Ухвала суду № 38793519, 03.12.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 грудня 2013 рокусправа № 1170/2а-4217/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року у справі № 1170/2а-4217/12 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби № 0001490171 та №000150071 від 26 липня 2012 року. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що оскаржувані рішення винесені відповідачем на підставі висновку акта перевірки про порушення позивачем підпунктів 7.2.3, 7.2.6, пункту 7.2, підпункту 7.4.1, пункту 7.4.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", з яким він не погоджується та вважає його таким, що складений з порушенням вимог законодавства.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року у задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову. Апелянт зазначає, що для підтвердження права на податковий кредит достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Сторони, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень, у судове засідання не прибули, про причини неприбуття не повідомили.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У відповідності до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 27 травня 2004 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії НОМЕР_3 (а.с. 120) На підставі наказу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки" від 08 червня 2012 року №535 податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності декларування податку на додану вартість по взаємовідносинам з Приватним підприємством "Продагро-сервіс 9" за період: серпень 2009 року, січень 2010 року (а.с. 48). За результатами перевірки складено акт № 202/17-1/НОМЕР_2 від 15 червня 2012 року, в якому зафіксовано, що позивачем під час здійснення господарської діяльності було допущено наступні порушення норм цивільного та податкового законодавства. Згідно акта перевірки Маловисківської міжрайонної Державної податкової інспекції Кіровоградської області державної податкової служби №30/1520/36421640 від 06 березня 2012 року "Про результати документальної невиїзної перевірки Приватного підприємства "Продагро-сервіс 9", в яких не підтверджено реальність здійснення господарських операцій даних контрагентів з платниками податків при здійсненні операцій з придбання ТМЦ у підприємств та подальшої їх реалізації по ланцюгу постачання. На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0001490171 від 26 липня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 23889,00 грн. в тому числі за основним платежем - 15926,00 грн., за штрафними санкціями - 7963,00 грн. та податкове повідомлення - рішення №0001500171 від 26 липня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 11944,50 грн.(а.с. 26-27).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності прийнятих відповідачем рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

В силу приписів підпункту 7.2.4. пункту 7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. У відповідності до пункту 7.2.6. Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Згідно з пунктом 7.5 статті 7 датою виникнення податкового кредиту визначено дату здійснення першої з подій, що сталася раніше: або дату списання коштів з рахунку платника або дату одержання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Відповідно до пункту 7.5.1. Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд першої інстанції вірно зазначив, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів, робіт, послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на додану вартість за рахунок податкового кредиту. До складу податкового кредиту можуть бути віднесені тільки ті суми податку на додану вартість, які сплачені (нараховані) в зв'язку з придбанням товарів, послуг чи основних фондів, призначених для використання в межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 7.2.3. Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до пункту 6.6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, термін зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерських звітів та балансів у архіві підприємства, установи визначається згідно з Переліком типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20 липня 1998 р. № 41 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 вересня 1998 р. за № 576. З огляду на пункт 315, 321 Переліку типових документів, позивач повинен зберігати первинні документи і додатки до них, що фіксують факт виконання господарських операцій і є підставою для записів у реєстрах бухгалтерського обліку та податкових записах (касові, банківські документи, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, наряди на роботу, табелі, акти про приймання, здавання і списання майна й матеріалів, квитанції і накладні з обліку товарно-матеріальних цінностей, авансові звіти) в тому числі податкові накладні, первинні документи та додатки до них, облікові регістри зобов'язані зберігатися три роки, але за умови, що перевірку вже завершено. Також в обов'язковому порядку зберігаються документи і в тому випадку, якщо справа розглядається в судовому порядку або є розбіжності у веденні обліку.

З матеріалів справи вбачається, в серпні 2009 року та січні 2010 року позивач мав господарські взаємовідносини з Приватним підприємством "Продагро-Сервіс 9" щодо придбання автозапчастин. За результатами даних відносин позивачем до складу податкового кредиту за серпень 2009 року віднесено придбання товару по взаємовідносинах з Приватним підриємством "Продагро-сервіс 9" на суму 8366,00 грн., за січень 2010 року 7560,00 грн. Проте, враховуючи акт від 22 лютого 2010 року № 1, в якому зазначено, що в зв'язку з відсутністю умов зберігання всі документи фінансово - господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2008 року по 31 грудня 2009 року були знищені 22 лютого 2010 року. (а.с. 104), реальність вчинення дій щодо придбання автозапчастин у Приватного підприємця "Продагро-Сервіс9" підтвердити іншим способом не видається можливим.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності формування податкового кредиту позивачем за серпень 2009 року без наявності належним чином складених податкових накладних, що підтверджується актом невиїзної позапланової перевірки, на основі якого відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

Колегія суддів також зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону про ПДВ необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, що узгоджується з позицією Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України викладеною в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року у справі № 1170/2а-4217/12 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко