Ухвала суду № 38793589, 04.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 березня 2014 рокусправа № 811/860/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Лідер Плюс» на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року у справі № 811/860/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Лідер Плюс» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Лідер Плюс» звернулось до суду з адміністративним позовом в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, винесені Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби від 07 березня 2013 року №0000110227, яким збільшено суму грошового зобов'язання податку на додану вартість на 21 000,00 грн. за основним платежем та фінансових санкцій 5250, 00 грн. та № 0000120227, яким збільшено суму грошового зобов'язання із податку на прибуток за основним платежем 26 250, 00 грн. та фінансових санкцій 6563,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що податкові повідомленням-рішення прийнято необґрунтовано та з порушенням норм матеріального права. Так, посилання відповідача, в акті перевірки, на нікчемність правочинів є безпідставними, оскільки правочини не були визнані недійсними в судовому порядку.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Лідер Плюс» звернулось із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нове рішення про задоволення адміністративного позову. Апелянт зазначає, що судом не прийняті до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів, що підтверджують реальність кладених між позивачем та його контрагентами договорів.

У судовому засіданні представники позивача доводи, викладені в апеляційній скарзі, підтримав в повному обсязі.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, у судове засідання не прибув, про причини неприбуття не повідомив.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи, 11 лютого 2013 року до Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби проведена позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Лідер Плюс» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ТОВ "Т.П.О. - Продукт" за вересень 2010 року, про що складено акт №11/22-7/36951915 від 12 лютого 2013 року (а.с.8-31). В результаті встановлених порушень підприємством занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 26250 грн., в т.ч. за 3 квартал 2010 року в сумі 26250 грн. На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000120227 від 07 березня 2013 року, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток, за основним платежем, у сумі 26 250 грн., за штрафними санкціями 6 563 грн. (а.с. 33) та №0000110227 від 07 березня 2013 року, яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 21 000 грн., штрафних санкцій - 5 250 грн.( а.с.32).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками та зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті. До таких обмежень, згідно підпункту 5.3.1 вищевказаного Закону, віднесено включення до валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та згідно підпункту 5.3.9 - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 01 вересня 2010 року між позивачем та ТОВ "Т.П.О. - Продукт" укладено договір про надання послуг №0109, відповідно до п.1.1 якого ТОВ "Т.П.О. - Продукт"(виконавець за договором), зобов'язується здійснити поставку ТОВ "АГРО ЛІДЕР ПЛЮС" (замовник за договором) організацію маркетингових послуг по пошуку контрагентів, консультування з питань комерційної діяльності й керування, дослідження кон'юктури ринку та виявлення громадської думки ( а.с.76). Згідно з вказаним Договором вартість послуг складає 126 000 грн. (а.с.29).

14 вересня 2010 року сторонами за договором підписано Акт №14/09/03 здачі -прийняття робіт (надання послуг), відповідно до якого виконавцем було надано маркетингові послуги по пошуку контрагентів на суму 105 000 грн., ПДВ - 21 000 грн., всього на загальну вартість - 126 000 грн. (а.с.78) ТОВ "Т.П.О. - Продукт" видана ТОВ "АГРО ЛІДЕР ПЛЮС" податкова накладна №121/6 на суму 126 000 грн., в тому числі ПДВ - 21 000 грн (а.с.86). Позивачем сплачено ТОВ "Т.П.О. - Продукт" за надані послуги 126 000 грн. відповідно до квитанцій до прибуткового касового ордеру (а.с.100-106).

Позивачем надано до суду звіт за результатами маркетингових досліджень ринку збуту соняшнику від 13 вересня 2010 року, складеного ТОВ "Т.П.О. - Продукт" (а.с.156-158), який суд першої інстанції правомірно не визнав допустимим доказом для віднесення, оскільки позивачем документально не підтверджено фактичного отримання послуг та використання послуг у господарській діяльності. Крім того, про відсутність факту надання послуг також свідчить Акт №422/23-300/36955374 від 04 квітня 2011 року ДПІ у Центральному районні м. Миколаєва, відповідно до якого взаємовідносини ТОВ "Т.П.О. - Продукт" з контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, зазначене товариство не мало необхідних умов для постачання або здійснення діяльності, про що свідчить відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів (а.с. 58-65).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо того, що позивачем протиправно включено до складу витрат витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними, іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та недоведено факту використання отриманих послуг у господарській діяльності.

Надалі, з матеріалів справи вбачається, що позивачем в порушення пп.7.4.5., пп.7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" завищено задекларований розмір податкового кредиту на загальну суму 21 000 грн., в тому числі у вересні 2010 року на суму 21 000 грн., за рахунок включення до складу податкового кредиту ПДВ по операції з отримання маркетингових послуг по податковій накладній, що виписана за відсутності надання послуг.

Колегія суддів не погоджується з твердженням позивача про те, що отримання маркетингових послуг від ТОВ "Т.П.О. - Продукт" задекларовано на підставі первинних документів, виданої та отриманої податкової накладної. Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями (постачальниками) податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо буде доведено, що відомості, які містяться у таких документах не відповідають дійсності.

У відповідності до абз. 1 та 2 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відтак, для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість, зокрема, необхідно підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару (послуги) та його оплати, а також наявність мети отримання послуг, пов'язаної із подальшим використанням отриманих послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, надана позивачем податкова накладна не підтверджує всі необхідні юридичні факти для віднесення суми ПДВ до податкового кредиту, а тому не може бути визнана безумовною підставою для включення суми ПДВ до податкового кредиту, тому спірне податкове повідомлення-рішення №0000110227 є правомірним.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 200 цього ж Кодексу передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, вірно застосований матеріальний закон та не допущено порушень процесуального права, оскаржене судове рішення має бути залишено без змін.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження у суді апеляційної інстанції, у зв'язку з чим вона підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Лідер Плюс» - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року у справі № 811/860/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко