Ухвала суду № 38793322, 04.02.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 лютого 2014 року

справа № 2а/0470/10338/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Павлоградський завод автоматичних ліній і машин» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року у справі №2а/0470/10338/12 за позовом Публічного акціонерного товариства "Павлоградський завод автоматичних ліній і машин» до Управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області про визнання нечинними рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство “Павлоградський завод автоматичних ліній і машин” звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області №1507 від 07 серпня 2012 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску та рішення №1508 від 07 серпня 2012 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 21 липня 2006 року у відношенні позивача господарським судом Дніпропетровської області порушено справу про банкрутство №Б 24/194-06 та введено мораторій, тому відповідач, в порушення вимог частини 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскаржуваними рішеннями безпідставно застосував до позивача фінансові санкції та нарахував пеню за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків в період дії мораторію.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року у задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Павлоградський завод автоматичних ліній і машин» відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову. На думку апелянта, відповідач протиправно нарахував пеню і штраф та інші фінансові санкції за невиконання зобов'язань зі сплати податків і зборів, що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, оскільки відповідно до статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлюється конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредитора, але ні як не пов'язаний із його суттю.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень, у судове засідання не прибули; позивач у письмовому клопотанні, що надійшло на адресу суду, просив судовий розгляд провести без участі його уповноваженого представника.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У відповідності до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових докзів, що містяться в матеріалах справи, 07 серпня 2012 року рішеннями Управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області №1507 та №1508 до Публічного акціонерного товариства "Павлоградський завод автоматичних ліній і машин» на підставі пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" застосовано штраф у розмірі 4187,80 грн. та нараховано пеню у розмірі 229,27 грн. за період з 20 квітня 2012 року по 26 квітня 2012 року, штраф у розмірі 4155,57 грн. та нараховано пеню у розмірі 661,26 грн. за період з 21 травня 2012 року по 07 червня 2012 року за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не розповсюджується на виконання поточних зобов'язань перед відповідачем, оскільки обов'язок сплати таких зобов'язань виник після 21 липня 2006 року, тобто після порушення провадження про банкрутство.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 цього закону, платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Згідно частини 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік. Відповідно до частини 11 статті 9 цього закону, у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно з частиною 14 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску. Територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Відповідно до частини 10 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Як вбачається з оскаржуваних рішень та розрахунків фінансової санкції та пені Управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області застосувало до Публічного акціонерного товариства "Павлоградський завод автоматичних ліній і машин» штраф у розмірі 10 % своєчасно не сплаченої суми єдиного внеску за період з 20 квітня 2012 року по 26 квітня 2012 року на загальну суму 4187,80 грн. та за період з 21 травня 2012 року по 07 червня 2012 року на загальну суму 4155,57 грн. Також, в оскаржених рішеннях УПФ України в м. Павлоград Дніпропетровської області було нараховано позивачу пеню на суму 229,27 грн. за період з 20 квітня 2012 року по 26 квітня 2012 року, 661,26 грн. за період з 21 травня 2012 року по 07 червня 2012 року.

Відповідно до статей 1, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів – це зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення та введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів). Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв’язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов’язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів. З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов’язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов’язання. З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що стосується зобов’язань поточних кредиторів, то за цими зобов’язаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів). За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов’язаннями, які забезпечують належне виконання основного зобов’язання і є похідними від нього.

З огляду на наведене вище, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то, відповідно, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Невиконання таких зобов’язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов’язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), а також штрафних санкцій ґрунтується на законі. Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21 липня 2006 року відносно Публічного акціонерного товариства "Павлоградський завод автоматичних ліній і машин» порушено справу №Б24/194-06 про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Однак, враховуючи те, що строк виконання зобов’язань зі сплати єдиного внеску настав у позивача після 21 липня 2006 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, то дія мораторію на виконання цих поточних зобов’язань за період з 20 квітня 2012 року по 26 квітня 2012 року, за період з 21 травня 2012 року по 07 червня 2012 року не розповсюджується.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія судді дійшла висновку про залишення оскарженого рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Павлоградський завод автоматичних ліній і машин» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року у справі №2а/0470/10338/12 – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко