Постанова № 38795342, 14.05.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Свергун І.О.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 року справа №812/10439/13-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Луганського головного регіонального відділення АТ "Брокбізнесбанк" та управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління юстиції у Луганській області, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, Приватного підприємства "Нива-В.Ш.", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Філія 13 Приватного підприємства "Нива-В.Ш.", Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" в особі Луганського головного регіонального відділення АТ "Брокбізнесбанк", про визнання протиправними дій, визнання нечинним договору про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 13.08.2013 № 1313166 та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з даним позовом, в якому з урахуванням уточнення просив визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області Кукуянцевої Ю.Ю. щодо незвернення до органу опіки та піклування за дозволом на передачу на реалізацію нерухомого майна, а саме - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, право користування якою має дитина, у виконавчому провадженні № 32706571; визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області Кукуянцевої Ю.Ю. та начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області Попович Я.В. щодо передачі на реалізацію без попереднього дозволу органу опіки та піклування нерухомого майна, а саме - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, право користування якою має дитина, у виконавчому провадженні № 32706571; визнати нечинним договір № 1313166 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), укладений 13.08.2013 між Головним управлінням юстиції у Луганській області в особі начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Попович Я.В. та спеціалізованою організацією Філією 13 Приватного підприємства "Нива-В.Ш."; зобов'язати посадових осіб відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області зупинити реалізацію квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, у виконавчому провадженні № 32706571, до отримання дозволу органу опіки та піклування; зобов'язати посадових осіб відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області у виконавчому провадженні № 32706571 звернутися до органу опіки та піклування за дозволом відповідно до вимог пунктів 4.5.9. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправними дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області щодо передачі на реалізацію нерухомого майна без попереднього дозволу органу опіки та піклування, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з цим рішенням, відповідач - управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області та третя особа - Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" в особі Луганського головного регіонального відділення АТ "Брокбізнесбанк" подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин справи, просять постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. При цьому, відповідач на обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, в першу чергу те, що реалізація майна боржника відбувалась відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку», згідно якого не передбачено звернення до органів опіки та піклування за дозволом про реалізацію майна, а по-друге: що офіційною інформацією про реєстрацію неповнолітньої дитини є саме реєстрація в територіальних органах та підрозділах служби громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб МВС України, а не довідка МКП «Центржилком», що прямо суперечить вимогам законодавства. Крім того зауважує на тому, що з приводу суб'єкта оскарження в постанові суду зазначено про визнання протиправності дій відділу примусового виконання рішень управління Головного управління юстиції у Луганській області, в той час, як останній є структурним підрозділом управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області та не має статусу юридичної особи.

Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" в особі Луганського головного регіонального відділення АТ "Брокбізнесбанк" на обґрунтування своєї апеляційної скарги зазначає, що ні Законом України «Про іпотеку», ні Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено обов'язку державного виконавця на отримання дозволу органу опіки та піклування на здійснення відчуження нерухомого майна боржника, право користування яким мають неповнолітні діти. Реалізація такого майна не ставиться в залежність від отримання чи неотримання вказаного вище дозволу. Крім того, апелянт наголошує на тому, що суд першої інстанції не дослідив, чи мала малолітня дитина ОСОБА_5 (2011 року народження) право користування вищезазначеною квартирою, що є предметом іпотеки, на момент передачі цієї квартири в іпотеку.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду учасники судового розгляду до суду не прибули, тому, відповідно до ч.1 ст.197 КАС України, справу розглянуто у письмовому провадженні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

Судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області знаходиться виконавчий напис приватного нотаріуса Луганського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_6 від 07.05.2012 № 296 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що належить позивачеві, винесений на виконання іпотечного договору.

Постановою державного виконавця від 18.05.2012 було відкрито виконавче провадження № 32706571, за яким стягувачем є ПАТ "Брокбізнесбанк" в особі Луганської філії АТ "Брокбізнесбанк", боржником - ОСОБА_2, цього ж дня державним виконавцем накладено арешт на вказану квартиру.

25.06.2013 державним виконавцем направлено заявку на реалізацію арештованого нерухомого майна і 13.08.2013 між Головним управлінням юстиції у Луганській області в особі відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області та Філією 13 Приватного підприємства "Нива-В.Ш." було укладено договір № 1313166 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), яке за умовами іпотечного договору передано на реалізацію на прилюдних торгах.

Вказане нерухоме майно було виставлене на продаж на прилюдних торгах, призначених на 04.09.2013 та 11.11.2013, однак, вони не відбулися, у зв»язку з чим за пропозицією Філії 13 ПП "Нива-В.Ш." Луганський ГРВ АТ "Брокбізнесбанк" погодився прийняти у власність зазначене нерухоме майно в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором, після чого 18.12.2013 державним виконавцем винесено постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та складено акт № 32706571 про передачу стягувачу нереалізованого на прилюдних торгах майна.

Разом з тим, в зазначеній квартирі з 20.06.2012 року зареєстровано малолітню дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Наведені обставини не є спірними, предметом апеляційного розгляду є наявність або відсутність у державного виконавця обов»язку на отримання дозволу органу опіки та піклування на реалізацію предмета іпотеки-нерухомого майна, право користування яким має дитина.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Так, згідно з ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що державний виконавець, не отримавши дозвіл органу опіки та піклування на реалізацію спірного нерухомого майна, діяв неправомірно.

Проте, колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Так, спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження" (далі - Закон №606).

За змістом статті 1 цього Закону, виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів.

Відповідно до ч.1 ст.52 Закону №606, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації, при цьому, примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України '''Про іпотеку" (ч.8 ст.54 Закону №606).

Відповідно до ст.33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержатєля на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється па підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержатєля. Згідно частини 1 статті 41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Колегія суддів приймає доводи апелянтів, що ні Законом України «Про іпотеку», ні Законом України "Про виконавче провадження", ні Інструкцією з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №489/20802, не передбачено обов'язку державного виконавця на отримання дозволу органу опіки та піклування на здійснення відчуження нерухомого майна боржника, право користування яким мають неповнолітні діти. Реалізація такого майна не ставиться в залежність від отримання чи неотримання вказаного вище дозволу.

Крім того, як вбачається зі змісту договору іпотеки №1160 від 26.09.2007, на виконання якого вчинено виконавчий напис нотаріуса, на момент підписання іпотечного договору у спірній квартирі не проживали та не були зареєстровані малолітні/неповнолітні діти.

В свою чергу, пунктом 5.3.11 цього іпотечного договору від 26.09.2007 року , який укладено позивачем (Іпотекодавцем) з АБ «Брокбізнесбанк» (Іпотекодержателем) передбачено обов»язок Іпотекодавця не здійснювати реєстрацію інших осіб, в тому числі неповнолітніх та малолітніх осіб за місцем знаходження Предмета іпотеки без попереднього письмового дозволу Іпотекодержателя (а.с.72), що не було дотримано позивачем.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що висновки суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог не відповідають обставинам справи, тому постанова суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

В решті висновки суду першої інстанції погоджуються колегією суддів, проте, постанова в цій частині не оскаржується.

Керуючись ст.ст.195,197,198,202,205,207,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Луганського головного регіонального відділення АТ "Брокбізнесбанк" та управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області - задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року в адміністративній справі № 812/10439/13-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Головного управління юстиції у Луганській області, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, Приватного підприємства "Нива-В.Ш.", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Філія 13 Приватного підприємства "Нива-В.Ш.", Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" в особі Луганського головного регіонального відділення АТ "Брокбізнесбанк", про визнання протиправними дій, визнання нечинним договору про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 13.08.2013 № 1313166 та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий: Л.В.Губська

Судді: Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко