Ухвала суду № 38793461, 04.02.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 лютого 2014 рокусправа № 811/1300/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року у справі № 811/985/13-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Світловодського міськрайонного управління юстиції про визнання дій протиправними, визнання постанови нечинною, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням заяви від 26 листопада 2012 року, просив визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Світловодського міськрайонного управління юстиції Гирич Р.Г., вчинені при примусовому виконанні постанови АЕ № 269037 від 20.08.2009 року Нікопольського ДАІ про стягнення штрафу у розмірі 340 грн., визнати нечинною постанову ВП № 17747999 від 02 серпня 2010 року про закінчення виконавчого провадження, стягнути з відповідача на відшкодування матеріальної шкоди 644 грн. та моральної шкоди, заподіяної внаслідок протиправних дій, у розмірі 42400 грн.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржену ухвалу та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апелянт вважає висновки суду помилковими, оскільки відповідач є суб'єктом владних повноважень, а тому цей спір має розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

У судове засідання позивач та відповідач, належним чином повідомлені про дату, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, не прибули, про причини неприбуття не повідомили. Від відповідача письмових заперечень на апеляційну скаргу не надходило.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Справа розглянута у відповідності до приписів частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальної та накладення на нього штрафу у розмірі 340 грн. скасована у судовому порядку, її незаконність визначається з моменту наявної правової підстави, котра вказує на протиправне притягнення особи до адміністративної відповідальності. З наявністю такого судового рішення відпала підстава визнавати дії державного виконавця незаконними, і публічно-правовий спір завершився судовим розглядом Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Зважаючи на відсутність публічно-правового спору, суд здійснив оцінку звернення ОСОБА_1 до суду як позов лише в межах відшкодування шкоди, заподіяної протиправним рішенням суб'єкта владних повноважень і, з посиланням на приписи частини 2 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, закрив провадження у справі, роз'яснивши позивачеві його право на звернення до суду в порядку цивільного процесуального судочинства (а.с.137-138).

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскарженій ухвалі, та вважає рішення про закриття провадження у справі таким, що прийнято з порушенням норм процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Справа адміністративної юрисдикції, як визначено пунктом 1 частини 1 статті 3 цього ж Кодексу - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Зважаючи на відсутність у діючому законодавстві поняття публічно-правового спору, його наявність визначається виходячи з критеріїв суб'єктного складу правовідносин, становища суб'єктів у правовідносинах, методу регулювання правовідносин та характеру домінуючого інтересу у правовідносинах. Так, обов'язковими ознаками наявності публічно-правового спору між учасниками певних правовідносин є підпорядкування одного учасника іншому та імперативний метод регулювання цих правовідносин.

Як вбачається зі змісту адміністративного позову, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав, порушених, на його думку, протиправними діями органу державної виконавчої служби при здійсненні виконавчих дій при примусовому виконанні постанови про стягнення з нього штрафу. Крім визнання протиправними дій відповідача, ОСОБА_1 просить визнати нечинною постанову про закінчення виконавчого провадження та відшкодувати йому матеріальну та моральну шкоду, заподіяну внаслідок вчинення протиправних дій.

Таким чином, за суб'єктним складом та предметом пред'явлений позов ОСОБА_1 має вирішуватись адміністративним судом в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, оскільки спір між сторонами за своїм характером є публічно-правовим.

Колегія суддів вважає за необхідне також зазначити про помилковість висновків суду першої інстанції, викладених в оскарженій ухвалі щодо завершення публічно-правового спору судовим розглядом Тернівського районного суду м. Кривого Рогу.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 листопада 2011 року Тернійвським районним судом м. Кривого Розу у справі № 2а-605/2011 прийнята постанова про скасування постанови відділу ДАІ для обслуговування адміністративної території м. Нікополь ГУМВС України в Дніпропетровській області серії АЕ 3 269037 від 20.08.2009 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП до штрафу на користь держави у сумі 340 грн. (а.с.2). Отже, цим судовим рішенням вирішений спір між ОСОБА_1 та органом ДАІ з приводу притягнення його до адміністративної відповідальності.

Проте, до адміністративного суду ОСОБА_1 звернувся за вирішенням іншого спору - між ним та органом державної виконавчої служби. Визнання протиправності дій та рішень суб'єкта владних повноважень не може відбуватись apriori, без розгляду справи по суті та без ухвалення судового рішення (постанови) відповідно до частини 1 статті 158 Кодексу адміністративного судочинства України. Судове рішення по іншій справі (у даному випадку - постанова Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 14.11.2011 року у справі 2а-605/2011) та встановлені у ньому обставини мають розглядатись у сукупності з іншими доказами в адміністративній справі.

Таким чином, висновок суду першої інстанції, що з наявністю такого судового рішення відпала підстава визнавати дії державного виконавця незаконними, не можна вважати обґрунтованим.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено право кожної особи на звернення до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси. Ніхто не може бути позбавлений на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Закривши провадження у справі в частині позовних вимог про відшкодування шкоди, суд залишив невирішеними вимоги про визнання протиправними дій та постанови відповідача, по яких було відкрито провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 204 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення питання, тому ухвала Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року у справі № 811/985/13-а підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду справи до суду першої інстанції.

Однак, зважаючи на те, що апелянт просив суд апеляційної інстанції постановити судове рішення по суті спору, його апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на приписи статті 199 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначені повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду. Прийняття нової постанови судом апеляційної інстанції допускається лише за наслідками перегляду постанови суду першої інстанції.

Керуючись статтями 195-196, 199, 204, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року у справі № 811/985/13-а - скасувати.

Справу № 811/985/13-а направити для продовження розгляду до Кіровоградського окружного адміністративного суду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до частини 2 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко