Ухвала суду № 38793455, 18.02.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 лютого 2014 рокусправа № 2а-0870/12007/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 січня 2013 року у справі № 2а-0870/12007/11 за позовом Дочірнього підприємства "Імідж Холдінг" акціонерної компанії "Імідж Холдінг АпС" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Дочірне підприємство "Імідж Холдінг" Акціонерної компанії "Імідж Холдінг" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 серпня 2011 року №0000780804, винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, яким визначене грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1651,25 грн., в тому числі 1321 грн. податку та 330,25 грн. фінансових санкцій. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, про помилковість висновків, викладених в Акті перевірки № 49/08-04/32096432 від 20 липня 2011 року щодо допущених позивачем порушень вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту за угодами, які не були спрямовані на настання реальних наслідків. Крім того, перевірка була проведена без наявності законних підстав.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 січня 2013 року адміністративний позов Дочірнього підприємства "Імідж Холдінг" акціонерної компанії "Імідж Холдінг АпС" задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління Міндоходів звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. Апелянт зазначає, що в ході документальної невиїзної перевірки господарських відносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Істсервіс" за період 01 березня 2010 року по 31 грудня 2010 року встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання.

Сторони, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень, у судове засідання не прибули, відповідач у поданому до суду клопотанні, просив проводити апеляційний розгляд без участі його уповноваженого представника.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У відповідності до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, 21 червня 2011 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління Міндоходів проведено документальну невиїзну перевірку Дочірнього підприємства "Імідж Холдінг" Акціонерної компанії "Імідж Холдінг" щодо реальності господарсько-правових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Істсервіс" за період 01 березня 2010 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт № 49/08-04/32096432 від 20 липня 2011 року. 23 серпня 2011 року Дочірне підприємство "Імідж Холдинг" отримало податкове повідомлення-рішення від 17 серпня 2011 року №0000780804, яким визначено податкові зобов'язання податку на додану вартість у розмірі 1651,25 грн. в тому числі 1321,00 грн. податку та 330,25 грн. фінансових санкцій. Перевіркою встановлено, що Дочірнім підприємством "Імідж Холдинг" порушено приписи пунктів 7.4.1., 7.4.4., статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість у сумі 1321,00 грн. за грудень 2010 року. Зазначене порушення встановлено внаслідок порушення контрагентом позивача ТОВ "Компанія Істсервіс" статті 215, пункту 1 статті 216 Цивільного кодексу України в частині неодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлені ними по правочинах з постачальниками та покупцями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі. Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України загальною підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину вимог частин 1- 3, 5 і 6 статті 203 Цивільного кодексу України (яка встановлює умови дійсності правочинів). Спеціальні підстави, визначені статтями 218- 235 Цивільного кодексу України конкретизують застосування загальних умов, встановлюючи особливості порядку визнання правочину недійсним.

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. Окрім цього Пленум зазначив також, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним. В разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено. Таким чином, несплата податків однією із сторін правочину чи шляхом їх приховування не є підставою для висновку про нікчемність правочину.

Згідно статтею 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку і податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. В статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати обов'язкові реквізити. Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності. Таким чином, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними.

При цьому, як вбачається зі змісту актів перевірки, він не містить жодних посилань податкового органу про те, що податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено формування податкового кредиту не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим суд вважає, що позивачем суду були надані докази, що підтверджують реальне вчинення господарських операцій, що в свою чергу не виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями. При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу того, що позивачем дотриманні законні підстави формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначені Податковим кодексом України. Підстави для зменшення сум податку на додану вартість через недекларування відповідних сум податкових зобов'язань контрагентом позивача відсутні, оскільки зазначені доводи суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань.

Таким чином, викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог статей 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України не надає податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань, а тому адміністративний позов задоволено правильно.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 січня 2013 року у справі № 2а-0870/12007/11 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко