Постанова № 38793593, 06.11.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 листопада 2013 рокусправа № 1170/2а-2109/12 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Баранник Н.П. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Головного управління юстиції у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2012 року по справі № 1170/2а-2109/12 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у Кіровоградській області про визнання незаконним та скасування розпорядження, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління юстиції у Кіровоградській області в якому просив суд визнати незаконним та скасувати розпорядження відповідача про усунення порушень Ліцензійних умов від 29.05.2012р. за №9 та визнати незаконним та скасувати акт відповідача про невиконання розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов від 07.07.2012р. №1.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2012 року адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у Кіровоградській області про визнання незаконним та скасування розпоряджень - задоволено.

Визнано незаконними та скасовано розпорядження Головного управління юстиції у Кіровоградській області про усунення порушень Ліцензійних умов № 9 від 29.05.2012 року, а також акт Головного управління юстиції у Кіровоградській області про невиконання розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов № 1 від 07.07.2012 року.

В обґрунтування постанови, суд першої інстанції зазначає про безпідставність висновків, викладених в акті від 22.05.2012 року, на підставі яких відповідачем було прийняте оскаржуване розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов № 9 від 29.05.2012 року та складено акт про невиконання розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов від 07.07.2012 року №1, оскільки в ході розгляду справи позивачем надані докази, які повністю спростовують вказані висновки.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, згідно якої, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач вказав, що арбітражним керуючим не були виконанні в повному обсязі вимоги законодавства, а отже суд допустив помилку в оцінці наявних у справі доказів та прийняв невірне рішення, у зв'язку з чим постанова має бути скасована та у задоволенні позову - відмовлено.

В судовому засіданні представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Представник відповідача в судовому засідання підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши підстави для апеляційного перегляду судового рішення, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач зареєстрований фізичною особою-підприємцем, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію від 20.12.2007р. (а.с. 6).

На підставі ліцензії Державного департаменту з питань банкрутства від 30.01.2008р., терміном дії з 27.02.2008р. по 26.02.2013р. позивачеві надано право здійснювати діяльність арбітражного керуючого (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатора) (а.с. 7).

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, передбаченому для призначення керуючого санацією.

Так, згідно постанови Господарського суду Кіровоградської області від 24.12.2010р. №10/17 визнано банкрутом ДП "Світловодський завод "Калькулятор", а позивача призначено ліквідатором банкрута (а.с. 8).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу від 06.07.2012р. №405/04 (а.с. 71) та посвідчення на проведення позапланової перевірки від 18.05.2012р. №29 (а.с. 9), комісією у складі посадових осіб відповідача було проведено позапланову перевірку додержання арбітражним керуючим Ліцензійних умов, за результатами якої складено акт від 22.05.2012р. №14 (а.с. 10-13).

В ході перевірки було встановлено порушення вимог:

- п. 12. ч. 1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п. 3.1. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затверджених наказом Держкомітету з питань регуляторної політики та підприємництва Мінекономіки України від 04.05.2001р. №72/49 та абз. 6 п. 4.9 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затверджених наказом Міністерства юстиції України від 17.10.2011р. №1196/19934, а саме: не надано доказів звернення до земельних ресурсів та банківських установ щодо надання інформації про реєстрацію за банкрутом земельних ділянок та залишків коштів на рахунках у банківських установах;

- ч. 3 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п. 3.1. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затверджених наказом Держкомітету з питань регуляторної політики та підприємництва Мінекономіки України від 04.05.2001р. №72/49 та п. 4.1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затверджених наказом Міністерства юстиції України від 17.10.2011р. №1196/19934, а саме: при погашенні вимог по заробітній платі не дотримано пропорційності погашення вимог першої черги.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов від 29.05.2012р. за №9 (а.с. 14), а в подальшому у зв'язку з його невиконанням складено акт про невиконання розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов від 07.07.2012р. №1 (74, 75).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, по-перше, що ненадання доказів звернення позивача до органів земельних ресурсів про надання інформації щодо реєстрацію за банкрутом земельних ділянок, спростовуються зібраними у справі доказами, а саме - 15.12.2011р. позивачем було направлено на адресу Світловодського міського відділу земельних ресурсів запит про надання інформації щодо наявності (відсутності) у боржника земельної ділянки, зареєстрованої на праві власності чи користування (в т.ч. в оренді).

По-друге , суд першої інстанції зазначив, що в силу положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (ст. 25), ліквідатор виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, а тому, леквідатору не потрібно звертатися до банківських установ з метою отримання інформації про залишки грошових коштів на рахунках.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Позивач не погоджується з висновком перевірки стосовно порушення ним п. 12 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки ним був направлений запит до Світловодського відділу земельних ресурсів щодо надання інформації про наявність у боржника земельних ділянок, а також ліквідатором направлено звернення до банківської установи про залишок коштів на рахунках боржника.

Однак п. 12 ч. 1 ст. 25 Закону передбачає повноваження ліквідатора вживати заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Дана вимога Закону позивачем виконана не була. Позивачем, що ним не заперечувалося в судовому засіданні, дійсно не направлялися запити до банківських установ з метою виявлення залишку коштів на рахунках, та посилання на те, що він не зобов'язаний надсилати такі запити не грунтується на приписах наведеного п. 12 ч. 1 ст. 25 Закону, оскільки дана норма виключень не містить. Крім цього, направлення позивачем запиту до Світловодського відділу земельних ресурсів щодо надання інформації про наявність у боржника земельних ділянок не свідчить про виконання наведеної норми Закону, оскільки, як встановив відповідач в ході перевірки відповідь на дане звернення не була отримана, проте, позивачем жодного заходу, спрямованого на отримання відповідної інформації з метою пошуку майна банкрута вчинено не було.

Крім цього, судом першої інстанції, щодо недотримання позивачем принципу пропорційності погашення вимог першої черги зазначено, що в ході здійснення процедури ліквідації банкрута до позивача звертались колишні працівники банкрута із заявами про виплату заборгованості по заробітній платі, що підтверджується відповідними заявами, долученими до матеріалів справи.

Відповідно до поданих заяв позивачем здійснювалися виплати не у довільному порядку, а у відповідності із наявними коштами, що підтверджується відомостями про виплату грошей та відповідно до розрахунків пропорційності виплат, які складені позивачем з урахуванням розміру заборгованості та відповідно визначеної частки в загальній сумі заборгованості, а отже позивачем не були порушенні принципи пропорційності встановлені ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом",

Проте, такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам ст. 31 вказаного Закону.

Частиною 3 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» чітко встановлено порядок задоволення вимог кредиторів, а саме, у разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредиторові однієї черги.

Жодних виключень, зокрема права на задоволення вимог кредиторів позачергово за наявності певних умов чи привілей вказана норма Закону не містить.

Заяви колишніх працівник в даному випадку не мають жодної юридичної сили при розподілі коштів, а отже арбітражним керуючим ОСОБА_1 при погашенні вимог по заробітній платі працівникам державного підприємства "Світловодський завод "Калькулятор" не дотримано пропорційності погашення вимог першої черги.

За висновками акту перевірки відповідачем складено розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов від 29 травня 2012 № 9, яким вирішено усунути встановлені порушення та подати у визначений термін інформацію про їх усунення з наданням завірених копій документів, що підтверджують усунення порушень. Однак вимоги розпорядження позивачем не були виконані у встановлений строк

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для визнання незаконним та скасування оскаржуваного розпорядження відповідача про усунення порушень Ліцензійних умов від 29.05.2012р. за №9 та визнання незаконним та скасування акта відповідача про невиконання розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов від 07.07.2012р. №1, оскільки висновки викладені в акті перевірки не спростовуються доводами позивача і наданими додатковими доказами, та об'єктивно відображають встановлені фактичні обставини порушення позивачем вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Також жодним доказом у справі не спростовано тієї обставини, по позивачем не було виконане розпорядження відповідача про усунення порушень Ліцензійних умов від 29.05.2012р. за №9 (а.с. 14), а тому складений відповідачем акт про невиконання розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов від 07.07.2012р. №1 є правомірним.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відповідність оскаржуваного розпорядження та акта фактичним обставинам та приписам законодавства , а також безпідставність позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, а отже постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, адміністративний позов - залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст.160, 196, 198, 202, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління юстиції у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2012 року по справі № 1170/2а-2109/12 - задовольнити.

Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2012 року по справі №1170/2а-2109/12 - скасувати.

У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у Кіровоградській області про визнання незаконним та скасування розпорядження - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: А.В. Шлай