Постанова № 38793529, 12.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 березня 2014 рокусправа № 804/12686/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року по справі № 804/12686/13-а

за позовом Державного підприємства «Придніпровський гідрометалургійний завод»

до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Придніпровський гідрометалургійний завод» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд про скасування податкового повідомлення-рішення №0005301502 від 26.07.2013р., яким збільшено Державному підприємству «Придніпровський гідрометалургійний завод» грошове зобов'язання на суму 362 602, 14 грн., в тому числі земельний податок з юридичних осіб в сумі 290 081,71 грн. та штрафні санкції в сумі 72 520,43 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року по справі № 804/12686/13-а позовні вимоги задоволено.

Постанову суду мотивовано тим, що податкове повідомлення-рішення №0005301502 від 26.07.2013р. було прийнято відповідачем неправомірно, оскільки податківцями не визначено суму грошового зобов'язання в строк визначений законодавством України. Так, згідно ст. 18 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 № 2535-ХІІ, що втратив чинність 01.01.2011р., але діяв на момент виникнення спірних правовідносин, платники, яких своєчасно не було залучено до сплати земельного податку, сплачують податок не більш як за два попередні роки. Перегляд неправильно нарахованого податку, стягнення або повернення його платнику допускаються не більш як за два попередні роки. Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Не погодившись з постановою суду, Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року по справі № 804/12686/13-а, як таку що винесена, з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. На думку апелянта, суд не врахував, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким збільшено грошове зобов'язання на суму 362 602, 14 грн., прийнято податковим органом без дотримання строку давності визначеного ст..102 ПКУ, оскільки податкова декларація за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в його апеляційній скарзі, просив скасувати оскаржену постанову, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи позивач в судове засідання не прибув, що не перешкоджає судовому розгляду справи відповідно до ч. 4 ст. 196КАС України.

Заслухавши пояснення представника відповідача перевіривши підстави для апеляційного перегляду судового рішення, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, фахівцями Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питання правильності нарахування та своєчасності сплати земельного податку за період з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. За наслідками перевірки складений акт №94/1544-30168729 від 12.06.2013року, в якому зазначено порушення ст. 14 Закону України «Про плату за землю» № 2535-ХІІ, а саме вказано, що ДП «ПГМЗ» не надано до Дніпропетровської МДПІ податкову декларацію по земельному податку за 2009 рік та не нараховано податок, внаслідок чого занижено суму земельного податку за період з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. на суму 290081,71 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, Дніпропетровською ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №0005301502 від 26.07.2013р., яким збільшено Державному підприємству «Придніпровський гідрометалургійний завод» грошове зобов'язання на суму 362 602, 14 грн., в тому числі земельний податок з юридичних осіб в сумі 290 081,71 грн. та штрафні санкції в сумі 72 520,43 грн.

Не погоджуючись із висновками акту №94/1544-30168729 від 12.06.2013р. Арбітражний керуючий - керуючий санацією ДП «ПГМЗ» Кулаков В.В., керуючись правом, наданим п. 86.7 ст. 86 ПК України, 18.07.2013р. подав заперечення на акт перевірки.

Дніпропетровською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було розглянуто заперечення та надано письмову відповідь №277/10/04-17-15-02 від 25.07.2013р. в якій зазначено, що висновки та дані викладені в акті є правильними.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, посилався на те, що відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. При цьому враховується, що Податковим кодексом України розрізняються строки, протягом яких податковий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, і строк, протягом якого може бути стягнуто податковий борг.

За висновком суду, позовні вимоги контролюючого органу, пов'язані зі стягненням податкового боргу з платників податків, повинні пред'являтися протягом 1095 днів з дня виникнення податкового боргу. Тобто, строк для стягнення податкового боргу починає свій перебіг з дня виникнення податкового боргу, в той час як строк для визначення грошового зобов'язання контролюючим органом відлічується з дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше - за днем її фактичного подання.

Крім того, постановляючи рішення, суд першої інстанції посилався на наявність стосовно позивача провадження у справі про банкрутство, порушеного ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.04 2002 року, через що застосування санкцій до позивача разом з визначенням суми основного зобов'язання - протиправне, відповідно до ч.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343-ХІІ від 14.05.1992 р.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується на підставі наступного.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Згідно п/п 102.2.1 п.102.2 ст.102 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо, зокрема, податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано.

В матеріалах справи доказі подачі позивачем відповідної декларації відсутні.

Крім цього, даний факт встановлений під час перевірки позивача та відображений у акті податкового органу №94/1544-30168729 від 12.06.2013 року.

Таким чином, у даному випадку за відсутності податкової декларації за звітній період, законодавцем не обмежено певними строками право нарахування грошового зобов'язання.

Таким чином, нарахування податкового зобов'язання Державному підприємству «Придніпровський гідрометалургійний завод» є правомірним.

Крім того, відповідно до ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Положення ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), стосуються вимог, зобов'язань, які охоплюються поняттям мораторію.

Аналізуючи зазначені норми права, вбачається, що мораторії не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а, отже, не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Порушення провадження у справі про банкрутство не означає завершення підприємницької діяльності боржника. Він має право укладати договори і вчиняти інші правочини, через що у нього виникають права і обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних підставах. Таким чином, по зобов'язанням поточних кредиторів, згідно з загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2002 р., порушено провадження по справі про банкрутство Державного підприємства «Придніпровський гідрометалургійний завод» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято відповідачем після проведення перевірки щодо сплати земельного податку за 2009 рік, тобто строк виконання податкових зобов'язань позивачем настав після введення мораторію.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовують правове обґрунтування, покладене в основу судового рішення, а тому є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та застосування ст. 202 КАС України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку щодо правомірності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення №0005301502 від 26.07.2013р, а отже постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, адміністративний позов Державного підприємства «Придніпровський гідрометалургійний завод» - залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст.160, 196,198, 202, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 р. по справі №804/12686/13-а - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2012р. по справі № 2а/0470/10607/12 - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Придніпровський гідрометалургійний завод» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай