Ухвала суду № 38795921, 12.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" травня 2014 р. м. Київ К/800/48151/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (правонаступник Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби)

на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2013

у справі № 806/298/13-а

за позовом Дочірнього підприємства «Фокстрот-Житомир» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокстрот»

до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.05.2013, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2013, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Житомирі від 02.01.2013 № 00001222 та № 00002222. Відшкодовано з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судових витрат в сумі 4588,00 грн.

Житомирська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю. Посилається на те, що суди неповно з'ясували обставини, що мають значення для справи, порушили норми матеріального і процесуального права, обґрунтовуючи такі посилання обставинами, що зафіксовані в акті перевірки та були підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачеві за податковим повідомлення-рішенням ДПІ у м.Житомирі Житомирської області ДПС від 02.01.2013 № 00001222 грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 347846,00 грн. та за податковим повідомленням-рішенням від 02.01.2013 № 00002222 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 302476 грн. основного платежу та 151238 грн. штрафних (фінансових) санкцій слугували висновки планової виїзної документальної перевірки, викладені в акті від 14.12.2012 № 6153/22-2/32076070/0110, про порушення позивачем вимог п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п.п. 138.8.1 п. 138.1 ст. 138 та п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 19.8.2, п. 198.6 ст. 198, п. 20.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України. Порушення цих норм закону полягали у неправомірному віднесенні до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту витрати та податок на додану вартість, відповідно, за господарськими операціями з придбання товару (кухонної побутової техніки, господарчих товарів та аудіотехніки) у ТОВ «Пулінг» у липні та серпні 2011 року.

Орган державної податкової служби виходив з того, що витрати позивача не підтверджені відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського і податкового обліку. При цьому посилається на те, що наявні первинні документи містять дефекти: не розшифровані підписи покупця та продавця товару, не вказано посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій. В порушення п. 4.3 договору поставки не надано специфікацій та графіку поставок товарів, в порушення п. 4.6 договору не надано товарно-транспортних накладних та інших документів про транспортування товарів.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається відповідач в касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини у справі та надали їм правову оцінку.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на прибуток витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, слід застосовувати положення ст. 138, ст. 139 Податкового кодексу України, а для надання правової оцінки щодо формування платником податку на додану вартість податкового кредиту - положення ст. 198 Податкового кодексу України.

За умови реального здійснення платником податку (покупцем) господарської операції з придбання товарів, що призвела до об'єктивної зміни складу його активів, у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону, підстави для позбавлення останнього права на витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та на податковий кредит відсутні.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише деякими дефектами первинних документів, які не позбавляють можливості ідентифікувати підприємства, які вчинили господарську операцію, саму господарську операцію, її зміст, тощо.

В результаті дослідження питання щодо фактичного придбання позивачем товарів судами попередніх інстанцій встановлено, що господарські операції реально відбулися, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, які відповідають дійсності: договором поставки, додатками до нього, додатковими угодами, договором суборенди складського комплексу, податковими та видатковими накладними, журналом видачі довіреностей, товарно-транспортними накладними.

Суди попередніх інстанцій встановили, що поставка товару здійснювалась зі складу ТОВ «Пулінг» за адресою: Київська обл., смт. Гостомель, вул. Леніна-141-П. Відповідно до договору суборенди позивач також користувався частиною складського комплексу за цією адресою, в якому відбулася передача товарів від ТОВ «Пулінг» до позивача. Транспортування товарів до магазинів «Фокстрот», розташованих за адресами: м.Житомир, вул. Київська 28 та 87,- здійснювалось ТОВ «Тефія», що підтверджено товарно-транспортними накладними та актами здачі-прийняття робіт.

Суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права, повно встановили обставини та надали їм правову оцінку.

Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун