Ухвала суду № 38795377, 14.05.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Островська О.П.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 року справа №812/1665/14

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Стаханові Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року в адміністративній справі за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Стаханові Луганської області про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, УПФУ в м. Стаханові Луганської області, звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість з відшкодування витрат на виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальника особам, які не досягли повноліття або навчаються, в сумі 1204,75 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року позов задоволено частково, а саме: стягнуто з відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Стаханові Луганської області на користь управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області виплачену ОСОБА_2 заборгованість з відшкодування витрат на виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальника у сумі 600,00 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з цим рішенням, обидві сторони подали апеляційні скарги, в яких посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин справи, при цьому, відповідач на обґрунтування своєї скарги наголошує на наявності підстав для припинення відділенням Фонду в м. Брянка страхових виплат ОСОБА_2 за спірний період, як наслідок відсутні підстави для відшкодування відділенням Фонду в м. Стаханові виплаченої позивачем пенсії по втраті годувальника, особам які не досягли повноліття або навчаються. Крім того, зауважує на тому, що ОСОБА_2 вже виповнилося 28 років і вона не навчається, а тому підстав для виплати пенсії по втраті годувальника немає. Просить постанову суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Позивач, в свою чергу, просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на те, що відповідач не має права ставити під сумнів законність призначення та виплати пенсії ОСОБА_2, ОСОБА_3, оскільки за змістом Закону України «Про пенсійне забезпечення» питання призначення пенсії відноситься до повноважень органів Пенсійного фонду України і воно не є предметом розгляду даної справи та таким, що визнано незаконними у встановленому законом порядку, а тому відділення Фонду в м. Стаханові повинно відшкодувати управлінню ПФУ вирати щодо сплати основного розміру пенсій вказаним особам.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду сторони до суду не прибули, при цьому, позивач просив розглянути справу у відсутність його представника, тому, відповідно до ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи здійснено у письмовому провадженні за наявними матеріалами.

Від відповідача у справі надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю його представника в іншому судовому засіданні, проте судова колегія не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, оскільки явка сторін до суду обов'язковою не визнавалась, а матеріалів справи достатньо для розгляду апеляційних скарг.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до висновку про необґрунтованість апеляційних скарг та необхідність залишення без змін постанови суду першої інстанції.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з наступного.

Так, згідно положень розділів ІV,V Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України здійснюється виплата пенсій по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

У ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року № 1105-XIV зазначається, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Згідно пунктів 5, 6, 7, 8 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 5-4/4 від 04.03.2003 року відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання проводиться на централізованому рівні на підставі актів щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено зазначені види пенсій. Дані акти складаються до 10 числа місяця, наступного за звітним, між органами Пенсійного фонду та відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають їх відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Пунктом 4 вказаного Порядку, відшкодуванню підлягають суми, що виплачувались відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «;Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а саме: сума основного розміру пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру і він одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Судом установлено, що ОСОБА_3 перебуває на обліку у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань в м. Стаханові Луганської області з 04.06.2003 року та має зареєстрований страховий випадок втрата годувальника з датою початку виплат 04.06.2003 року.

Згідно довідки Стахановського промислового економічного технікуму від 17.06.2013 №261 вона навчається на бюджетній формі навчання з 01 вересня 2011 року, а в теперішній час знаходиться в академічній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01 березня 2013 року по 12 лютого 2016 року.

Постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань в м. Стаханові Луганської області від 26 червня 2013 року №1210/5738.2/5738.2/59 ОСОБА_3 з 01.03.2013 припинено виплату щомісячної грошової суми у зв'язку з академічною відпусткою.

Витрати, пов'язані з виплатою пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_3 включено до списку осіб, які отримували пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.09.2013 року по 31.12.2013 року, проте, не прийняті відповідачем до відшкодування.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо правомірності дій відповідача в цій частині з огляду на наступне.

Так, статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції станом на момент виникнення правовідносин між сторонами) визначений перелік виплат, які здійснюються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на відшкодування заподіяної шкоди.

Згідно ст. 33 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є:

1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;

3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;

4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;

5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 35 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» фонд соціального страхування від нещасних випадків приймає рішення про виплати у разі втрати годувальника за умови подання таких документів, які видаються відповідними організаціями в триденний строк з моменту звернення заявника довідки навчального закладу про те, що член сім'ї потерпілого віком від 18 до 23 років, який має право на відшкодування шкоди, навчається за денною формою навчання та довідки навчального закладу інтернатного типу про те, що член сім'ї потерпілого, який має право на відшкодування шкоди, перебуває на утриманні цього закладу.

Статтею 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, при цьому дітям загиблого годувальника пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах, - мають право на пенсію по втраті годувальника до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років.

Згідно зі ст. 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» страхові виплати і надання соціальних послуг може бути припинено:

1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;

3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;

4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;

5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;

6) в інших випадках, передбачених законодавством.

З аналізу наведених норм вбачається, що виплати у разі втрати годувальника призначаються члену сім'ї потерпілого, який має право на відшкодування шкоди у разі на навчання у навчальному закладі за денною формою навчання.

На підставі ст. 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 року право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38). При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, також мають право на пенсію, якщо згодом втратили джерело засобів до існування.

Непрацездатними членами сім'ї зокрема вважаються батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З матеріалів справи вбачається, що причиною припинення щомісячної страхової виплати ОСОБА_3 стала довідка з учбового закладу, згідно якої потерпіла знаходиться у академічній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку з 01.03.2013 року по 12.02.2016 року.

Згідно Положення про академічні відпустки та повторне навчання в вищих закладах освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти України і Міністерства охорони здоров'я України від 06 червня 1996 року №191/153, академічна відпустка - це перерва у навчанні, право на яку студент отримує у випадку зниження працездатності внаслідок порушень функцій організму, які зумовлені гострими захворюваннями, що потребують тривалого відновлювального лікування; загостреннями хронічних захворювань або частими захворюваннями (понад один місяць за семестр); анатомічними дефектами, які не дають змоги провести відновлювальне лікування під час навчання.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що, оскільки, в період з 01.03.2013 року по 12.02.2016 року ОСОБА_3 знаходиться в академічній відпустці, яка відповідно до поняття, визначеного Положенням про академічні відпустки та повторне навчання в вищих закладах освіти, є перервою у навчанні, тому безпідставним є посилання позивача на положення абз. 2 п. 2 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які обов'язковою умовою призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника визначають навчання за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах, оскільки спірним питанням є не призначення пенсії, а тимчасове припинення вже призначеної пенсії.

Колегія суддів також вважає правильним висновок суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо ОСОБА_2

Так, Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань в м. Стаханові Луганської області не приймалися до взаємозаліку витрати Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області відносно ОСОБА_2 у зв'язку з досягненням повноліття потерпілої, якій призначена пенсія по втраті годувальника.

Згідно довідки від 26 лютого 2014 р. №544 ОСОБА_2 за період з 01.09.2013 року по 31.12.2013 року отримувала пенсію в разі втрати годувальника у розмірі 600,00 грн., відповідно до листа від 18.06.2013 року №02/1078 відділенням ВД Фонду в м. Брянці повідомлено, що ОСОБА_2, 1985 р. н., знаходилась на обліку у відділені та отримувала страхові виплати з 01.10.2001 р. по 30.06.2007 р. Страхові виплати припинені та на обліку не знаходиться з 01.07.2007 у зв'язку із закінченням терміну дії довідки ( №11 від 15.01.2007) про навчання в Стахановському професійному ліцеї.

Проте, ОСОБА_2 є круглою сиротою та інвалідом 3 групи з дитинства довічно, і була інвалідом на момент смерті її батька, тобто, відповідно до п.2 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є непрацездатним членом сім'ї загиблого та має право на отримання пенсії по втраті годувальника згідно підпункту «д» пункту 1 частини 1 статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що Порядок № 5-4/4 не містить положень, які передбачають, що передумовою відшкодування органам ПФУ витрат на виплату пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, є перевірка органами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України правомірності призначення вказаних пенсій. Не містить такого застереження і Закон № 1105.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції справу вирішено правильно, без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Стаханові Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року в адміністративній справі за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Стаханові Луганської області про стягнення заборгованості - залишити без задоволення, а постанову суду - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий: Л.В. Губська

Судді: Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко