Рішення № 38795112, 19.05.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4717/14 Справа № 199/11603/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Руденко В. В. Доповідач - Черненкова Л.А.Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2014 року м. Дніпропетровськ

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Черненкової Л.А.

суддів - Петешенкової М.Ю., Дерев`янка О.Г.

при секретарі - Бойко О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2013 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

29 квітня 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулися із вказаною позовною заявою, за якою просили стягнути з ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 24 851,27 грн. за кредитним договором №DNХRRТ01520659 від 23 лютого 2008 року та судові витрати. В обґрунтування своїх позовних вимог, посилались на те, що 23 лютого 2008 року між ними та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №DNХRRТ01520659 відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 11516,61 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Позичальник зобов'язання за кредитним договором не виконує, у зв'язку з чим станом на станом на 17 жовтня 2013 року виникла заборгованість в розмірі 24851,27 грн. яка складається з наступного: 7 199,01 грн. - заборгованість за кредитом, 5,39 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 15 987,29 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, штрафи в розмірі 500 грн. та 1 159,58 грн. В зв'язку з чим ПАТ КБ «ПриватБанк» вважають, що їх права порушені та просять стягнути заборгованість по кредитному договору з відповідача на їх користь.

Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2013 року ухвалено: позов ПАТ КБ «ПриватБанк» - задовольнити частково; стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № DNХRRТ01520659 від 23 лютого 2008 року в розмірі 14204,40 грн., яка виникла станом на 17 жовтня 2013 року та складається з наступного: заборгованість за кредитом - 7199,01 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 5,39 грн., 7000 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також судовий збір в сумі 229,40 грн.; в іншій частині позову - відмовити.

В апеляційній скарзі позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 15 987,29 грн. та штрафу в розмірі у розмірі 500 грн.(фіксованої частини) та 1159,58 грн. (процентної складової) - змінити, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 15 987,29 грн. та штрафу в розмірі у розмірі 500 грн.(фіксованої частини) та 1159,58 грн. (процентної складової), в іншій частині рішення суду залишити без змін, стягнути з відповідача на їх користь судові витрати, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення та невідповідності висновків суду, на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду повністю не відповідає.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що 23 лютого 2008 між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № DNХRRТ01520659 відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 11516,61 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Проте, в порушення умов кредитного договору, відповідач свої зобов'язання не виконує, допустив прострочення повернення кредиту і сплати відсотків за його користування, внаслідок чого за ним станом на 17 жовтня 2013 року виникла заборгованість, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 7199,01 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 5,39 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором. Нарахована позивачем пеня становить 15987,29 грн., що значно перевищує збитки, які завдані ПАТ КБ «ПриватБанк», тому суд першої інстанції вирішив зменшити розмір пені до 7000,00 грн. Як вбачається із позовної заяви, позичальнику за порушення порядку та строків погашення кредиту і процентів за користування кредитними коштами, нарахована пеня, а також два штрафи. Тобто за одне й те саме порушення зобов'язання передбачена потрійна відповідальність одного виду, що не відповідає ст. 61 Конституції України. Тобто, пеня і штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.

Однак повністю погодитись з висновками суду першої інстанції не можна.

Висновок суду про те, що пеня і штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій, є помилковим.

Відповідно до вимог ст.ст.526,530 ЦК України, - зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений термін.

Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України, - за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, ч.1 - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі ст.ст. 549,550 ЦК України неустойкою є штраф або пеня, та право на неї виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданим невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

У разі встановлення у договорі різних видів цивільно-правової відповідальності за різні порушення його умов, одночасне застосування таких заходів відповідальності не свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Вирішуючи спір, суд у порушення вимог ст. ст. 213, 214, 215 ЦПК України на зазначені вимоги закону уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, яка підлягає застосуванню.

Таким чином, суд першої інстанції неправильно відмовив у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача нарахованих штрафів: фіксованої частини та процентної складової.

Судова колегія дійшла висновку, що в цій частині рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення на підставі п.п.1-4 ч.1 ст. 309 ЦПК України з наступних підстав.

Судова колегія встановила, що спірні правовідносини виникли між сторонами щодо неповернення відповідачем отриманих кредитних коштів.

Судова колегія встановила і це підтверджується матеріалами справи, що 23 лютого 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № DNХRRТ01520659, відповідно до умов якого, банк зобов'язується надати позичальнику кредит в розмірі 11516,61 грн. грн. В свою чергу позичальник зобов'язується в порядку та на умовах, що визначені кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені № DNХRRТ01520659 від 23 лютого 2008 року. ОСОБА_2 свої зобов'язання по сплаті кредитних коштів не виконувала, допустила прострочення повернення кредиту і сплати відсотків за його користування, внаслідок чого станом на 17 жовтня 2013 року утворилась заборгованість у сумі 24 851,27 грн., яка складається з наступного: 7 199,01 грн. - заборгованість за кредитом, 05,39 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 15 987,29 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, штрафи в розмірі 500 грн. та 1 159,58 грн.

Відповідно до умов укладеного кредитного договору вказаний договір складається із заяви позичальника, Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою. Відповідно до розрахунку заборгованості позивача остання сплата заборгованості відповідачем відбулась 31 грудня 2009 року (а.с.4). Строк позовної давності щодо вимог повернення кредиту, сплати процентів, за користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафів, витрат банку встановлено договором терміном у 5 років.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

У той самий час, згідно із ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. На відміну від процентів, які є платою за користування чужими грошима, неустойка є засобом забезпечення виконання зобов'язання і одночасно способом цивільно-правової відповідальності.

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами договору передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником строків погашення кредиту і процентів за користування ним.

У той самий час, згідно з п. 5.3 кредитного договору сторонами передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за інші правопорушення: за порушення позичальником строків платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, більш ніж на 30 днів та має разовий характер у відмінності до застосування стягнення пені.

Вказаним пунктом кредитного договору передбачено обов'язок позичальника сплатити штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що судом неправильно застосовано вимоги ст. 61 Конституції України і ст. 549 ЦК України щодо покладення на відповідача подвійної цивільно-правової відповідальності одного і того ж виду за одне і те саме порушення договірного зобов'язання, що не знайшло свого підтвердження за розглядом справи.

Таким чином судова колегія дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції необхідно скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягнення штрафу в розмірі 1659,58 грн. з ухваленням в цій частині нового рішення, а саме: стягнути з ОСОБА_2, на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», нараховані штрафні санкції за кредитним договором № DNXRRТ01520659 від 23 лютого 2008 року станом на 17 жовтня 2013 року в рахунок штрафу (фіксованої частини) у розмірі 500 грн., в рахунок штрафу (процентної складової) у розмірі 1159,58 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції є правильним та скасуванню або зміні не підлягає.

Доводи апеляційної скарги про неправильне зменшення судом розміру нарахованої пені, судова колегія вважає неспроможними, оскільки вони стосуються переоцінки висновків суду.

Відповідно до ст. 212 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед установленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судова колегія приходить до висновку, що рішення суду щодо зменшення розміру пені постановлено у відповідності з вимогами закону та не має підстав для його скасування або зміни, і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Оспорюється правильність стягнення пені за рішенням суду.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно до положень ч.3 ст.551 ЦК України, - розмір неустойки (пеня, штраф) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Встановлено, що нарахована позивачем сума пені у розмірі 15 987,29. значно перевищує розмір збитків, а саме у розмірі 7 204,40 грн. (не сплаченого кредиту у розмірі 7 199,01 грн. + процентів у розмірі 5,39 грн. = 7 204,40 грн.).

З урахуванням вимог частини 3 статті 551 ЦК України, а саме: розмір пені значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, а саме: з урахуванням розумності та справедливості, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правильно зменшено розмір пені за кредитом до 7 000 гривень.

В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржене, у зв'язку з чим не має підстав для його зміни або скасування.

На підставі ст. 88 ЦПК України ч.5, - якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, то відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що позивач-апелянт поніс судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 114,70 гривень, то вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки позов частково задоволений, а вказана сума судового збору за позовом матеріального характеру складає мінімальну суму.

Керуючись ст.ст.303,307, п.п.1-4 ч.1 ст.309, ст.316, ч.1 ст.218 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.

Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2013 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягнення штрафу в розмірі 1659,58 грн. з ухваленням в цій частині нового рішення.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», що розташоване за адресою: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299, рах. № 29092829003111 нараховані штрафні санкції за кредитним договором № DNXRRТ01520659 від 23 лютого 2008 року станом на 17 жовтня 2013 року в рахунок штрафу (фіксованої частини) у розмірі 500 гривень (п'ятсот гривень), в рахунок штрафу (процентної складової) у розмірі 1159,58 гривень (одна тисяча сто п'ятдесят дев'ять гривень 58 копійок).

В іншій частині заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2013 - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», що розташоване за адресою: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299, рах. № 64993919400001 понесені судові витрати у розмірі 114,70 гривень (сто чотирнадцять гривень 70 копійок).

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді