Ухвала суду № 38793097, 12.11.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 листопада 2013 рокусправа № 2а/0470/3511/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2012 року у справі № 2а/0470/3511/12 за адміністративним позовом Дочірного підприємства «МегаПак» Товариства з обмеженою відповідальністю «Клайм» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Дочірне підприємство «МегаПак» Товариства з обмеженою відповідальністю «Клайм» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати подактве повідомлення-рішення від 12 березня 2012 року №0000252301, прийнятого Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в частині суми основного платежу у розмірі 153 634,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 28 117,75 грн., та №0000242301 в частині суми за основним платежем у розмірі 47 341,67 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 170,00 грн. В обґрунтування позову зазначило, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 30 вересня 2011 року, за результатами якої 29 лютого 2012 року складено акт № 578/231/30532250, яким зафіксовано порушення п.п.14.1.27 п.14.1. ст.14, п.138.1 ст.138 Податкового Кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 47 341,67 грн.; п.п.7.2.1, п.п.7.2.6. п.7.2, пп.7.4.1, п.п.7.4.5, п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок якого занижено податку на додану вартість на суму 112 467,00 грн.; п.п.192.1.1. п.192.1 ст.192 Податкового Кодексу України, внаслідок якого занижено податку на додану вартість на загальну суму 41 166,67 грн. 02.03.2012 року. Позивач зазначає, що із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями частково не згоден, оскільки вони прийняті із грубим порушенням законодавства, висновки акту перевірки не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України та суперечать дійсності, тому, на думку позивача, податкові повідомлення-рішення №0000252301 в частині суми основного платежу у розмірі 153 634,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 28 117,75 грн., №0000242301 в частині суми за основним платежем у розмірі 47 341,67 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 170,00 грн., мають бути скасовані.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2012 року позов Дочірного підприємства «МегаПак» Товариства з обмеженою відповідальністю «Клайм» задоволено. Суд дійшов висновку про те, що висновки, зроблені відповідачем в Акті перевірки щодо нікчемності угод, є необґрунтованими.

Не погодившись із судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову. Апелянт зазначає, що судом не прийняті до уваги обставини, які свідчать про укладення договорів між позивачем та його контрагентом без мети настання реальних наслідків.

У судове засідання сторони підтримали доводи. викладені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для його скасування.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, з 12 січня 2012 року по 22 лютого 2012 року Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі направлень на перевірку та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, було проведено планову виїзну перевірку Дочірнього підприємства "Мега Пак" Товариства з обмеженою відповідальністю "Клайм" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 30 вересня 2011року, за результатами якої 29 лютого 2012 року складено акт № 578/231/30532250. 02 березня 2012 року позивачем подано до податкового органу заперечення на зазначений акт перевірки та 12 березня 2012 року підприємству була надана відповідь за №10360/10/23-120, якою відповідач підтвердив висновки, викладені в акті. На підставі акту перевірки № 578/231/30532250 від 29 лютого 2012 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 12 березня 2012 року: №0000242301 на загальну суму 104 662,67 грн. (104 151,67 грн. сума збільшеного грошового зобов'язання; 511,00 грн. штрафні (фінансові) санкції) та №0000252301 на загальну суму 194 560,50 грн. (163 337,67 грн. сума збільшеного грошового зобов'язання; 31 223,50 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Так, нікчемними законом визначені правочини щодо яких недодержаний сторонами вимоги закону про його нотаріальне посвідчення (ст. 220 ЦК України), правочини, вчинені малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без подальшого його схвалення батьками (усиновлювачами) - ст. 221 ЦК України, правочини, вчинені без дозволу органу опіки та піклування (ст. 224 ЦК України), правочини, які вчинені недієздатною фізичною особою при відсутності схвалення опікуном (ст. 226 ЦК України), правочини, які порушують публічний порядок (ч. 2 ст. 228 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Крім того, відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до статті 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до показників у поданих позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість за період, що перевірявся відповідачем було занижено задекларовані показники за квітень 2010 року в сумі 112 466,67 грн. Такий висновок податкова зробила у зв'язку з тим, що постачальник СП "Святогор" згідно ухвали суду від 01 лютого 2011 року по справі № 45/223 Б визнано банкрутом. Крім того, вищезазначена сума ПДВ не підтверджена податковими зобов'язаннями контрагента та відповідно податковими накладними.

Проте, суд першої інстанції зазначає, що контрагент ДП "Мега Пак" ТОВ "Клайм" у встановленому порядку зареєстрований в якості платника ПДВ, тому згідно припису п.п.7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення правовідносин) СП " Святогор" у квітні 2010 року мало право на складання податкових накладних та нарахування податку.

Відтак, висновок податкового органу про те, що відсутність підтвердження факту декларування податкових зобов'язань по ПДВ з боку контрагента свідчить про недостовірність нарахування позивачем бюджетного відшкодування колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

ДП "Мега Пак" ТОВ "Клайм" одержало товари від СП "Святогор", яке на момент здійснення з ДП "Мега Пак" ТОВ "Клайм" господарських операцій і виписки податкових накладних, у встановленому Законом порядку було зареєстровано платником ПДВ, перебувало на обліку в органах ДПІ та мало свідоцтво платника ПДВ.

По кожній з операцій покупцю, тобто ДП "Мега Пак" ТОВ "Клайм" було виписано і надано податкові накладні, заповнені у повній відповідності з приписами п.п.7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що не заперечується в акті перевірки. Перевіряючи не врахували положення норм пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168, якими чітко визначені підстави для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку - це відсутність податкової накладної.

Таким чином, податковий кредит щодо господарських операцій, які мали місце між ДП "Мега Пак" ТОВ "Клайм" та його контрагентом, сформовано у повній відповідності з положеннями Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки зазначений Закон не містить жодної правової норми, яка передбачає обов'язок покупця сплачувати ПДВ до бюджету, якщо такий податок не сплачено продавцем або іншою особою, з врахуванням податку, одержаного від покупця у складі ціни товару.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про не доведення податковим органом нікчемності правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, вірно застосований матеріальний закон та не допущено порушень процесуального права, оскаржене судове рішення має бути залишено без змін.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження у суді апеляційної інстанції, у зв'язку з чим вона підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2012 року у справі № 2а/0470/3511/12 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко