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновками судів, що оплата фрахту не є безумовним доказом укладення договору морського перевезення вантажу, оскільки в даному випадку фрахт сплачувався компанією SC CNFR Navrom SA як плата за користування ліхтерами, тобто як платіж за оренду рухомого майна.

Також судами попередніх інстанцій правомірно не прийнято до уваги посилання позивача на коносаменти, як на доказ укладення договору морського перевезення вантажу, оскільки вони не містять усіх необхідних реквізитів, передбачених статтею 138 Кодексу торгівельного мореплавства України.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статі 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно з підпунктом «д» пункту 6.5 статті 6 зазначеного Закону місцем поставки послуг з надання в оренду рухомого майна вважається місце реєстрації покупця або його постійного представництва, а за відсутності такого місця реєстрації - місце постійної адреси або постійного проживання, в разі якщо покупці, яким надаються нижченаведені послуги, проживають за межами митної території України.

Таким чином, операція за договором від 18.10.2009 №318 РФ не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, оскільки місцем поставки послуг є місце реєстрації компанії SC CNFR Navrom SA - порт Констанца (Румунія).

Отже, за встановлених судами обставин що договір від 08.10.2009 №318 РФ є договором оренди рухомого майна, операції за яким не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, віднесення позивачем послуг за відповідним договором до складу операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою, є протиправним.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 02.03.2010 №0000202304/0.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 55, 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011 у справі №2а-3363/10/1570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв