Рішення № 38792375, 16.05.2014, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/4311/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2014 року

Житомирський районний суд Житомирської області

у складі: головуючої судді - Баренко С.Г.,

за участю секретаря судового засідання Лабенської Л.І., представника позивача, відповідачів,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (далі - Банк) до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, судових витрат, та звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИВ:

У кінцевій редакції позову Банк просить стягнути з ОСОБА_1 184233 грн. 19 коп. заборгованості за кредитним договором від 18.06.2007. Одночасно в рахунок погашення цього боргу звернути стягнення на житловий будинок та земельну ділянку в АДРЕСА_1. Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 не виконує взяті на себе договірні зобов'язання, а нерухоме майно передано в іпотеку Банку.

Позов було підтримано представником Банку. Він стверджував, що відповідач має значну суму боргу, Банк неодноразово йшов на поступки, однак останній все одно борг не сплачує, а тому Банк має право задовольнити вимоги за рахунок іпотечного майна. Просив вимоги Банку задовольнити у повному обсязі.

Відповідачі позов визнали частково. Згодні сплатити тіло кредиту в сумі 11279,24 доларів США, при наявності розстрочки боргу. Решту нарахованої заборгованості вважають безпідставною. Просять відмовити у задоволені вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки у зв'язку з реєстрацією в спірному будинку неповнолітніх дітей. Іншого житла сторони та їх діти не мають. Стверджували, що земельна ділянка (предмет іпотеки) є одним з основних джерел існування сім'ї. Пояснювали, що причиною виниклої заборгованості є збільшення вартості долара США.

Дослідженим матеріалам відповідають зобов'язальні правовідносини. Суд розглядає позов у межах заявлених вимог, на засадах змагальності та диспозитивності.

Між Банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір від 18 червня 2008 року, відповідно до умов якого останньому надано кредит в сумі 17000 доларів США , річних без визначення цільового призначення, строком користування до 17 червня 2017 року зі сплатою 15 % річних.

Із розрахунку Банку вбачається, що відповідач здійснював нерегулярні платежі. На час розгляду справи у суді заборгованість становить 184233 грн. 19 коп., у тому числі: 165571 грн. 51 коп. - за кредитом, 16594 грн. 60 коп. - пені за несвоєчасне погашення заборгованості, 810 грн. 95 коп. - 3% річних від суми простроченого кредиту (а.с.88-91). Доказів іншого розміру заборгованості сторони суду не надали. Отже, ОСОБА_1 порушив взяті зобов'язання перед Банком щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним, а тому позов у частині стягнення боргу з нього підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строки та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів(а.с.15).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Наведені вимоги закону є підставою для задоволення вимог Банку про стягнення заборгованості.

У забезпечення виконання позичальником зобов'язань, взятих на себе за кредитним договором, між ОСОБА_2 (як поручителем ОСОБА_1.) та позивачем 18.06.2007 укладений договір іпотеки, за яким, ОСОБА_2 передала Банку в іпотеку нерухоме майно, - житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться по АДРЕСА_1 (а.с.17-21). У відповідності до п. 3.1.1 іпотечного договору у випадку порушень будь-якого зобов'язання за кредитним договором Банк має право одержати задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зі змісту ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» видно, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення не предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Поряд з цим зі справи вбачається, що під час укладання договору іпотеки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі (з 2000 року) (а.с.61). За чинною на той час ст.22 КпШС майно нажите подружжям за час шлюбу є його спільною сумісною власністю. Аналогічною за змістом є ст.60 СК України. А тому сам по собі факт реєстрації спірного житлового будинку та земельної ділянки на ім'я одного з подружжя - ОСОБА_2 не означає, що воно належить лише їй. Беззаперечних доказів того, що нерухоме майно, яке було передано в іпотеку відповідачем ОСОБА_2 не є спільним майном подружжя Банком не надано. Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За приписом ч. 2 ст. 6 Закону України «Про іпотеку" майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Дана норма права кореспондується із вимогами ст. 369 ЦК України, згідно якої співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Проте такої згоди ОСОБА_1 до договору іпотеки також не додано(а.с.17-21).

Таким чином дійсність іпотечного договору в силу ч.2 ст.215 ЦПК України є сумнівною. А тому, на думку суду, не може бути вирішено питання щодо звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому суд також враховує правову позицію колегії суддів судової палати Вищого Спеціалізованого Суду, що викладена у рішенні від 23.10.2013 в аналогічних правовідносинах ( у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії у м. Полтаві про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 4 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 6 червня 2013 року, )

Окрім цього ст.ст 32 ЦК, 177 СК, 17 Закону України від 26 квітня 2001 року "Про охорону дитинства" батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Такі ж самі роз'яснення надав Верховний Суд України, узагальнюючи практику про розгляд цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин, у своїй Постанові №5 від 30.03.2012 (п.44), та зазначив, що при розгляді справ суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності ( право користування) на предмет іпотеки на момент укладення договору з приводу іпотечного майна. Беззаперечних доказів про відсутність порушення прав неповнолітніх дітей на час укладання договору іпотеки, Банк суду також не надав,що також унеможливлює звернення стягнення на предмет іпотеки.

У порядку ст. 88 ЦПК України суд стягує з позивача судовий збір за вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки вона не була оплачена Банком при подачі позову.

Керуючись: Законом України «Про іпотеку», ст.ст.15, 16,32,369, 526, 575, 589, 590, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст.22 КПШС, ст.60, 177 СК, ст.ст. 33, 57, 60,61,130, 169, 212, 213, 215,218 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» 184233 грн. 19 коп. заборгованості за кредитним договором та 1842 грн. 33 коп. судового збору, а всього 186075 грн. 52 коп.

В решті вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» 243 грн. 60 коп. судового збору на користь держави в особі Житомирського районного суду (УДКСУ у м.Житомирі Житомирській області, р.р. 31211206700196, код 02896093, МФО 811039) .

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення строку на апеляційне оскарження.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Житомирської області через Житомирський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: С.Г. Баренко