Рішення № 38791778, 19.05.2014, Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 349/2196/13-ц

Провадження № 2/349/30/14

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19 травня 2014 року м. Рогатин

Рогатинський районний суд Івано-Франківської області у складі

головуючого судді Лошак О.О.

з участю секретаря Сірко І.В.

представників позивачки ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідачки ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рогатині цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 звернулася до Рогатинського районного суду із позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_3, посвідченого 20 квітня 2012 року секретарем Конюшківської сільської ради Рогатинського району та зареєстрованим у реєстрі за №2.

У позовній заяві зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 в с.Конюшки Рогатинського району помер ОСОБА_5, який доводився позивачці рідним братом. Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина. Позивачка 07.09.2012 року звернулася до Першої Івано-Франківської нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. На підставі її заяви було заведено спадкову справу. Однак в подальшому з'ясувалося, що ОСОБА_5 за життя склав заповіт на користь ОСОБА_3

Вважає заповіт недійсним. ОСОБА_5 постійно проживав в м.Івано-Франківську, був одруженим, однак дітей в нього не було. Дружина померла раніше. ОСОБА_5 потім проживав в АДРЕСА_1 в житловому будинку відповідачки, однак ніколи не мав наміру складати заповіт. Загальновідомим був факт, що майно ОСОБА_5 після його смерті належатиме позивачці чи її синові. Таким чином, заповіт не виражає останньої волі ОСОБА_5

Крім того, при візуальному огляді заповіту в неї виникли підозри щодо справжності підпису ОСОБА_5, оскільки їй був добре відомий почерк померлого і його підпис. Просила позов задовольнити повністю. Визнати недійсним заповіт ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 від 20 квітня 2012 року, посвідчений секретарем Конюшківської сільської ради за реєстровим номером 2.

У судовому засіданні представники позивачки позов підтримали повністю із підстав, наведених у позовній заяві. Крім того, пояснили, що заповіт, посвідчений 20 квітня 2012 року від імені ОСОБА_5, на підставі ст.1257 ЦК України слід визнати недійсним, оскільки це не було його волевиявлення, жодного разу при спілкуванні з позивачкою він не висловлювався про наміри заповісти все своє майно ОСОБА_3 Заповіт ОСОБА_5 не підписував. При посвідченні заповіту була присутня ОСОБА_3, особисто ОСОБА_5 не міг прочитати заповіт через вади зору, а тому такий заповіт є нікчемним. Просили позов задовольнити повністю із підстав, наведених у позовній заяві, додаткових поясненнях, які подано суду 19.05.2014 року.

Відповідачка ОСОБА_3 позову не визнала зовсім і пояснила, що ОСОБА_5 був одиноким, оскільки дружина померла, дітей в нього не було. Після смерті дружини в 2006 році, ОСОБА_5 залишився проживати сам. Ніхто із родичів не проявляв щодо нього турботи і піклування, не цікавився умовами його проживання, матеріальними проблемами. ОСОБА_5 сам звернувся до неї за допомогою. Вона погодилася і з цього часу стала опікуватися родичем. В 2008 році ОСОБА_5 подарував їй 1/3 частину квартири в м.Івано-Франківську. Скласти заповіт на її ім'я було ініціативою самого ОСОБА_5 і повністю відповідало його волі. ОСОБА_5 перед смертю проживав в неї в с.Конюшки, до дня смерті був психічно здоровим, адекватним, а тому повністю усвідомлював свої дії і керував ними. 20.04.2012 року у виконавчому комітеті Конюшківської сільської ради було посвідчено заповіт на її ім'я. ОСОБА_5 ще за життя передбачав, що його сестра ОСОБА_4 буде претендувати на спадкове майно. А тому, щоб уникнути суперечки, непорозуміння між родичами, вирішив скласти заповіт на її користь. Просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників позивачки, відповідачки, свідків, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Свідок Цибух І.Й. пояснила, що працює на посаді секретаря Конюшківської сільської ради. На прохання ОСОБА_5 20.04.2012 посвідчила заповіт від його імені на користь ОСОБА_3 Посвідчення заповіту відбувалося в приміщенні Конюшківської сільської ради, куди ОСОБА_5 привела ОСОБА_3 При складанні заповіту, окрім неї та ОСОБА_5, в приміщенні кабінету сільської ради нікого не було. Чи була присутня ОСОБА_3, точно не пригадує. ОСОБА_5 був адекватним, повністю усвідомлював свої дії. На запитання до ОСОБА_5, де він проживає на даний час, відповів, що «доживає біля ОСОБА_3». Вона взяла паспорт, ідентифікаційний код, запитала, чи це його документи, на що ОСОБА_5 відповів ствердно. На її запитання на кого буде складати заповіт, відповів, що просить посвідчити заповіт на ОСОБА_3 Після оформлення заповіту вона прочитала ОСОБА_5 зміст заповіту, чи ОСОБА_5 особисто перечитував його, не пригадує. Заповіт власноручно підписав. Заповіт відображав його волю. Після підписання заповіту ОСОБА_5, нею було зареєстровано даний заповіт в книзі реєстрації заповітів. ОСОБА_5 вона раніше не знала, бачила тільки один раз в приміщенні сільської ради при посвідченні заповіту. Їй відомо, що 3-4 місяці до смерті він проживав в житловому будинку ОСОБА_3, яка здійснювала за ним догляд.

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що доводиться сином позивачки. Відповідачка - його двоюрідна сестра. ОСОБА_5 - рідний брат його матері. Стан здоров'я ОСОБА_5 перед смертю був незадовільний, він переніс інсульт, погано бачив, з слухом проблем не було. Пересувався за допомогою сторонніх осіб, а пізніше взагалі був нерухомим. За життя мав намір все своє майно залишити своїй сестрі ОСОБА_4 та йому, оскільки власних дітей в нього не було. В той час, як ОСОБА_5 проживав в ОСОБА_3, він його провідував. ОСОБА_5 просив забрати його від ОСОБА_3 до ОСОБА_4 Про заповіт ОСОБА_5 вони дізналися вже після смерті ОСОБА_5, були здивовані, переконані, що ОСОБА_5 заповіту не підписував. Крім того, заповіт виражає волю ОСОБА_3, а не ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що тривалий час проживала на хуторі Березівка поруч з ОСОБА_4 Їй достовірно відомо, що за життя ОСОБА_5 часто відвідував сестру, допомагав їй в усьому. Мав намір все своє майно залишити сестрі ОСОБА_4. Перед смертю проживав в ОСОБА_3, але хотів, щоб сестра ОСОБА_4 його забрала до себе. Розказував, що його б'ють в ОСОБА_3. В квітні не вставав з ліжка, не впізнавав її. На її думку заповіт підписала ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_11 пояснив, що постійно проживає в АДРЕСА_2. З 1994 року знав ОСОБА_5, який часто приїжджав до сестри ОСОБА_4 Були розмови, що свою хату він запише племінникові ОСОБА_8 Він підводою привозив ОСОБА_8 в с.Конюшки провідати ОСОБА_5 Разом з ОСОБА_8 заходив на подвір'я до ОСОБА_3 ОСОБА_5 погано бачив, не впізнавав його, хіба що по голосу, пересувався за допомогою інших.

Свідок ОСОБА_12 пояснила, що біля 25 років проживала по сусідству з ОСОБА_4 в АДРЕСА_2. На даний час проживає в АДРЕСА_1 через дорогу від ОСОБА_3 ОСОБА_5 постійно відвідував сестру ОСОБА_4, допомагав їй у веденні господарства. Розповідав їй, що хоче залишити своє майно ОСОБА_8 В той час, як ОСОБА_5 проживав у ОСОБА_3, не бачила, щоб він ходив по вулиці, бачила ОСОБА_8, який приїжджав провідувати ОСОБА_5, медсестра приходила лікувати ОСОБА_5 Особисто вона до ОСОБА_3 не ходить. Про заповіт і договір дарування їй нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_13 пояснив, що раніше проживав в Івано-Франківську, працював разом з ОСОБА_5 Вони обидва родом з с.Березівка Рогатинського району, а тому постійно спілкувалися. В 2011, а можливо в 2012 році, зустрічав ОСОБА_5 в с.Конюшки. ОСОБА_5 розповідав йому, що в його планах перейти жити до сестри ОСОБА_4. Казав, що хату в Івано-Франківську залишає племіннику ОСОБА_8. В подальшому від жителів с.Конюшки він чув, що ОСОБА_5 дуже хворий.

Свідок ОСОБА_14 пояснила, що доводиться родичкою сторін по справі, проживає по-сусідству з ОСОБА_3 На прохання ОСОБА_3 приходила посидіти з ОСОБА_5 на час відсутності ОСОБА_3, оскільки ОСОБА_3 не хотіла залишати його самого. Вона допомагала вийти ОСОБА_5 на подвір'я. Після того, як він трохи посидів на дворі, допомагала йому повернутися до хати.

Свідок ОСОБА_15 пояснив, що доводиться чоловіком ОСОБА_3 Це його другий шлюб. Знав ОСОБА_5 з 1997 року, тобто з часу знайомства з ОСОБА_3 ОСОБА_5 часто провідував їх в с.Конюшки. Він особисто неодноразово підвозив ОСОБА_5 в с.Березівка до сестри ОСОБА_4 В 2005 році ОСОБА_5 посвідчив заповіт на сина своєї дружини. Однак він виїхав за кордон, не опікувався ОСОБА_5, і в 2008 році ОСОБА_5 подарував належну йому частку в квартирі в м.Івано-Франківську його дружині ОСОБА_3 Коли стан здоров'я ОСОБА_5 став погіршуватися, вони з дружиною часто його навідували. На початку 2012 року, точної дати не пригадує. сусіди ОСОБА_5 зателефонували їм, що він впав, побився. Вони з ОСОБА_3 поїхали в м.Івано-Франківськ і привезли ОСОБА_5 до себе додому, оскільки від госпіталізації і стаціонарного лікування відмовився. Здійснювали за ним догляд вдома, викликали лікарів. ОСОБА_5 проявив ініціативу скласти заповіт на ОСОБА_3 Казав дружині, що вона ще не знає, на що здатна його сестра. Він особисто машиною відвозив ОСОБА_5 і ОСОБА_3 в сільську раду для посвідчення заповіту. В приміщення сільської ради він не заходив, очікував біля машини. Крім того, за життя ОСОБА_5 до них кілька разів приїжджав ОСОБА_8, хотів взяти ключі від квартири ОСОБА_5 в Івано-Франківську. Його дружина ОСОБА_3 здійснювала належний догляд за ОСОБА_5, ніколи не залишала його самого. Як треба було їй відлучитися на довший термін, просила сусідів, щоб побули біля нього. ОСОБА_5 зліг за три дні до смерті.

Свідок ОСОБА_16 пояснила, що проживає по сусідству з ОСОБА_3 Їй відомо, що ОСОБА_3 забрала до себе доживати віку родича ОСОБА_5 через погіршення стану його здоров'я. Це був старший чоловік, високого зросту, худорлявої тілобудови, лисуватий. Покійний був комунікабельною людиною, постійно посміхався, хотів спілкуватися. Розпитував за її брата. Вона неодноразово бачила, як на подвір'я до ОСОБА_3 приходила медсестра. Кілька разів на прохання сусідки вона залишалася біля ОСОБА_5, коли ОСОБА_3 відлучалася з дому. ОСОБА_5 був в чистому одязі, охайний. Один раз вона бачила, як до ОСОБА_3 приїжджала ОСОБА_4 На її думку кожна людина самостійно вирішує, з ким доживати вік. В ОСОБА_3 ОСОБА_5 прожив приблизно три місяці. Його похороном займалася ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_17 пояснив, що проживає в АДРЕСА_1. Кілька разів приходив до ОСОБА_3, бачив в неї старшого чоловіка, з яким розмовляв. Після смерті ОСОБА_5 на цвинтарі будував гріб, розрахунок з ним проводила ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_18 пояснила, що постійно проживає в АДРЕСА_1 по сусідству з ОСОБА_3 ОСОБА_3 розказувала їй, що доглядає свого стрия ОСОБА_5 за частку в хаті. В будинку ОСОБА_3 ОСОБА_5 прожив кілька місяців. Вона особисто спілкувалася з ним, ОСОБА_5 хотів все знати, розпитував за її батьків. Бачила його на подвір'ї, на лавці біля будинку. В березні-квітні хворів, вона бачила, як приходила медсестра. Бачила, як приїжджав до ОСОБА_3 ОСОБА_8

Відповідно до розпорядження №53-к відповідальною особою за вчинення нотаріальних дій на території Конюшківської сільської ради призначено секретаря Конюшківської сільської ради - Цибух Ірину Йосипівну (а.с.107).

Як вбачається із заповіту, посвідченого у с.Конюшки Рогатинського району 20 квітня 2012 року, ОСОБА_5 на випадок своєї смерті зробив таке заповітне розпорядження: все належне йому майно, з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося, і на що за законом він матиме право, заповів ОСОБА_3 (а.с.7).

Як вбачається з довідки №31, виданої 15.04.2014 року Конюшківською медичною лікарською амбулаторією, копії амбулаторної картки ОСОБА_5 - ОСОБА_5 був оглянутий лікарем 29.03.2012 року. В нього було діагностовано ішемічну хворобу серця, кардіосклероз дифузний, облітеруючий атеросклероз нижніх кінцівок (під знаком питання). Від стаціонарного лікування ОСОБА_5 відмовився. Було призначено лікування в домашніх умовах, з активним відвідуванням лікаря 2.04, 5.04.,30.04. Смерть наступила ІНФОРМАЦІЯ_4 вдома в АДРЕСА_1. Причина смерті - серцево-судинна недостатність, кардіосклероз дифузний, ішемічна хвороба серця (а.с.150, 166-169).

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в с.Конюшки Рогатинського району Івано-Франківської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1, виданим 17 серпня 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Рогатинського районного управління юстиції Івано-Франківської області (а.с.5).

Відповідно до висновку №974 від 18.04.2014 року криміналістичної експертизи з дослідження почерку та підписів за матеріалами цивільної справи №349/2196/13-ц, яка проведена судовим експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, підпис від імені ОСОБА_5, розташований після слів «підпис заповідача» на другому примірнику заповіту від його імені від 20.04.2012 року виконаний ОСОБА_5. Експертом в ході проведення порівняльного дослідження було встановлено, що представлений на експертизу підпис від імені ОСОБА_5 в примірнику заповіту від його імені від 20.04.2012 року виконаний під впливом збиваючих факторів природного характеру, пов'язаних або зі старчим віком або з хворобливим станом його виконавця (а.с.171-173).

Статтею 3 ЦК України визначено перелік засад цивільного законодавства, зокрема: справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України).

За ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин. які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до норм ст.1247 ЦК України загальними вимогами до форми заповіту є складення заповіту в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складення, заповіт повинен бути особисто підписаний заповідачем та посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними в ст.ст.1251-1252 ЦК України.

Відповідно до ст.1251 ЦК України, якщо в населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Згідно з п.1 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів, сільських, селищних, міських рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року №22/5 у населених пунктах, де немає державних нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів у відповідності зі статтею 37 Закону України «Про нотаріат» мають право посвідчувати заповіти.

Вимоги до заповіту, передбачені нормами ст.1247 ЦК України, названі загальними, тому що вони стосуються як випадків посвідчення заповіту нотаріусом, так і іншими особами, яким законом надані такі повноваження, специфіка ж посвідчення заповітів установлюється в нотаріальній процедурі, тобто Законом України „Про нотаріат" та інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Названі у вказаній статті вимоги мінімально необхідні, а їх недотримання є підставою для визнання заповіту нікчемним.

Статтею 41 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування. Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, в державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, чи приміщенні органів місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з'явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями.

Відповідно до ст.54 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси та посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов'язкову нотаріальну форму, а також за бажанням сторін й інші угоди. Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, перевіряють, чи відповідає зміст посвідчуваної ними угоди вимогам закону і дійсним намірам сторін.

Відповідно до вимог ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч..1-3,5,6 ст.203 ЦК України, а саме - зміст правочину не може суперечити цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Пояснення секретаря Цибух І.Й., що заповіт ОСОБА_5 підписаний ним особисто за його волевиявленням, підтверджується належним та допустимим доказом висновком №974 від 18.04.2014 року криміналістичної експертизи з дослідження почерку та підписів за матеріалами цивільної справи №349/2196/13-ц, яка проведена за клопотанням представника позивачки ОСОБА_1 судовим експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз і відповідно до якого підпис від імені ОСОБА_5, розташований після слів «підпис заповідача» на другому примірнику заповіту від його імені від 20.04.2012 року виконаний ОСОБА_5.

Пояснення свідків ОСОБА_8, ОСОБА_19. ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, що ОСОБА_5 мав намір залишити все своє майно сестрі ОСОБА_4, її сину ОСОБА_8, спростовуються висновком експерта, поясненням Цибух І.Й. у судовому засіданні. Крім того, суд враховує ту обставину, що 26.11.2008 року ОСОБА_5 відчужив шляхом укладення договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Першої Івано-Франківської нотаріальної контори, частину належної йому квартири АДРЕСА_3 (а.с.31-32). Суд враховує той факт, що ОСОБА_5 до дня смерті проживав разом з ОСОБА_3, ОСОБА_3 займалася похованням ОСОБА_5, що підтверджується довідкою №277, виданою 25.05.2012 року виконавчим комітетом Конюшківської сільської ради (а.с.35).

За наведених доказів, досліджених і перевірених у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 не ґрунтуються на матеріалах справи, а тому позов до задоволення не підлягає.

На підставі ст.ст.1247,1248,1257 ЦК України, керуючись ст.ст.10,11,60,212,214 ЦПК України суд,-

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання заповіту ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_3, посвідченого 20 квітня 2012 року секретарем Конюшківської сільської ради Рогатинського району та зареєстрованим у реєстрі за №2 недійсним - відмовити повністю за недоведеністю позовних вимог.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Івано - Франківської області через Рогатинський районний суд шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, особами, які брали участь у справі, але не були присутні при оголошенні рішення, в цей же строк з часу одержання копії рішення суду.

Головуючий: Лошак О.О.