Рішення № 38794832, 19.05.2014, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" травня 2014 р.

Справа № 924/481/14

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали

За позовом Приватного підприємства „АДЛЄР”, м. Житомир

до Публічного акціонерного товариства „Шепетівська реалбаза хлібопродуктів”, м. Шепетівка, Хмельницька область

про стягнення 196 293,82 грн., з яких 128 241,63 грн. курсової різниці, 10 747,14 грн. 3% річних, 48 365,49 грн. пені, 8 939,56 грн. індексу інфляції.

За участю представників сторін:

від позивача: – не прибув;

від відповідача: – не прибув.

Суть спору: Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідача 196 293,82 грн., з яких 128 241,63 грн. курсова різниця, 10 747,14 грн. 3% річних, 48 365,49 грн. пеня, 8 939,56 грн. індекс інфляції за невиконання відповідачем зобов’язань по договору поставки від 28.03.2013р. №79/Н.

В обґрунтування позову посилається на те, що 28.03.2013р. ПП „АДЛЄР” та ПАТ „Шепетівська реалбаза Хлібопродуктів” був укладений Договір поставки №79/Н, відповідно до умов договору, додатків до нього та видаткових накладних, виписаних в період дії даного договору, відповідачу було поставлено товар на загальну суму 1 282 416,30 грн., що підтверджується наступними документами: видаткова накладна №РН-0000262 від 24.04.2013 року, на суму 1 282 416,30 грн., довіреність №157 від 24.04.2013 року, акт №РН-0000262 від 24.04.2013 року, приймання-передачі продукції.

Згідно п.5.3 даного договору, сторони визначили та погодили, що оплата товару згідно даного договору проводиться наступним чином: - 50 % вартості товару оплачується покупцем в строк до 10.04.2013 року; - 50% вартості товару оплачується покупцем в строк до 01.11.2013 року. Таким чином, відповідач повинен був сплатити 641 208,15 грн. у строк до 10.04.2013 року та 641 208,15 грн. - в строк до 01.11.2013 року.

Повідомив, що позивач виконав свої обов'язки за договором у повному обсязі, претензій щодо якості чи кількості поставленого товару від відповідача на адресу позивача не надходило. Відповідач, враховуючи умови договору, взяв на себе зобов'язання перед ПП „АДЛЄР” провести оплату за товар в строк та на умовах вказаних в ст.5 цього договору. Вказує, що відповідач порушив п.5.3. договору та оплатив повну вартість поставленого товару лише 14.03.2014р., що підтверджується банківськими виписками від 16.05.2013р. суму 300 000,00 грн., від 29.05.2013р. на суму 200 000,00 грн., платіжними дорученнями від 09.10.2013р. на суму 41 208,15 грн., від 18.10.2013р. на суму 100 000,00 грн., від 14.03.2014р. на суму 641 208,00 грн.

Позивач посилається на те, що ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно абз.1 ч.1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач на власний розсуд та ризик оплатив вартість товару зі значним порушенням встановлених строків.

Згідно п.8.1. Договору за невиконання або неналежне виконання умов Договору Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно п.8.2. Договору, за прострочення виконання зобов'язання ПОКУПЕЦЬ зобов'язаний сплатити на користь ПРОДАВЦЯ пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення.

Відповідно до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до постанови пленуми Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” передбачається: інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач посилається на те, що згідно із ч.1,2 ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Зазначена норма кореспондується з положеннями частини другої статті 198 ГК України.

Таким чином, вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов'язаних із знеціненням валюти боргу, оскільки офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Аналогічна позиція вбачається з оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013, №01-06/767/2013 „Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”.

Пункт 5.1. договору зазначає, що покупець здійснює оплату партії Товару за ціною, вказаною в додатках, що є невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України сторони дійшли згоди, що ціна на товар та загальна сума договору зазначається у додатках і визначені у національній валюті України в сумі , еквівалентні курсу долара США на міжбанківському валютному ринку України до гривні на день підписання даного договору.

Товар оплачується на розрахунковий рахунок Продавця в національній валюті. Згідно цін вказаних у відповідних додатках до договору, скоригованих пропорційно зміні долара США на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату оплати товару. За таких обставин, позивач просить задовольнити позов із вищевикладених підстав.

Представник позивача в засідання суду 19.05.2014р. не прибув, проте направив суду письмове клопотання від 05.05.2014р. №05/05, відповідно до якого просить суд розглянути спір за наявними документами, без участі представника позивача, оскільки останній не може забезпечити явку свого представника до суду. Відтак, просить задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач своїм процесуальними правами не скористався, повноважного представника в засідання суду не направив, поважні причини неявки не повідомив, витребуваного судом письмового відзиву на позов не надав, позовні вимоги по суті та розміром не оспорив. Про слухання справи відповідач повідомлявся належним чином із направленням ухвал від 11.04.2014р., від 05.05.2014р. рекомендованою кореспонденцією із відмітками про отримання ухвал відповідачем.

Тому, неприбуття в судове засідання господарського суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою відкладення справи на іншу дату. Для уникнення зловживання процесуальними правами з боку учасників судового розгляду, враховуючи, що судом вжито всіх необхідних заходів щодо належного їх повідомлення про слухання справи в суді, суд вважає за доцільне розглянути дану справу по суті, на підставі до ст.75 ГПК України, за наявними документами.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Приватне підприємство „АДЛЄР”, м. Житомир як юридична особа значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджено довідкою статистики №657220 від 15.08.2012р., витягом із ЄДР №289172 від 25.12.2013р.

Публічне акціонерне товариство „Шепетівська реалбаза хлібопродуктів”, м. Шепетівка згідно із офіційним витягом значиться як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

28.03.2013р. між ПП „АДЛЄР” (продавець) та ПАТ „Шепетівська реалбаза хлібопродуктів” (покупець) було укладено договір поставки №79/Н, предметом якого є товар, який належить продавцю на момент укладення договору або буде набутий продавцем у майбутньому. (п.п.1.2 договору).

Згідно п.п.3.1-3.4 договору передбачено, що твар може передаватись покупцю партіями. Товар вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних. Прийом-передача товару від постачальника до покупця проводиться шляхом виписки накладної або та/або акту, де зазначається дата передачі товару покупцю. Разом із товаром постачальник передає покупцю оригінальні товарно-супровідні документи. Покупець зобов’язаний передати постачальнику оригінал довіреності або та/або оформити відповідні документи згідно генерального доручення. Поставка товару за цим договором здійснюється на умовах СРТ (поставка до місця вказаного покупцем) згідно Інкотермс-2010.

Згідно п.п.4.6 договору право власності на товар, а також ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця після передачі товару та підписання відповідних документів (накладних), що свідчать про прийом покупцем товару.

Вказаним договором сторони передбачили, що покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках, що є невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до ч.2 ст.524 ЦК України сторони - дійшли згоди, що ціна на товар та загальна сума договору зазначені у додатках і визначені у національній валюті України в сумі, еквівалентна курсу долар США на міжбанківському валютному рийку України на день підписання даного договору. Товар оплачується на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті, згідно цін вказаних у відповідних додатках до договору, скоригованих пропорційно зміні долар США на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату оплати товару. (п.п.5.1, 5.2 договору).

Відповідно до п.п.5.3 договору передбачено, що оплата товару проводиться наступним чином:

50% вартості товару оплачується покупцем в строк до 10 квітня 2013р.; 50% вартості товару оплачується покупцем в строк до 1 листопада 2013р. Без виставлення рахунку-фактури. У випадку, якщо курс долара США на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату оплати товару є нижчим курсу долара США на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату відвантаження такого товару, покупець зобов’язується використовувати курс долара США на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату відвантаження такого товару для цілей оплати такого товару.

Згідно п.п.8.1-8.5 вказаного договору вказується, що за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно із чинним законодавством. За прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. Сторони при стягнені заборгованості, нарахуванні штрафних санкцій та пені керуються чинними нормами цивільного законодавства. Покупець у випадку порушення умов оплати вартості товару, сплачує на користь продавця штраф в розмірі 5% від вартості неоплаченого та в строк поставленого товару. Покупець зобов'язаний відшкодувати продавцю у повному обсязі всі збитки, що можуть бути понесені продавцем при невиконанні чи неналежному виконанні покупцем умов даного договору. Відповідно до п.2 ст.232 ГК України сторони дійшли згоди, що збитки стягуються у повній сумі понад штрафні санкції.

Відповідно до п.п.8.6 - 8.8 договору передбачено, що у випадку порушення зобов'язання за цим договором винна сторона покупець або продавець зобов'язуються на вимогу іншої сторони сплатити неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення виконання зобов'язання. За грубе порушення умов договору однією із сторін, інша сторона може відмовитися від виконання умов договору та розірвати договір в односторонньому порядку із проведенням всіх розрахунків за фактично отриманий товар. У разі поставки неякісного товару продавець зобов’язується сплатити на користь покупця штраф у розмірі 5 (п'ять) відсотків від вартості поставленого неякісного товару та на вимогу покупця замінити неякісний товар на товар належної якості або повернути грошові кошти отримані в якості оплати за товар.

28.03.2013р. сторони підписали між собою додаток №1 до договору поставки №79/Н від 28.03.2013р., згідно якого узгодили вартість товару (насіння кукурудзи) на загальну суму 1 282 416,30 грн. та еквівалент в доларах США на суму 157 409,64. Також, сторони погодили, що у тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору, сторони для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу: S=(A1/A2)*B, де S – ціна товару на момент проплати; В – ціна товару на момент підписання; А2 – курс долара США на міжбанківському валютному ринку України до гривні на день підписання договору; А1 – курс долара США на міжбанківському валютному ринку України до гривні на день перерахування грошей.

Відповідно до умов договору №79/Н від 28.03.2013р., додатку №1 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 282 416,30 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000262 від 24.04.2013р. на суму 1 282 416,30 грн., довіреністю №157 від 24.04.2013р., актом приймання-передачі продукції №РН-0000262 від 24.04.2013р.

Відповідач провів оплату вартості поставленого товару на суму 1 282 416,30 грн., що підтверджується банківськими виписками від 16.05.2013р. на суму 300 000,00 грн., від 29.05.2013р. на суму 200 000,00 грн., платіжними дорученнями №12453 від 09.10.2013р. на суму 41 208,15 грн., №12649 від 18.10.2013р. на суму 100 000,00 грн., №248 від 14.03.2014р. на суму 641 208,15 грн.

Оскільки відповідач сплатив заборгованість із порушенням строків, визначених п.5.3 договору №79/Н від 28.03.2013р., позивач звернувся із позовом, згідно якого просить стягнути із відповідача 196 293,82 грн., з яких 128 241,63 грн. курсової різниці, 10 747,14 грн. 3% річних, 48 365,49 грн. пені, 8 939,56 грн. індексу інфляції за невиконання відповідачем зобов’язань по договору поставки від 28.03.2013р. №79/Н.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги таке:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст.11 та ст.509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов’язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов’язання боржник зобов’язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, тобто сплати боргу.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Нормами ст.627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Із матеріалів справи вбачається, що укладений між сторонами договір №79/Н від 28.03.2013р. за своєю юридичною природою є договором поставки із відстрочкою розрахунків по ньому та визначення прав та обов’язків сторін щодо фактичної передачі товару покупцю з боку продавця.

Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Положеннями ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Невиконання зобов’язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов’язання.

Частиною 1 ст.612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1, 2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Розглядом матеріалів справи встановлено, що на виконання договору поставки №79/Н від 28.03.2013р. позивач передав відповідачу товар на загальну суму 1 282 416,30 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000262 від 24.04.2013р. на суму 1 282 416,30 грн., довіреністю №157 від 24.04.2013р., актом приймання-передачі продукції №РН-0000262 від 24.04.2013р.

При цьому, відповідач на виконання п.5.3 договору повинен був провести розрахунки наступним чином, а саме: 50% вартості товару (641 208,15 грн.) сплатити у строк до 10.04.2013р, решту 50% вартості (641 208,15 грн.) – до 01.11.2013р.

Оскільки відповідач прострочив терміни оплати товару, позивач заявив до стягнення із відповідача 128 241,63 грн. курсової різниці, як передбачалось договором від 28.03.2013р. №79/Н (п.п. 5.1, 5.2, 5.3, 5.3.1 договору) та додатком №1 до договору.

При цьому, стягнення із відповідача 128 241,63 грн. курсової різниці суд вважає правомірним та таким, що відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, зважаючи на таке.

Згідно ч.1 ст. 627 ЦК України - сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1,2 ст.533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Зазначена норма кореспондується із положеннями ч.2 ст.198 ГК України.

За таких обставин, вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству України (п.10 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013, №01-06/767/2013 „Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”).

Згідно п.5.1. договору передбачено, що покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках, що є невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до ч.2 ст.524 ЦК України сторони дійшли згоди, що ціна на товар та загальна сума договору зазначається у додатках і визначені у національній валюті України в сумі, еквівалентні курсу долара США на міжбанківському валютному ринку України до гривні на день підписання даного договору. Товар оплачується на розрахунковий рахунок Продавця в національній валюті. Згідно цін вказаних у відповідних додатках до договору, скоригованих пропорційно зміні долара США на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату оплати товару.

Судом також приймається до уваги, що 28.03.2013р. сторони підписали між собою додаток №1 до договору поставки №79/Н від 28.03.2013р., яким визначили суму оплати відповідно до встановленої формули в залежності від курсу долара США до гривні на міжбанківському валютному ринку України.

Отже, сторонами у належній формі досягнуто згоди щодо можливості зміни обумовленої ціни у визначених ними випадках та визначено спосіб перегляду ціни відповідно до формули, за якою вираховується зміна ціни. При цьому, чинне законодавство не містить прямого застереження про недійсність відповідної домовленості, а в судовому порядку даний правочин недійсним не визнавався.

Аналогічна позиція про правомірність стягнення курсової різниці згідно укладених між сторонами договорів викладена у постановах Вищого господарського суду України від 19.10.2010р. №4/37-10, від 25.08.2010р. №19/301, від 31.10.2012р. №18/113-53/81, від 06.11.2011р. №5015/1478/12 .

Суд, перевіривши такі розрахунки, вважає їх правильними та такими, що узгоджується із матеріалами справи та відповідають нормам чинного законодавства.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення із відповідача 128 241,63 грн. курсової різниці є обґрунтованими, підтвердженні належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення 8 939,56 грн. індексу інфляції за визначені позивачем періоди, то судом до уваги приймається таке.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При обрахуванні інфляційних витрат судом враховується, що індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Тобто, врахування індексу інфляції можливе лише на суму простроченої заборгованості не менше як на один місяць та у порядку відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання.

Даної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України по аналогічній справі щодо періоду нарахування інфляційних (постанова Вищого господарського суду України від 20.02.2013р. по справі №16/5025/1011/12).

Крім того, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Така позиція викладена у листі Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” від 03.04.1997 №62-97р. При цьому індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Аналогічна позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права”.

Враховуючи вищенаведене, судом самостійно перераховано інфляційні витрати за період липень-вересень 2013р. із суми боргу 141 208,15 грн. та за період січень-лютий 2014р. із суми боргу 641 208,15 грн. за такими розрахунками: 99,2007% х 141 208,15 грн. = 140 079,47 грн. (борг із врахуванням індексу інфляції, дефляція становить: „– 1 128,68 гр.”; за період січень-лютий 2014р. із суми боргу 641 208,15 грн. інфляційні витрати становлять: 100,8012% х 641 208,15 грн. = 646 345,51 грн. - борг із врахуванням індексу інфляції; 646 345,51 грн. - 641 208,15 грн. = 5 137,36 грн. – інфляційні втрати за цей період.

Таким чином, за весь період інфляційні втрати становлять: 5 137,36 грн. + (-1 128,68 грн.) = 4 008,68 грн. Решта 4 930,88 грн. інфляційних втрат нараховані позивачем безпідставно, тому в цій частині суд вважає за доцільне відмовити.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань” від 17.12.2013р. №14).

За таких обставин, 3% річних за визначені позивачем періоди в сумі 10 747,14 грн. суд вважає правомірними, обрахованими правильно та такими, що підлягають задоволенню в повному розмірі.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення також 48 365,49 грн. пені згідно п.п.8.2 договору – у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не оплаченого вчасно товару за кожний день прострочення такої оплати.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності зі ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (одним із видів забезпечення виконання зобов’язання є неустойка, зокрема пеня - ч.1 ст.546 ЦК України, ч.1 ст.549 ЦК України).

Із наявного в матеріалах справи розрахунку пені в сумі 48 365,49 грн. слідує, що позивачем правомірно проведено нарахування пені виходячи із облікової ставки НБ України за кожний день прострочення.

Тому, вимога позивача про стягнення пені в сумі 48 365,49 грн. судом приймається як правомірна, оскільки підтверджена відповідним розрахунком, узгоджується із матеріалами справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Виходячи із змісту ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов’язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. (ст.34 ГПК України).

За таких обставин, суд вважає, що позовні підлягають частковому задоволенню в сумі 128 241,63 грн. курсової різниці, 10 747,14 грн. 3% річних, 48 365,49 грн. пені та 4 008,68 грн. індексу інфляції, всього в сумі 191 362,94 грн.

В решті позовних вимог про стягнення із відповідача 4 930,88 грн. інфляційних витрат необхідно відмовити із підстав, викладених вище.

У відповідності до ст.ст.44, 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.1, 2, 45, 12, 13, 33, 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства „АДЛЄР”, м. Житомир до Публічного акціонерного товариства „Шепетівська реалбаза хлібопродуктів”, м. Шепетівка, Хмельницька область про стягнення 196 293,82 грн., з яких 128 241,63 грн. курсової різниці, 10 747,14 грн. 3% річних, 48 365,49 грн. пені, 8939,56 грн. індексу інфляції задовольнити частково.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства „Шепетівська реалбаза хлібопродуктів”, Хмельницька область, м. Шепетівка, (пров. Подільський, 20, код ЄДРПОУ 00956715) на користь Приватного підприємства „АДЛЄР”, м. Житомир,( вул. Авіаторів, 9, код ЄДРПОУ 35954742) 128 241,63 грн. (сто двадцять вісім тисяч двісті сорок одна гривня 63 коп.) курсової різниці, 10 747,14 грн. (десять тисяч сімсот сорок сім гривень 14 коп.) 3% річних, 48 365,49 грн. (сорок вісім тисяч триста шістдесят п’ять гривень 49 коп.) пені, 4 008,68 грн. (чотири тисячі вісім гривень 68 коп.) індексу інфляції, 3 850,77 грн. (три тисячі вісімсот п’ятдесят гривень 77 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

В позові про стягнення 4 930,88 грн. індексу інфляції відмовити.

Суддя В.В. Магера

Віддрук. 3 прим.:

1- до справи;

2- позивачу - (вул. Ямська, 28А, м. Київ, 03038) рекоменд. із повідомлен.

3- відповідачу (провулок Подільський, 20, м. Шепетівка, Хмельницька обл., 30400) – рекоменд. із повідомлен.