Ухвала суду № 38793142, 28.01.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

28 січня 2014 року

справа № 2а-6424/09/1170

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 січня 2011 року у справі №2а-6424/09/1170 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Добровеличківський консервний завод" до Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Відкрите акціонерне товариство "Добровеличківський консервний завод" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції у Кіровоградській області №0000092310/0 від 11 червня 2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 371 076, 42 грн. за основним платежем та 185538,21 грн. штрафними санкціями та №0000102310/0 від 11 червня 2009 року, яким позивачу визначено штрафні санкції із плати за придбання торгового патенту для здійснення роздрібної торгівлі в сумі 3200, 00 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що ним включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Клов", в тому звітному періоді, в якому такі податкові накладні отримані, а тому позивач вважає безпідставними висновки податкового органу про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 371076,42 грн. Крім того позивач вказує, що ним не провадиться торгівельна діяльність через пункти продажу в розумінні частини 3 статті 3 вказаного Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», оскільки продаж здійснювався через касу підприємства з використанням касового апарату. Позивач здійснював продаж власної продукції своїм працівникам, яка, відповідно до частини 10 статті 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", патентуванню не підлягає.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 січня 2011 року адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Добровеличківський консервний завод" задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Новоукраїнська міжрайонна державна податкова інспекція у Кіровоградській області звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. Апелянт зазначає, що перевіркою Відкритого акціонерного товариства «Добровеличківський консервний завод» встановлено, що до податкового кредиту з податку на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень, жовтень 2008 року віднесено суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Клов" за період з липня 2006 року по серпень 2007 року. В період з 01 березня 2008 року по 31 грудня 2008 року позивач здійснював продаж власної продукції (плодоовочеві консерви) та промислових товарів за готівкові кошти без наявності торгового патенту.

Сторони, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень, у судове засідання не прибули, відповідач у поданому до суду клопотанні, просив проводити апеляційний розгляд без участі його уповноваженого представника.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У відповідності до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Новоукраїнською міжрайонною державною податковою інспекцією у Кіровоградській області на підставі направлень №0077 від 30 квітня 2009 року, №0091 від 18 травня 2009 року у період з 30 квітня 2009 року по 25 травня 2009 року проведено планову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства "Добровеличківський консервний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої складено акт №141/2310/00378810 від 28 травня 2009 року (а.с.21-37, Т.1), в якому зафіксовано порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"; частину 8 пункту 3 статті 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", а саме – здійснення торгівельної діяльності за готівкові гроші без наявності торгового патенту. 11 червня 2009 року Добровеличківською міжрайонною державною податковою інспекцією кіровоградської області на підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення: №0000092310/0 з податку на додану вартість у сумі 371 076,42 грн. за основним платежем та 185538,21 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а всього на загальну суму 556614,63 грн. (а.с.123, Т.1); №0000102310/0 із штрафних (фінансових) санкцій із плати за придбання торгового патенту для здійснення роздрібної торгівлі в сумі 3 200,00 грн. (а.с.124, Т.1).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності спірних податкових повідомлень - рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов’язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти –дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої – дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. У відповідності до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, законодавцем визначена дата виникнення права на формування податкового кредиту, тобто початок перебігу строку виникнення права, як можливості такого платника податку на його використання. Натомість будь-якого обов’язку відображення такого кредиту, в тому числі і у відповідному звітному періоді його виникнення, та наслідків невиконання такого обов’язку для платника закон не містить, а тому суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв посилання відповідача на те, що невключення сум податку на додану вартість до податкового кредиту того звітного періоду, в якому здійснені господарські операції, позбавляє права такого платника податку на такий податковий кредит в наступних звітних періодах.

Згідно підпунктом 7.2.3. пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. У відповідності до підпуктів7.2.6. пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Зі змісту підпунктів 7.2.3. пункту 7.2.6 статті7 Закону України "Про податок на додану вартість"вбачається, що дата виписки податкової накладної та дата її видачі отримувачу товарів може не співпадати.

Судом першої інстанції встановлено, що сума податку на додану вартість в розмірі 371076,42 грн. до податкового кредиту в період з липня 2006 року по серпень 2007 року позивачем не відносилась, що не заперечувалось відповідачем.

Відповідно пункту 7.5.1. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та є довільним його трактуванням, що призвело, у даному випадку, до необґрунтованого збільшення позивачеві податкового зобов’язання з податку на додану вартість. Відповідно до абзацу 2, 3 пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податковим органом безпідставно винесено Відкритому акціонерному товариству "Добровеличківський консервний завод" податкове зобов’язання з податку на додану вартість та штрафні (фінансові) санкції.

На виконання приписів статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, колегією суддів при прийнятті рішення враховувались постанови Верховного Суду України 05 грудня 2011 року та від 26 березня 2012 року, прийняті за результатами розгляду заяв про перегляд судових рішень з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000102310/0 від 11 червня 2009 року за штрафними (фінансовими) санкціями із плати за придбання торгового патенту для здійснення роздрібної торгівлі, колегія суддів зазначає наступне.

Податковим органом під час перевірки зроблено висновок, що Відкрите акціонерне товариство "Добровеличківський консервний завод" за період з 01 березня 2008 року по 31 грудня 2008 року здійснювало продаж власної продукції (плодоовочевих консервів) та промислових товарів (скло банки, металевої кришки) за готівкові кошти своїм працівникам (фізичним особам) без придбання торгового патенту, що було відображено в бухгалтерському обліку підприємства, чим на думку відповідача, порушено вимоги статті 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

Відповідно до частини 10 статті 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності"не потребує патентування реалізація суб’єктом підприємницької діяльності продукції власного виробництва фізичним особам, які перебувають з ним у трудових відносинах, через пункти продажу товарів, вбудовані у виробничі або адміністративні приміщення цього суб’єкта. Згідно частиною 1 статті 3 зазначеного Закону патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб’єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів. Відповідно до частини 3 статті 3 Закону під пунктами продажу товарів у цьому Законі слід розуміти: магазини та інші торгові точки, які знаходяться в окремих приміщеннях, будівлях або їх частинах і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину; кіоски, палатки та інші малі архітектурні форми, які займають окремі приміщення, але не мають вбудованого торговельного залу для покупців; автомагазини, розвозки та інші види пересувної торговельної мережі; лотки, прилавки та інші види торгових точок у відведених для торговельної діяльності місцях, крім лотків, прилавків, що надаються в оренду суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам та знаходяться в межах спеціалізованих підприємств сфери торгівлі - ринків усіх форм власності; стаціонарні, малогабаритні і пересувні автозаправні станції, заправні пункти, які здійснюють торгівлю нафтопродуктами та стиснутим газом; фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, їдальні, ресторани, кафе, закусочні, бари, буфети, відкриті літні майданчики, кіоски та інші пункти громадського харчування; оптові бази, склади-магазини або інші приміщення, які використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Судом першої інстанції встановлено, що приймання готівкових коштів у працівників позивача здійснювалося через касу підприємства з використанням касового апарату, а товар отримувався покупцями зі складу. Тобто місце отримання коштів та передачі товару територіально розмежовані.

Таким чином, склад позивача не є складом-магазином, який використовується для здійснення оптової торгівлі за готівкові кошти в розумінні частини 3 статті 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", а тому, як наслідок, не є пунктом продажу, відтак податковим органом безпідставно нараховано Відкритому акціонерному товариству "Добровеличківський консервний завод" штрафні (фінансові) санкції із плати за придбання торгового патенту для здійснення роздрібної торгівлі.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції – без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції у Кіровоградській області – залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 січня 2011 року у справі №2а-6424/09/1170 – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко